04.02.2025 Справа №607/23760/24 Провадження №2/607/289/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката - Карпи М.М.,
свідка - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карпа Марія Михайлівна, до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та
І. Описова частина
1. Стислий зміст позовної заяви
05 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів у розмірі 5 250 гривень, а також судового збору в розмірі 1 211,20 гривень
(а.с. 2, 3).
В обґрунтування позовних вимог представник ОСОБА_1 - адвокат Карпа М.М. -зазначила, що 30 травня 2024 року між позивач на усній домовленості здав у оренду свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачам. Відповідачі свої обов'язки щодо сплати орендної плати та плати за комунальні послуги виконували неналежним чином, тому ОСОБА_1 було прийнято рішення повернути ключі від своєї квартири. Проте, відповідачі відмовилися виконати вимоги стосовно припинення неналежного виконання обов'язків орендарів та повернення ключів, що змусило позивача звернутися до правоохоронних органів.
Як вказано у відповіді ГУНП в Тернопільській області №16916-2024 від 24 жовтня
2024 року за період часу з 01 січня 2024 року по 22 жовтня 2024 року надійшли звернення від ОСОБА_1 : 1) № 22121 від 06 липня 2024 року - повідомлення про те, що за адресою:
АДРЕСА_1 , в заявника виник конфлікт із ОСОБА_5 , яка орендувала помешкання в заявника, не сплатила за комунальні послуги, відмовилася повертати ключі від помешкання; 2) № 32809 від 29 вересня 2024 року - повідомлення про те, що на зупинці центральний ринок у нього виник конфлікт з ОСОБА_5 .
У процесі перевірки поліцією встановлено, що 30 травня 2024 року на основі усної домовленості позивач здав в оренду свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак, 06 липня 2024 року виник конфлікт, оскільки останні заборгували грошові кошти за оренду квартири та несплату комунальних послуг. Як повідомила ОСОБА_3 , що дійсно заборгувала грошові кошти ОСОБА_1 через скрутне матеріальне становище, а також написала розписку, в якій вказала, що до 10 липня 2024 року зобов'язується виплатити усю заборговану суму, а саме: 6 250 гривень. Під час повторного спілкування 15 липня 2024 року позивач вказав, що ОСОБА_3 виплатила йому лише тисячу гривень та як йому стало відомо, остання на цей час перебуває за кордоном. Підстав для внесення до ЄРДР та початку розслідування немає. До матеріалів перевірки долучені розписка та пояснення ОСОБА_3 , у яких вона визнає факт оренди квартири у ОСОБА_1 та наявної заборгованості перед ним. Окрім цього, відповідачі неодноразово писали позивачу письмові розписки, в яких визнавали наявність боргу та зобов'язувались повернути його.
2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалися.
3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.27, 28).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначила, що дійсно між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 й ОСОБА_4 було укладено усну домовленість про оренду квартири за адресою АДРЕСА_1 . Вже з самого початку відносини у частині виконання обов'язків зі сплати орендної плати та комунальних послуг між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 й ОСОБА_4 не склалися. Поведінка орендарів була вкрай незадовільною щодо виконання обов'язків зі сплати необхідних платежів, а тому було прийнято рішення забрати у них ключі й розірвати домовленості стосовного їхнього проживання в квартирі. Проте ОСОБА_3 й
ОСОБА_4 тривалий час ігнорували телефонні дзвінки ОСОБА_1 , ключі не повертали. Це стало причиною звернення в правоохоронні органи. Як з'ясувалося з повідомлення надавача комунальних послуг, за адресою квартири на основі отриманих показників було виявлено нетипову кількість використання води. Після відвідин квартири, яку здавали в оренду ОСОБА_3 й ОСОБА_4 , було встановлено, що останні допустили витікання води через систему бачка санітарно-технічного пристрою, оснащеного автоматичним змивом, санвузла квартири. Внаслідок чого виникла суттєва заборгованість з оплати комунальних послуг.
ОСОБА_2 зазначила, що відповідачі борг визнали й зобов'язалися погасити його в повному обсязі. Через певний час частково (в розмірі 1000 грн.) борг було погашено, але у подальшому жодних дій для остаточного розрахунку вчинено не було.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Карпа М.М. в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві та просили його задовольнити, що винесення заочного рішення не заперечили.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610207079335, № 0610215146432, № 0610215146262, № 0610221604990, № 0610221605228, в яких зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою», а також оголошеннями про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме (а.с. 38, 39, 42, 43).
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до статті 128 ЦПК України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою (частина перша); судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно (частина п'ята); у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місцяперебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (пункт 2 частини сьомої); днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункти 1 4 частини восьмої).
Верховний Суд, аналізуючи приписи пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі, отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження (постанова від 30 листопада 2022 року (справа №760/25978/13-ц).
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тож суд вважає за можливе проведення судового засідання за відсутності відповідачів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такий висновок суду кореспондує з висновком Верховного Суду, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова від 01 жовтня 2020 року, справа №361/8331/18).
