10.02.2025 Справа №607/2482/25 Провадження №3/607/1472/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час розгляду матеріалів, що надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05.02.2025 з УПП в Тернопільській області ДПП до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) (справа №607/2482/25, провадження №3/607/1472/2025).
Також, 05.02.2025 з УПП в Тернопільській області ДПП до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою
статті 173-2 КУпАП (справа №607/2485/25; провадження №3/607/1474/2025).
Крім того, 05.02.2025 з УПП в Тернопільській області ДПП до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення
ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП (справа №607/2491/25; провадження №3/607/1477/2025).
Суд вважає, що спільний розгляд таких справ є доцільним та не суперечить вимогам закону, забезпечить реалізацію положень статті 36 КУпАП, що також сприятиме забезпеченню прав ОСОБА_1 як особи, яку притягують до адміністративної відповідальності.
За таких підстав суд доходить висновку, що ці справи слід об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер справи № 607/2482/25 (провадження №3/607/1472/2025).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 138216 від 26 січня
2025 року зазначено, що 26 січня 2025 року о 16 год. 55 хв. ОСОБА_1 знаходячись з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) за адресою спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 - психологічного та фізичного характеру, що полягало в умисних діях, а саме: нанесла ляпаси по обличчю, висловлювалася нецензурною лайкою, внаслідок чого могло бути заподіяно шкоди психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 . Правопорушення вчинено повторно протягом року, а тому її дії кваліфіковано за частиною третьою статті 173-2 КУпАП (справа №607/2482/25).
За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №138217 від 26 січня 2025 року ОСОБА_1 26 січня 2025 року о 16 год. 55 хв. знаходячись з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці) за адресою спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство стосовно своє малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічного характеру, що полягало в умисних діях, а саме: висловлюванні нецензурною лайкою, внаслідок чого могло бути заподіяно шкоди психологічному здоров'ю ОСОБА_3 . Правопорушення вчинено повторно протягом року, а тому її дії кваліфіковано за частиною третьою статті 173-2 КУпАП (справа №607/2485/25).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 325913 від 26 січня
2025 року зазначено, що 26 січня 2025 року о 16 год. 55 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 в присутності свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висловлювалася нецензурною лайкою в бік працівників поліції, в результаті чого порушила статтю 150 Сімейного кодексу України, ці дії вчиняла в стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 184 КУпАП (справа № 607/2491/25).
У судовому засіданні ОСОБА_1 засвідчила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватою себе у вчинені адміністративних правопорушень визнає повністю, щиро розкаюється, запевнила суд, що не допустить такої поведінки у майбутньому.
Заслухавши пояснення особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справ, суд констатує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень доведена наступними матеріалами справи:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №138216 від 26 січня
2025 року;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №138217 від 26 січня
2025 року;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №325913 від 26 січня
2025 року;
- відеоматеріалами «part_00000_export-3008z», «part_00001_export-3008z», «part_00002_export-3008z» з нагрудних камер 472613, 477650;
- протоколом про адміністративне затримання від 26 січня 2025 року;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №325912 від 26 січня
2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №325911 від 26 січня
2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП;
- копією постанови по справі про адміністративне правопорушення від 26 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП та накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу;
- заявою ЄО за №3443 від 26 січня 2025 року (Домашнє насильство);
- копією постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
09 лютого 2024 року (справа №607/2363/24), якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП;
- копією постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
07 червня 2024 року (справа №607/12044/24), якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП;
- копією постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
12 червня 2024 року (справа №607/11429/24), якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229).
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2229 дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2229 домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 2229 психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пункт 17 частини першої статті 1 Закону №2229 передбачає, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
У разі порушення вимог Закону № 2229 настає адміністративна відповідальність за статтею 173-2 КУпАП.
Так, частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У частині третій статті 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Проаналізовані в судовому засіданні докази, узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому, судом приймаються до уваги та дають підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних проступків, відповідальність за які встановлена частиною третьою статті 173-2 КУпАП.
Адміністративним порушенням відповідно до частини першої статті 184 КУпАП визнається ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому, ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частина друга статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною другою статті 184 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною п'ятою статті 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.
За частиною першою статті 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону № 2229 програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Частиною шостою статті 28 Закону № 2229 визначено, що кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи обставини справи, особу, яку притягують до адміністративної відповідальності, беручи до уваги те, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, суд вважає за необхідне направити її на проходження програми для кривдників строком на три місяці.
При визначені виду та розміру стягнення суд враховує приписи частини другої статті 36 КУпАП, відповідно до якої якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених; до основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд констатує, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини третьої статті 173-2 КУпАП та частини другої статті 184 КУпАП. Ураховуючи приписи статті 36 КУпАП визначити остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачене санкцією статті 184 КУпАП.
Згідно статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті особою, на яку накладено стягнення, а тому, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір», із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму, що становить 605,60 гривень.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 38, 40-1, 173-2, 184, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Об'єднати в одне провадження справу № 607/2482/25 (провадження № 3/607/1472/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, справу № 607/2485/25 (провадження № 3/607/1474/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП та справу № 607/2491/25 (провадження № 3/607/1477/2025) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, присвоївши об'єднаній справі єдиний номер справи № 607/2482/25 (провадження №3/607/1472/2025).
2. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 173-2 та частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одну тисячу сімсот) гривень.
3. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
4. Направити ОСОБА_1 для проходження програми для кривдника строком на три місяці за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 1 (Сектор у справах сім'ї Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради). Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі умисного ухилення від проходження програми для кривдників її може бути притягнуто до відповідальності за статтею 390-1 Кримінального кодексу України.
5. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
6. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
7. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
8. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
9. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
12. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець