11 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/4172/24 пров. № А/857/26727/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/4172/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження
суддя у І інстанціїО.Желік
дата складання повного тексту рішення25.09.2024
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області №503 від 07.02.2024 в частині застосування до ОСОБА_1 , старшого сержанта поліції, поліцейського взводу №1 роти № 1 БПСПОП “Львів», дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у Львівській області № 71 о/с від 07.02.2024 в частині звільнення ОСОБА_1 , старшого сержанта поліції, поліцейського взводу №1 роти № 1 БПСПОП “Львів», зі служби у поліції із 07.02.2024;
- поновити на службі у Національній поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , на посаді поліцейського взводу №1 роти № 1 БПСПОП “Львів» із 07.02.2024, або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівської області на користь старшого сержанта поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.02.2024 по дату прийняття судом рішення;
- допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі у Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №1 роти № 2 БПСПОП “Львів» із 07.02.2024, або на іншій рівнозначній посаді, а також у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/4172/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказів - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що:
- відповідачем не ураховано факту, що позивач у відповідності до посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником бойових дій. Також позивача нагороджено відзнакою Президента України ОСОБА_2 “За участь в антитерористичній операції» та нагороджено медаллю ООС “За звитягу та вірність»; позивачем отримано подяку за високий професіоналізм, вагомий внесок в загальну справу зміцнення законності та правопорядку у м. Маріуполі; отримано грамоту від Міністра внутрішніх справ України Д.Монастирського.; позивачу оголошено подяку від Голови Національної поліції України І.Клименко; оголошено подяку від Головного управління Національної поліції у Львівській області. Під час проведення службового розслідування не взято до уваги і той факт, що позивач, починаючи із 2015, щороку, по кілька місяців безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції, зокрема на території Донецької та Луганської областей;
-наказ про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування є незаконним, позаяк у ньому відсутні посилання на прізвища, ім'я та по батькові поліцейських стосовно яких воно має проводитися;
- комісія не урахувала дійсних обставин та наявності поважних причин відмови позивача у конкретний період виїжджати у відрядження, не урахували ступінь вини, обставини що пом'якшують відповідальність, ставлення позивача до служби. Зазначає, що він один проживає з матір'ю, яка отримала суттєву травму у зв'язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні та в подальшому перебувала на реабілітації і потребувала сторонньою догляду. Всі рапорти та накази, службове розслідування були видані та підготовлені в один день, позивача було обмежено у праві надати відповідні докази разом з поясненнями, які вказують на поважність причин;
- позивач був ознайомлений з наказом який не зареєстрований та стверджує про порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність прийнятих в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення (та його реалізації) наказів, що свідчить про необхідність їх скасування.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений засобами поштового зв'язку, про що матеріали справи містять відповідні докази.
В судовому засіданні представник позивача Чубик Б.Г. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Лиса Н.В. в судовому засіданні надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:
- підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало грубе порушення ним службової дисципліни, яке, згідно висновку службового розслідування, виявилось у невиконанні вимог пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження»;
- факт невиконання наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» позивачем не оспорюється;
- в порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 як на момент надання письмових пояснень та винесення наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, так і станом на момент розгляду справи судом, не навів існування будь-яких сімейних обставин, які б перешкоджали виконання його службових обов'язків та, зокрема, й наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження»;
- долучена позивачем в судовому засіданні виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарно) хворого №3645 на ім'я його матері - ОСОБА_3 не спростовує можливість виконання позивачем своїх посадових обов'язків та й наказу відповідача №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» в цілому;
- поведінка позивача, як працівника підрозділу особливого призначення, щодо відмови у виконанні наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» містить ознаки істотного дисциплінарного проступку та грубого порушення службової дисципліни, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому, а також підриву службового відрядження, яке мало сприяти покращенню рівня підготовки органів поліції до виконання завдань, спрямованих на захист територіальної цілісності України в умовах воєнного стану.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.02.2024 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт командира БПСПОП “Львів» ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_4 з приводу можливого неналежного виконання службових обов'язків окремими працівниками ГУНП у Львівській області.
У відповідності до вказаного рапорту, начальника ГУНП у Львівській області повідомлено, що на виконання вимог шифр телеграми НПУ від 02.02.2024 №7527 ДСК було визначено співробітників батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області, які згідно з наказом начальника ГУНП у Львівській області від 06.02.2024 №10дск “Про службове відрядження», у відповідності до Законів України “Про Національну поліцію», “Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», 10.02.2024 мали б прибути до с.Катеринівка, Кропивницького району Кіровоградської області для надання практичної допомоги по виконання завдань, покладених на Національну поліції, у підпорядкуванні Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Також згідно рапорту, з метою виконання вищезазначених вказівок керівництва НПУ, ГУНП Львівській області 07.02.2024 у приміщенні ГУНП у Львівській області за адресою пл. Григоренка, 3 в м. Львові було зібрано особовий склад підрозділу та роз?яснено вимоги вищевказаних документів, зокрема вимоги наказу ГУНП у Львівській області від 06.02.2024 №10дск “Про службове відрядження», однак всупереч вимогам чинних нормативних документів, зокрема Дисциплінарного статуту Національної поліції, Присяги поліцейського, окремі працівники батальйону відмовились виконувати згаданий наказ та вибути у службове відрядження, що свідчить про грубе порушення ними службової дисципліни.
На підставі рапорту командира БПСПОП “Львів» ГУНП у Львівській області полковника поліції ОСОБА_4 від 07.02.2024 ГУНП у Львівській області було видано наказ №502 від 07.02.2024 “Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії», пунктом 1 якого вирішено призначити за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області службове розслідування у формі письмового провадження.
За результатом проведеного службового розслідування 07.02.2024 було прийнято висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни окремими працівниками батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області, що виразилось у невиконанні наказу ГУНП у Львівській області.
Згідно висновку, дисциплінарною комісією під час службового розслідування встановлено, що у період з 2014 до повномасштабного вторгнення, працівники БПСПОП “Львів» систематично залучались до несення служби в районах проведення антитерористичної операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони з метою відсічі військової агресії російської федерації на території Донецької та Луганської області відповідно до Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях. У лютому 2022 року спочатку повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України, поліцейські ввіреного підрозділу, спільно з ним перебували у ротації (відбуття у зону бойових дій) для надання практичної допомоги по виконанню завдань, покладених на Національну поліцію та у відповідності до Закону України “Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні». Тобто, поліцейські, які перебували у ротаційній групі брали активну участь у бойових діях з ворогом. У свою чергу, поліцейські брали участь у активній обороні окремих міст, сіл, селищ, районних центрів на визначених лініях фронту на сході України, та зокрема на нульових позиціях. Відбуття у ротаційні групи проводяться з початку вторгнення країни-агресора по теперішній час. Так, начальнику сектору охорони публічного порядку УПД ГУНП у Львівській області підполковнику поліції ОСОБА_5 було доручено до виконання шифртелеграму НПУ від 02.02.2024 № 7527 дск. У зв'язку із чим здійснював організаційно-методичні заходи, а саме підготував наказ від 06.02.2024 № 10 о/с дск “Про службове відрядження» (поліцейських БПСПОП “Львів» ГУНП у Львівській області) та наказ від 06.02.2024 № 11 о/с дск “Про службове відрядження» (поліцейських БПОП ГУНП у Львівській області), у відповідності до Законів України “Про Національну поліцію», “Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яких, певна кількість поліцейських вказаних підрозділів 10.02.2024 мали б прибути до місця дислокації для надання практичної допомоги по виконанню завдань, покладених на Національну поліцію, у підпорядкуванні Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Беручи до уваги вищевказане, та на виконання вимог шифртелеграми НПУ від 02.02.2024 № 7527 дск, виникла необхідність визначити із числа поліцейських БПСПОП “Львів» кількість осіб з особового складу (групу) для подальшого несення служби у підпорядкуванні Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв'язку із вищенаведеним, з метою виконання наказів керівництва НПУ, ГУНП, 07.02.2024 в адміністративній будівлі ГУНП у Львівській області, за адресою пл. Григоренка, 3 в м. Львові було зібрано особовий склад підрозділу БПСПОП “Львів» та роз'яснено вимоги вищевказаних документів, та зокрема те, що у вказане відрядження поліцейські відбувають на певний період часу. Однак, не зважаючи на наказ від 06.02.2024 № 10 о/с дск “Про службове відрядження», окремі поліцейські БПСПОП “Львів» відмовились відбувати у відрядження, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні даного наказу. Водночас, про об'єктивні та непереборні причини, що унеможливлюють невиконання вимог відданого наказу в межах повноважень відповідно до закону, по суті пояснити не могли.
