Номер провадження: 22-ц/813/2420/25
Справа № 522/17693/23
Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
11.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу державної влади у розмірі 40 000 грн та стягнення моральної шкоди -
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Держави Україна в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди заподіяної незаконним діями органу державної влади.
В обґрунтування позову зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року у справі № 420/7854/21 Головне Управління пенсійного Фонду України в Одеській області після перерахунку пенсії позивачу від 01.10.2022 року не здійснює доплату, передбачену Постановою № 713 від 14.07.2021.
13.07.2023 до ГУ ПФУ в Одеській області позивачем було подано заяву щодо щомісячних доплат в розмірі 2 000 грн., проте 10.08.2023 листом ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у здійснення доплат, передбачених Постановою № 713 від 14.07.2021 року, що завдало позивачеві шкоди у сумі 30 000 грн, яка складається з невиплачених доплат по 2 000 грн х 12 місяців = 24 000 грн та моральної шкоди у розмірі 6 000 грн.
Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 15.05.2024 року позивач просив суд стягнути з бюджету України на свою користь кошти у сумі 40 000 грн, виходячи з розрахунку: 2000 грн х 17 місяців = 34 000 гривень (упущена вигода) та моральної шкоди у розмірі 6 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу державної влади - задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 34 000,00 грн майнової шкоди та 6 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги що, відповідно до зазначеної постанови № 713 позивачу був проведений перерахунок пенсії з 01.07.2021, розмір якої становив 5029,74 грн. Головним управлінням на підставі рішення Одеською окружного адміністративною від 13.05.2022 по справі № 420/2827/22, яке набрало законної сили 14.06.2022 року, ОСОБА_1 14.09.2022 року проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № 22/6-5356 від 07.09.2021 року, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України. Сума доплати за період з 01.12.2019 року по 30.09.2022 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 181 130,23 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсіонної документації. Оскільки до перерахунку основний розмір пенсії складав 3029,74 грн., а після перерахунку - 9065,48 грн., тому місячна доплата згідно з Постановою № 713 відсутня. Покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених па Головне управління.
25.09.2024 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу державної влади, ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати із закриттям провадження, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 01.10.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2 000,00 грн. відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018. У зв'язку з невиплатою позивачу ГУ ПФУ передбачених постановою № 713 щомісячних доплат у сумі 2 000,00 грн. протягом тривалого часу, він витрачав час на звернення до суду, що позбавило його певною мірою спокійного ритму життя, та викликало негативні емоції у вигляді обурення та гніву, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення 6 000,00 грн. моральної шкоди відповідають критеріям розумності і справедливості та підлягають задоволенню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не може.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 року у справі № 420/2827/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення набрало законної сили.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 року у справі № 420/2827/22, Головним Управлінням пенсійного Фонду України в Одеській області 14.09.2022 року здійснено перерахунок пенсії позивача.
13.07.2023 року до ГУ ПФУ в Одеській області позивачем було подано заяву, в якій ОСОБА_1 зазначає, що після здійснення перерахунку ГУ ПФУ в Одеській області не здійснює останньому щомісячну доплату в розмірі 2 000 грн., передбачену постановою № 713 від 14.07.2021. Також, позивач посилався на постанову від 08.11.2022 року Верховного Суду по справі № 420/2473/22 (адміністративне провадження № К/990/17953/22).
З копії листа ГУ ПФУ в Одеській області від 10.08.2022 року вбачається, що на підставі рішення суду по справі № 420/2827/22 останньому 14.09.2022 року проведено перерахунок пенсії. Оскільки до перерахунку основний розмір пенсії складав 3029,74 грн., а після перерахунку - 9065,48 грн., тому місячна доплата згідно з Постановою № 713 відсутня. Крім того, ГУ ПФУ в Одеській області зазначено, що у разі незгоди із зазначеним рішенням воно може бути оскаржено до Пенсійного Фонду України або в судовому порядку.
Колегія суддів виходить з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Згідно ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення суду незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Відповідно до частини першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Предметом цього позову є зокрема вимога про стягнення із ГУ ПФУ у Одеській області за рахунок коштів Державного бюджету України упущеної вигоди через невиплату позивачу щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 року і дорівнює саме розміру такої недоплати за кожний місяць протягом періоду - 17 місяців, який включений до позовних вимог, що всього становить 34 000 грн (2 000 х 17).
