10 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 260/5257/24 пров. № А/857/31158/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Носа С. П.
Кухтея Р. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 260/5257/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Ужгород
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїСкраль Т.В.
дата складання повного тексту рішення16.10.2024
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно, (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів), визначивши стаж роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 41 рік 30 днів;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 15 березня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 260/5257/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року включно, (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період строкової служби у Радянській Армії з 14 травня 1978 року по 19 травня 1980 року, включно (2 роки 6 днів), половину строку навчання у вищому навчальному закладі денної форми навчання з 30 липня 1981 року по 26 червня 1986 року, включно (2 роки 5 місяців 14 днів), виходячи з загального стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 41 рік 30 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити ОСОБА_1 з 20 червня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 92 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що до відносин з визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинні застосовуватись виключно норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII. Зазначає, що відповідачем надано відповідь на лист позивача в порядку ЗУ «Про звернення громадян», така відповідь не має статусу рішення, а тому не може бути оскарженою в адміністративному порядку. Крім того, скаржник вважає, що суд втрутився у його дискреційні повноваження у вказаних правовідносинах.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 січня 2024 року рішенням Вищої ради правосуддя №268/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді Тячівського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, (а.с. 8-9).
За результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки та диплома, довідки про роботу на посаді судді, ВРП встановлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 10 днів; половина строку навчання у вищому навчальному закладі за денною формою 2 роки 5 місяців 14 днів; період проходження строкової військової служби 2 роки 6 днів, (а.с. 9).
06 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 1352 про перехід на пенсію за іншим Законом та призначення довічного грошового утримання, (а.с. 121-122).
З 03 лютого 2024 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», (а.с. 118).
18 липня 2024 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом №3657-3403/Г-02/8-0700/24 на звернення позивача від 20 червня 2024 року повідомило, що період проходження військової служби з 14.05.1978 року по 17.05.1980 року та період навчання з 01.09.1981 року по 25.06.1986 року враховано до загального страхового стажу. До стажу роботи на посаді судді враховано такі періоди: з 21.06.1987 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 30.01.2024 року. Стаж роботи на посаді судді становить 36 років 7 місяців 11 днів. Отже, страховий стаж становить 46 років 3 місяців 25 днів, в тому числі стаж роботи на посаді судді 36 років 7 місяців 11 днів. Таким чином, керуючись частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на сьогодні розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислений в розмірі 82% грошового утримання судді становить 98247,48 грн (119814,00 х 82%), (а.с. 28).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону № 1402-VIII.
Згідно з частиною першою статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині третій статті 142 Закону № 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з'ясування його стажу роботи.
Відповідно до пункту 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із частиною першою статті 25 Конституційного Договору від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення (зазначений Договір був чинний на момент видання Президентом України указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі Указ №584/95) та втратив чинність із набранням чинності Конституції України 28 червня 1996 року).
Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Згідно частини третьої статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до сформованої практики Верховного Суду період проходження строкової військової служби, навчання в інститут підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 127/20301/17, 11 листопада 2020 року у справі № 243/4501/17, 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21 тощо.
Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Не включення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 березня 2023 року у справі № 280/2167/21.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується за умови роботи на посаді судді не менше 10 років половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, такий стаж безпідставно незарахований відповідачем до стажу позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 9 листопада 2018 року у справі № 559/443/17, 2 квітня 2019 року у справі № 607/8578/17, 14 березня 2019 року у справі № 490/7796/17, 13 травня 2020 року у справі № 242/1890/17 тощо.
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
В той же час, у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини справи, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати підтверджений суддівський стаж позивача та здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо доводів відповідача про те, що відповідачем надано відповідь на лист позивача в порядку ЗУ «Про звернення громадян», така відповідь не має статусу рішення, а тому не може бути оскарженою в адміністративному порядку, то такі колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наведені у відповіді мотиви, що можна розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням до стажу половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 260/5257/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос