Справа № 523/4845/24
Провадження №2/523/2231/25
"22" січня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючого судді - Аліної С.С.,
при секретарі судового засідання - Павлової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів,-
Одеська міська рада звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до інформації Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, викладеної у листі від 05.11.2021 року №4603-02/645 користувачем об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,3 кв.м., є ОСОБА_1 , відповідно до наданої технічної інвентаризації вказаний об'єкт в цілому є самочинно збудованим.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2023 року № 326703419 право власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано за жодною особою.
Таким чином, ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво будинку площею 158,3 кв.м. на земельній ділянці територіальної громади м.Одеси, що відображено в технічній інвентаризації від06.03.2008 року.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 27.01.2021 року № 01-18/1773-06 повідомив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 та розташований недобудований будинок, який огороджений парканом.
У Департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.
Крім того, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 08.06.2023 року № 01-18/971 також повідомив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га розташоване незавершене будівництво. Земельна ділянка огороджена, доступ до неї обмежений, у зв'язку із чим зроблено фотофіксацію та план-схему об'єкта.
У Департаменті земельних ресурсів Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.
Таким чином, виконавчими органами Одеської міської ради зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси шляхом здійснення самочинного будівництва будинка на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою подальшого захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси Одеська міська рада звернулась до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об'єкту.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.11.2024 року закрито підготовче судове засідання, призначений судовий розгляд по суті на 22.01.2025.
У судове засідання представник позивача не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву яка міститься в матеріалах справи в якій позовні вимоги підтримав, просив проводити розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання відповідач не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини не явки суд не повідомив.
Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до інформації Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, викладеної у листі від 05.11.2021 року №4603-02/645 користувачем об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 158,3 кв.м., є ОСОБА_1 , відповідно до наданої технічної інвентаризації вказаний об'єкт в цілому є самочинно збудованим.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2023 року № 326703419 право власності на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано за жодною особою.
Таким чином, ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво будинку площею 158,3 кв.м. на земельній ділянці територіальної громади м.Одеси, що відображено в технічній інвентаризації від06.03.2008 року.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 27.01.2021 року № 01-18/1773-06 повідомив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 та розташований недобудований будинок, який огороджений парканом.
У Департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.
08.02.2021 року Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Відділ у м. Одесі листом від 28.01.2021 року № 67/112-21 повідомив, що згідно з Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та договорів оренди станом на 31.12.2012 року у Відділі відсутня інформація щодо реєстрації права власності (користування), зокрема, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом від 08.06.2023 року № 01-18/971 також повідомив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га розташоване незавершене будівництво. Земельна ділянка огороджена, доступ до неї обмежений, у зв'язку із чим зроблено фотофіксацію та план-схему об'єкта.
У Департаменті земельних ресурсів Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.
Звертаємо увагу, що Одеська міська рада не надавала згоди на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, сукупність наведених норм та обставин свідчать про те, що дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність або користування за вказаною адресою не надавалась.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 27.01.2021 року № 01-18/1773-06 повідомив, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,05 га розташований недобудований будинок, який огороджений парканом.
У Департаменті земельних ресурсів Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки у власність чи оренду за вказаною адресою.
Враховуючи зазначене та те, що Одеською міською радою рішення про надання відповідачу чи/або іншим особам у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку не приймалось, має місце самовільне зайняття земельної ділянки, яке підлягає обов'язковому знесенню.
Так, відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.
Разом з цим, ч. 1 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б)земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.
Власник земельної ділянки, відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навість якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Враховуючи, що факт здійснення відповідачем будівельних робіт за відсутності дозвільних документів для цього, а також за відсутності рішення Одеської міської ради про виділення земельної ділянки під забудову, зафіксовано виконавчими органами міської ради, суд приходить до висновку про самочинність будівлі
Згідно зі змістом ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Пунктом 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від23.05.2011року № 553, передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм. Стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.
Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і прави знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Отже, відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України для задоволення позову про знесення об'єкту самочинного будівництва необхідно наявність факту неможливості перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови.
Вищезазначений механізм застосовується уповноваженими виконавчими органами місцевого самоврядування у випадку порушення містобудівного законодавства, будівельних норм та правил.
Натомість, суд наголошує, що Одеська міська рада звернулась до суду із підстав самовільного зайняття земельної ділянки самочинно збудованою прибудовою, тобто реалізація власником земельної ділянки права на захист його права власності не ставиться у залежність від необхідності реалізація органами державного архітектурно-будівельного контролю своїх повноважень у сфері містобудівної діяльності.
У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (зроблено висновки про те, що «…правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».
Тобто, власник земельної ділянки, а саме Одеська міська рада, не має дотримуватись вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України у випадку порушення її права власності на земельну ділянку.
При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-130цс від 04 грудня 2013 року у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Частиною 2 ст. 376 ЦК України регламентовано, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно доч.ч.1-3ст.35Закону України«Про регулюваннямістобудівної діяльності'після набуттяправа наземельну ділянкута відповіднодо їїцільового призначеннязамовник можевиконувати підготовчіроботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
Таким чином, у разі проведення нового будівництва або реконструкції об'єкта будівництва, що передбачає зміну геометричних розмірів фундаментів у плані, замовник будівництва зобов'язаний підтвердити своє право на проведення будівельних робіт документом, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт нерухомості, та, відповідно, вказати інформацію про такий документ у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Тобто, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку, що ОСОБА_1 зроблено не було та отримати відповідні правовстановлюючі документи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Таким чином, суд вважає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , що належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради самовільно зайнята Сербіним В.І. самочинною будівлею, а тому підлягає звільненню шляхом знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок ОСОБА_1 . Зайняття зазначеної земельної ділянки є неправомірним, з огляду на те, що дана земельна ділянка Одеською міською радою не відводилась для цієї мети.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, суд доходить до висновку про обґрунтування та доведення позовних вимог Одеської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об'єкта нерухомого майна.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідач ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради належить стягнення судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у загальному розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 319, 321, 328, 376, 386 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 2, 4, 10-13, 43, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 210, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 , про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого будинку загальною площею 158,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 26597691) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн. (на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради: код ЄДРПОУ: 26302537, р/р UA808201720344250211000034995 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
Копію заочного рішення направити сторонам по справі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2025 року.
Суддя: Аліна С.С.