05 лютого 2025 року Справа № 160/27537/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участі представника відповідача - Кушнір А.О., розглянувши у відкритому судовому питання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
15.10.2024 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, які полягають у скасуванні дозволу на імміграцію ОСОБА_1 та визнанні недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 15.10.2015 на ім'я ОСОБА_1 , орган видачі 1201;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області поновити дозвіл на імміграцію ОСОБА_1 та посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видану 15.10.2015 на ім'я ОСОБА_1 , орган видачі 1201.
22.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
31.10.2024 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов до якого було долучено клопотання про розгляд справи за участі його представника.
11.11.2024 року від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
15.11.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - задоволено, постановлено розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27.11.2024 року.
19.11.2024 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 року доставлено до електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд».
26.11.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 27.11.2024 року посилаючись на те, що останній перебуває у щорічній відпустці з 25 листопада 2024 року до 16 грудня 2024 року та перебуває за межами міста, при цьому, жодних доказів на підтвердження зазначеного до клопотання не долучено.
27.11.2024 року судове засідання не проводилось, відповідно до довідки секретаря судового засідання. Наступне засідання призначено на 11.12.2024 року.
05.12.2024 року повістку про призначення судового засідання на 11.12.2024 року доставлено до електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд».
11.12.2024 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 11.12.2024 року знову посилаючись на те, що останній перебуває у щорічній відпустці з 25 листопада 2024 року до 16 грудня 2024 року та перебуває за межами міста, при цьому, жодних доказів на підтвердження зазначеного до клопотання, також, не долучено. Крім того, заявник зазначав, що повістка про призначення була надіслана до кабінету електронного суду 05.12.2024 з повідомленням про судове засідання на 11.12.2024, що нажаль є неможливим для прибуття в такий період в судове засідання з різницею у відстані.
11.12.2024 року у судовому засіданні, в яке прибув представник відповідача, у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання - відмовлено з огляду на відсутність доказів неможливості явки позивача та її представника у судове засідання - визнано неявку позивача без поважних причин. Також, відкладено судове засідання на 09.01.2025 року.
12.12.2024 року повістку про призначення судового засідання на 09.01.2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд».
09.01.2025 року у судовому засіданні, в яке прибули представники позивача та відповідача було розпочато розгляд справи по суті та, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів, оголошено перерву до 05.02.2025 року, про що було повідомлено представника позивача під розписку, яка долучена до матеріалів справи.
Також, 10.01.2025 року повістку про призначення судового засідання на 05.02.2025 року доставлено до електронного кабінету представника позивача в підсистемі «Електронний суд».
05.02.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 05.02.2025 року, посилаючись на те, що представник позивача терміново відбув на слідчі дії, а позивач за станом здоров'я не має можливості прибути у судове засідання, при цьому, жодних доказів на підтвердження зазначеного до клопотання не долучено.
05.02.2025 року у судовому засіданні, представник відповідача проти розгляду справи за відсутності позивача та представника позивача не заперечував, також, судом у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення судового засідання - відмовлено, визнано неявку позивача та представника позивача без поважних причин та поставлено на розгляд питання щодо розгляду справи по суті або залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача, представника позивача без поважних причин. Представник відповідача на розгляді справи по суті не наполягав та просив суд залишити позов без розгляду.
Розглянувши питання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною п'ятою цієї ж статті КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.8 ст.18 КАС України).
При цьому, суд звертає увагу, що надсилання повістки до електронного кабінету учасника процесу, у передбачений законом строк є належним способом повідомлення такого учасника про місце, дату та час судового засідання, на відміну від надсилання тексту повістки електронною поштою за відсутності відповідної заяви позивача або його представника.
Ураховуючи наведене, суд вжив передбачених законом заходів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.
З огляду на зазначені вище норми законодавства, судом встановлено наступне:
а) позивач є зареєстрованим користувачем у підсистемі «Електронний суд» до кабінету якого, в передбачений законом строк були доставлені повістки про виклик до суду в судові засідання, призначені на 11.12.2024 та 05.02.2025 роки, що підтверджується відповідними довідками секретаря судового засідання;
б) в матеріалах справи відсутні жодні клопотання від позивача, або будь-якого з його представників, про розгляд справи за їх відсутності, при цьому, суд звертає увагу, що розгляд справи у судовому засіданні ініційовано, в тому числі і представником позивача;
в) позивач, представник позивача двічі: 11.12.2024 та 05.02.2025 року, не з'являлися в судові засідання, оскільки жодних доказів на підтвердження неможливості своєї явки суду не надавали та, з огляду на що, такі неявки визнані судом без поважних причин;
г) неявка позивача, представника перешкоджає розгляду справи, оскільки позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору, задля чого, зокрема, розгляд даної справи призначено в судовому засіданні;
ґ) відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів не наполягав, більш того, просив про залишення позову без розгляду.
На підставі вищевикладеного, судом встановлено наявність сукупності умов передбачених частиною п'ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позову без розгляду.
Крім того, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" сформував позицію про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Відповідно до п. 6 та п. 7 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Суд зазначає, що будучи ініціатором судового розгляду справи позивач в першу чергу має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані, при цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та дотримання процесуальних строків.
Зважаючи на повторне неприбуття позивача, представника позивача в судове засідання без поважних причин, неподання заяви про розгляд справи за його відсутності та неможливість розгляду справи, у зв'язку з неявкою позивача, представника позивача, оскільки представник відповідача на розгляді справи по суті не наполягав та просив залишити позов без розгляду, враховуючи зазначену судову практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов до висновку про наявність передбачених частиною п'ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України умов, за яких позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Крім того, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 240 КАС України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 205, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Повний текст ухвали складений 06.02.2025 року.
Суддя М.В. Дєєв