Наказом ГУНП у Львівській області №503 від 07.02.2024 “Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників БПСПОП “Львів» вирішено за грубе порушення службової дисципліни, зокрема вимог пунктів 1,2 частини першої статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України “Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VII, пунктів 1,2 ч.1 розділу 7 “Положення про підрозділи поліції особливого призначення», затвердженого наказом МВС України від 04.12.2017 №987, підпункту 1.1 пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 “Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні вимог пункту 1 наказу начальника ГУНП у Львівській області від 06.02.2024 №10 дск “Про відрядження поліцейських БІСПОП “Львів» ГУНП у Львівській області», відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, на підставі пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VI, застосувати до поліцейського взводу №l роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0061199) дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУНП у Львівській області №71о/с від 07.02.2024 “Про особовий склад» вирішено звільнити відповідно до Закону України “Про Національну поліцію» зі служби в поліції за підпунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу №l роти №1 батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області.
Позивач, вважаючи вищевказані накази відповідача протиправними, звернувся до суду з метою їх скасування, поновлення на службі в поліції та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону № 580-VIII).
У силу положень частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII, яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
За приписами частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частинами першою і другою статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII (далі - Закон № 1932- ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Розділу № 1932-XII участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про національну безпеку» від 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон України «Про національну безпеку України») сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки.
Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах області, підпорядковуючись відповідному начальнику Головного управління Національної поліції області.
Повноваження поліції визначені Законом України «Про Національну поліцію» (із внесеними змінами та доповненнями), яким зокрема, закріплені і додаткові повноваження в умовах воєнного стану, та визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості; у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, а також ряд інших додаткових повноважень.
Отож в умовах воєнного стану в Україні, керівник ГУНП у Львівській області, окрім основних, визначених Положенням про Головне управління Національної поліції у Львівській області повноважень, наділений і додатковими повноваженнями щодо організації діяльності та здійснення управлінням поліцією Львівської області.
Згідно з Положення про Головне управління Національної поліції у Львівській області, керівник організовує роботу структурних підрозділів, організовує виконання основних планових та позапланових заходів, наказів НП України, доручень Міністра внутрішніх справ України, Голови Національної поліції з питань, що належать до компетенції ГУНП, підписує обов'язкові до виконання накази та доручення, а також здійснює контроль за їх виконанням.
Так, відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України), наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати.
Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Наказом ГУНП у Львівській області від 11.06.2021 № 21 затверджено Положення про батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області (далі - Положення № 21).
Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Положення № 21 Батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області (далі - підрозділ) є високомобільним спеціальним структурним підрозділом ГУНП у Львівській області, створеним з метою належного забезпечення прав та свобод громадян, захисту суспільства від злочинних посягань, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, культурно-масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців, виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ліквідації аварій та стихійних лих.
Підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.3.5 Розділу ІІІ Положення № 21 до обов'язків підрозділу входить сприяння забезпеченню, відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Пунктами 4.1 та 4.2 Положення № 21 визначено, що підрозділ виконує покладені на нього завдання у взаємодії зі службами, підрозділами Національної поліції України, Національною гвардією України, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку та державного кордону і населенням. Підрозділ бере участь разом зі службами, підрозділами Національної поліції України, Національною гвардією України, центральними та місцевими органами виконавчої влади у проведенні заходів, спрямованих на розшук і затримання осіб, які підозрюються в скоєнні кримінальних правопорушень, озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку, звільнення заручників, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також заходів пов'язаних із припиненням терористичної діяльності.
Відповідно до п.5.2 Розділу V Положення № 21 за наказом ГУНП у Львівській області, підписаним начальником ГУНП у Львівській області або особою, яка виконує його обов'язки з метою участі в поліцейських операціях підрозділ відряджається до інших регіонів держави окремо, або у складі зведених загонів.
Згідно з вимогами ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан, термін дії якого, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідними Указами Президента України продовжено до сьогоднішнього дня.
Відповідно до ст.64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові
Прийнята поліцейськими БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області при вступі на службу в поліції присяга відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» передбачає взяття на себе обов'язків поваги та охорони прав і свобод людини, честі держави, несення високого звання поліцейського з гідністю та сумлінного виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до частини 2 ст. 18 Закону № 580-VIII інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» №2337-VIII від 15.03.2018 року було затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Частиною першою і другою статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Частинами 1 і 2 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи, ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України “Про захист персональних даних», “Про державну таємницю» та іншими законами подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування, користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту передбачено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначається Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За приписами пункту 4 вказаного Розділу цього Порядку, службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 розділу VI цього Порядку, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Згідно пункту 1 Розділу VII Порядку №893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Розділу VII цього Порядку визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених правових норм доводить, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службових обов'язків, порушенні службової дисципліни, що, у свою чергу, означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Тобто підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника.
Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
З матеріалів справи убачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало грубе порушення ним службової дисципліни, яке, згідно висновку службового розслідування, виявилось у обговоренні, критиці та невиконанні вимог пункту 1 наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження».
Факт невиконання наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» позивачем не оспорюється. Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах службового розслідування, останній зазначив: “З наказом начальника ГУНП про відрядження в Лють не згідний у зв'язку з сімейними обставинами, зокрема на теперішній час. В подальшому не буду відмовлятись виконувати бойові розпорядження та вказівки керівництва ГУНП».
Поліцейський взводу № 1 роти № 1 БПСПОП «Львів» ГУНП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 згідно із своєї посадової інструкції, з якою він ознайомлений 14.01.2022, бере безпосередню участь у ефективному виконанні покладених на підрозділ завдань та функцій, щодо дотримання прав свобод людини та громадянина, боротьбі зі злочинністю, забезпеченні публічної безпеки та порядку в межах повноважень, передбачених керівними органами Національної поліції України. Для забезпечення належного рівня готовності до виконання бойових завдань зобов'язаний негайно повідомляти безпосереднього керівника про обставини та умови, що перешкоджають належному виконанню службових обов'язків, у тому числі погіршення стану здоров'я, сімейні обставини, забезпечувати підтримання себе особисто у фізичній формі, достатній для виконання покладених на поліцейського підрозділу завдань, а також про кожний намір виїзду за межі Львівської області.
В порушення вимог посадової інструкції ОСОБА_1 як на момент надання письмових пояснень та винесення наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, так і станом на момент розгляду справи судом, не навів існування будь-яких сімейних обставин, які б перешкоджали виконання його службових обов'язків та зокрема, й наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження».
Стосовно ж доводів апеляційної скарги позивача з приводу долученої до суду першої інстанції виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарно) хворого №3645 на ім'я його матері - ОСОБА_3 , згідно якої вона перебувала на лікуванні в період з 24.09.2023 по 03.10.2023, то на переконання суду апеляційної інстанції вказана виписка жодним чином не спростовує можливість виконання позивачем своїх посадових обов'язків та й наказу відповідача №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» в цілому, позаяк з моменту травмування його матері до 06.02.2024 року сплинуло чотири місяці. Жодних доказів та висновків ВЛК та/або МСЕК стосовно потреби гр. ОСОБА_3 станом на лютий 2024 року в сторонньому догляді ні відповідачу, ні судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано.
Крім того колегією суддів ураховано, що під час проведення службового розслідування, ОСОБА_1 надавав пояснення та мав можливість подавати відповідні документи, матеріали, а також мав можливість подати клопотання про надання йому додаткового часу для їх надання з метою підтвердження наявності у нього поважних сімейних обставин, що перешкоджають належному виконанню службових обов'язків. Крім того, позивач мав можливість подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування тощо. Натомість відповідач з таким клопотанням не звертався. Доказів існування непереборних сімейних обставин, що перешкоджали станом на 06.02.2024 року належному виконанню службових обов'язків позивач не надав також і до суду першої та апеляційної інстанцій.
За приведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем дотримано порядок проведення службового розслідування, забезпечення позивачу права на захист під час його проведення, врахування усіх обставин вчиненого дисциплінарного проступку та надання належної оцінки матеріалам дисциплінарного провадження.
При цьому колегією суддів ураховано, що батальйон патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області (у відповідності до Положення про батальйон патрульної служби поліції особливого призначення “Львів» ГУНП у Львівській області, затвердженого наказом ГУНП у Львівській області від 11.06.2021 №21) є високомобільним спеціальним структурним підрозділом ГУНП у Львівській області, створеним з метою належного забезпечення прав та свобод громадян, захисту суспільства від злочинних посягань, забезпечення правопорядку під час проведення загальнодержавних, культурно-масових, релігійних заходів, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців, виконання завдань, визначених Законом України “Про боротьбу з тероризмом» та несення служби в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, відповідно до Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», ліквідації аварій та стихійних лих. До обов'язків такого підрозділу входить сприяння забезпеченню, відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Введений правовий режим воєнного стану на території України обумовлює необхідність безумовного виконання поліцейськими завдань у визначений строк, в тому числі участі в складі спеціальних підрозділів в обороні України шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поведінка позивача, як працівника підрозділу особливого призначення, щодо відмови у виконанні наказу ГУНП у Львівській області №10дск від 06.02.2024 “Про службове відрядження» містить ознаки істотного дисциплінарного проступку та грубого порушення службової дисципліни, оскільки невиконання наказу командира поліцейським підрозділу поліції особливого призначення під час дії воєнного стану та в свою чергу створює серйозну загрозу розлагодженості дій підрозділу поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому, а також підриву службового відрядження, яке мало сприяти покращенню рівня підготовки органів поліції до виконання завдань, спрямованих на захист територіальної цілісності України в умовах воєнного стану.