Підставою заявлених позовних вимог (обставини, якими обґрунтовані вимоги) є встановлення рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 року у справі № 420/2827/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області задоволено, факту не виплати щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦПК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивачем було надано суду власний розрахунок збитків, які на його міркування складаються із упущеної вимоги у розмірі 34 000 грн, виходячи з 2 000 грн (щомісячна доплата) х 17 (місяців). Крім того, позивач просив стягнути моральну шкоду у розмірі 6 000 грн, що всього становить 40 000 грн.
Тобто упущена вигода, про стягнення якої заявлені вимоги, позивач пов'язує саме з невиплатою йому Пенсійним Фондом щомісячної доплати у розмірі 2 000 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 року і дорівнює саме розміру такої недоплати за кожний місяць протягом періоду - 17 місяців, який включений до позовних вимог, що всього становить 34 000 грн (2 000 х 17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок, що: «суди помилково визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що заявлені вимоги про стягнення з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України, щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця за період з березня 2009 року по квітень 2014 року з урахуванням індексу інфляції суму у розмірі 82 617,35 грн. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади є публічно-правовим спором, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов'язаних зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19 (провадження № 14-588цс19)».
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасовано. Провадження у справі № 520/17342/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди закрито, як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму.
Зокрема, наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми (соціальні виплати), не нараховані та/або не виплачені як доходи, не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин».
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (див. постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 570/4129/20 (провадження № 61-14586св21)).
Аналіз положень частини п'ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднанні дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про відшкодування моральної шкоди із суб'єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв'язку з тим, чи пред'явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Як вже зазначалось, в обґрунтування заявлених вимог про стягнення упущеної вигоди та стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 послався на протиправність дій (бездіяльності) ГУ ПФУ в Одеській області щодо нездійснення позивачу доплат у розмірі 2 000 грн, передбачених постановою № 713 від 14.07.2021 року та встановлення цього факту рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2022 року у справі № 420/2827/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного Фонду України в Одеській області задоволено.
Так, за результатом розгляду справи № 420/2827/22 Одеським окружним адміністративним судом у рішенні від 13.05.2022 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення від 07.09.2021 № 22/6-5356, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зі змісту рішення від 13.05.2022 року, попри посилання позивача, не вбачається дослідження адміністративним судом правомірності недоплати ГУ ПФУ в Одеські області грошових коштів у розмірі 2 000 грн, передбачених постановою № 713 від 14.07.2021 року.
Тобто судове рішення з оцінкою протиправності дій або бездіяльності ГУ ПФУ в Одеські області щодо невиплати позивачу грошових коштів у розмірі 2 000 грн та стягнення вказаних коштів (зобов'язання відповідача виплатити грошові кошти), передбачених постановою № 713 від 14.07.2021 року, судом адміністративної юрисдикції не ухвалювалося, та зазначені вимоги - не вирішувалися.
Намагання позивача вирішити спір з ГУ Пенсійного Фонду України в Одеській області щодо невиплати позивачу грошових коштів у розмірі 2 000 грн, передбачених постановою № 713 від 14.07.2021 року, в порядку цивільного судочинства, заявляючи вимоги про стягнення невиплаченої допомоги у вигляді упущеної вигоди, не змінює публічно-правовий характер цього спору, у зв'язку з чим вирішуючи позов ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного Фонду України в Одеській області у цій частині вимог по суті, суд першої інстанції неправильно визначився із правовою природою спірних правовідносин, не звернув увагу на суб'єктний склад учасників справи, не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 та у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про підсудність справи в цій частині суду цивільної юрисдикції.
Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі позовна вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в одному провадженні з позовною вимогою про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов'язанням.
Отже, ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв'язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред'явлена вимога про відшкодування моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, провадження № 14-158цс20, від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16, провадження № 14-556цс19.
Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, то спір за позовною вимогою про відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, слід виснувати, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо невиплати позивачу грошових коштів у розмірі 2 000 грн, передбачених постановою № 713 від 14.07.2021 року, з одночасним відшкодуванням моральної шкоди, а тому справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ чітко визначив поняття «суд, встановлений законом». Зокрема, у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) суд зазначив з посиланням на прецедентну практику, що термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом, а фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Таким чином, суди не вправі діяти всупереч нормам процесуального права, яке передбачає лише певні дії у деяких випадках.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Судувід 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.
Тому рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, як така, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України з роз'ясненням позивачу, що спір в цій частині вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 377, ст. 381, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2024 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу державної влади у розмірі 40 000 грн та стягнення моральної шкоди - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати виготовлення повного текста постанови.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
Є.С. Сєвєрова