Справа № 128/128/25
Провадження №11-кп/801/369/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2025 року клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено на строк 60 діб, тобто до 30.03.2025 включно.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 січня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 відмовити.
Застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що клопотання прокурора містить лише формальне посилання на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, будь-яких обставин на підтвердження вказаних ризиків клопотання прокурора не містить.
Сторона захисту вважає, що тяжкість покарання, передбаченого за інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, не може бути підставою для тримання його під вартою, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, де проживає разом з батьками, місце роботи, що вказує на міцні соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Судом при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу не виконано обов'язок розгляду можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшилися, продовжують існувати, ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, захисника ОСОБА_6 , який просив задоволити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_7 ,який підтримав думку свого захисника, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є безпідставними.
З матеріалів провадження убачається, що на розгляді у Вінницького районному суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України .
Колегія суддів, перевіряючи рішення суду першої інстанції, приймає до уваги те, що в клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 вказано про існування двох ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілих, експертів у даному провадженні.
При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі посилається на те, що існують три ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у казаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, те, що, усвідомлюючи тяжкість покарання за вказане кримінальне правопорушення, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків потерпілих, експертів у даному провадженні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором.
Встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, можуть вказувати лише на те, що їх відсутність була попереджена шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Підстави для скасування ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2025 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст. 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3