При цьому суд апеляційної інстанції ураховано, що організаційно-штатні зміни в ГУНП у Львівській області не є перешкодою для відрядження поліцейського, що узгоджується з частиною 4 статті 68 Закону України “Про Національну поліцію», відповідно до якої перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Відносно ж доводів скаржника про проведення відповідачем службового розслідування у стислі строки (до години часу) суд зазначає, що Дисциплінарним статутом передбачено максимальний строк проведення службового розслідування, який, у відповідності до частини 3 статті 26 Дисциплінарного статуту, не може перевищувати 30 днів. Водночас таким статутом не передбачено мінімального строку здійснення розслідування. Відтак, за умови дотримання органом правової процедури проведення службового розслідування, затвердженого Дисциплінарним статутом та Порядком №893, короткий строк проведення такого розслідування не може вважатися безумовною підставою для визнання його результатів протиправними.
Також колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги стосовно незаконності проведення службового розслідування через відсутність у наказі про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування переліку прізвищ, імен та по батькові поліцейських стосовно яких воно має проводитися, позаяк у відповідності до абзацу першого пункту 4 розділу II Порядку № 893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії - прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься зазначається лише у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо (абзац перший пункту 4 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ № 19 від 17.01.2023).
Як наслідок не зазначення у наказі про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування переліку прізвищ, імен та по батькові поліцейських стосовно яких воно має проводитися не призводить до недійсності результатів проведеного службового розслідування, позаяк приведеною нормою передбачено альтернативну поведінку відповідача.
Відносно ж доводів апеляційної скарги позивача щодо порушення процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з ознайомленням його з наказом, який не зареєстрований, то колегія такі доводи відхиляє та зазначає, що обставини з приводу оголошення не зареєстрованого наказу не впливає на обов'язок позивача, як поліцейського особливого підрозділу здійснити його виконання, як такого що виданий уповноваженою особою на виконання поставлених завдань та обов'язків Національної Поліції України. При цьому судом ураховано, що позивачем не заперечуються обставин з приводу видачі наказу особою, яка неуповноважена на його видачу.
Підсумовуючи викладене колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновком суду першої інстанції про те, що факт відмови ОСОБА_1 від виконання такого наказу відповідача сам по собі свідчить про грубе порушення ним службової дисципліни,
Отож, такі дії з боку поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів» ГУНП у Львівській області в умовах воєнного стану свідчать про особливу серйозність та зухвалість дисциплінарного проступку, оскільки такий призвів до грубого порушення службової дисципліни, розлагодженості дій, підриву службового відрядження, яке мало сприяти покращенню рівня підготовки органів поліції до виконання завдань, спрямованих на захист територіальної цілісності України в умовах воєнного стану.
Як наслідок допущений позивачем дисциплінарний проступок є таким, що підриває авторитет і довіру до поліції як правоохоронного органу, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим.
З урахуванням суттєвої обставини, за якої дисциплінарний проступок вчинений позивачем під час правового режиму воєнного стану, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, приведені позивачем доводи про наявність у нього статусу учасника бойових дій та неодноразове перебування ним у зоні бойових дій, як обставини, що пом'якшують ступінь і характер відповідальності не є такими, що пом'якшують відповідальність позивача, позаяк будучи особою яка перебувала в зоні ведення бойових дій, позивач достеменно обізнаний про важливість своєчасного виконання завдань по захисту інтересів Держави в умовах воєнного стану та загрозі національній безпеці.
Відтак з огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які настали та ще можуть настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення зі служби в поліції є пропорційним відносно скоєного позивачем проступку покаранням.
Як наслідок приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, свідчать про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних наказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Відповідно до д п.1 ч.6 ст. 12 КАС України до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються серед іншого: прокурори, слідчі і дізнавачі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів.
Судом встановлено, що посада позивача не підпадає під перелік посад, осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як наслідок вказана справа належить до справ незначної складності, а відтак на неї поширюються положення частини п'ятої статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/4172/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 11 лютого 2025 року