Відтак, суд вважає, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому, відповідно до статті 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення
Заслухавши пояснення позивача та його представника, свідка, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, що 06 липня 2024 року о 09 год. 06 хв. на лінію 102 поступило звернення (ЄО за №22121 від 06 липня 2024 року) від ОСОБА_1 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , в нього виник конфлікт із ОСОБА_5 , яка орендувала помешкання у заявника, та не сплачує комунальні послуги, відмовляється повертати ключі від помешкання (а.с.14).
Цього ж дня, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що 30 травня 2024 року здав свою квартиру АДРЕСА_2 громадянці ОСОБА_4 з дітьми, яка повідомила, що ближчим часом приїде ще мати ОСОБА_3 й також буде там проживати. Квартиру людям здав на умовах усного договору. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільно із дітьми у вказаній квартирі вели антисанітарний спосіб життя, не викидали сміття та безперервно з бачка санітарно-технічного пристрою, оснащеного автоматичним змивом, санвузла квартири текла вода, а також, відмовлялися сплачувати комунальні послуги та оренду квартири, тому, 06 липня 2024 року вони покинули його квартиру, однак, не повернули ключі. Після того, як він зателефонував на лінію «102» до нього зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що більше жити у цій квартирі не буде, а по приходу у Тернопільське РУ поліції віддала ключі (а.с.15).
Також, 06 липня 2024 року ОСОБА_3 надала письмові пояснення в яких зазначила, що дійсно у позивача знімала та проживала разом із дочкою та дітьми у квартирі АДРЕСА_2 . Не вчасно сплачували кошти за комунальні послуги та за оренду квартири, оскільки на цей час у них немає постійної роботи та немає такої суми грошових коштів. Проте, зобов'язалася до 10 липня 2024 року віддати грошові кошти в сумі 6 250 гривень, які вона заборгувала із дочкою у ОСОБА_1 (а.с.16).
06 липня 2024 року ОСОБА_3 написала розписку ОСОБА_1 , в якій вказала, що зобов'язується віддати останньому грошові кошти в сумі 6 250 гривень, які йому заборгувала за несплату за комунальні послуги та за оренду квартири до 10 липня 2024 року включно (а.с.17).
У розписці від 06 липня 2024 року вказано, що 10 липня 2024 року ОСОБА_4 повернула 1 000 гривень. ОСОБА_3 решту коштів в сумі 5 250 грн зобов'язалася повернути 26 липня
2024 року (а.с.9).
У липні 2024 року ОСОБА_3 написала ще одну розписку, в якій вказала, що 10 липня
2024 року мала віддати ОСОБА_1 6 250 гривень, але у неї коштів на цей час немає і вона 07 липня 2024 року поїхала у Польщу, повернеться 25 серпня 2024 року в Україну. Також зазначила, що через дочку вже повернула 1 000 грн. Зобов'язалася до 26 липня 2024 року повернути решту коштів (а.с.10).
У довідці Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 18 липня 2024 року вказано, що в ході перевірки поліцією встановлено, що 30 травня 2024 року на усній домовленості позивач здав в оренду свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , однак, 06 липня 2024 року виник конфлікт, оскільки останні заборгували грошові кошти за оренду квартири та несплату комунальних послуг. ОСОБА_3 повідомила, що через скрутне матеріальне становище дійсно заборгувала грошові кошти
ОСОБА_1 . Водночас, написала розписку, в якій вказала, що до 10 липня 2024 року зобов'язується виплатити усю заборговану суму, а саме: 6 250 гривень. Під час повторного спілкування 15 липня 2024 року позивач вказав, що ОСОБА_3 виплатила йому лише тисячу гривень та як йому стало відомо, остання на даний час перебуває за кордоном. Підстав для внесення до ЄРДР та початку розслідування немає (а.с. 13).
29 вересня 2024 року о 10 год. 46 хв. на лінію 102 поступило звернення (ЄО за №32809 від 29 вересня 2024 року) від ОСОБА_1 про те, що на зупинці центральний ринок у нього виник конфлікт з ОСОБА_5 , яка проживала в нього з кінця травня по початок липня та не сплатила орендну плату в розмірі 5 250 гривень (а.с.19).
Цього ж дня, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що в присутності поліції ОСОБА_5 зобов'язалася повернути йому борг у повному обсязі 5 250 гривень до 02 жовтня
2024 року (а.с.20).
29 вересня 2024 року ОСОБА_4 написала розписку в якій зобов'язалася до 02 жовтня 2024 року повернути орендну плату в розмірі 5 250 гривень заборгованість за комунальні послуги, в якій вона проживала АДРЕСА_1 (а.с. 8).
2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).
Цивільне законодавство ґрунтується на відповідних засадах, однією з яких є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У статті 639 ЦК України вказано: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Як зазначено у статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У частині першій статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном (частина третя статті 762 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з частиною першою статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Частинами першою, третьою статті 820 ЦК України визначено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Як було зазначено, відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У постанові від 05 червня 2018 року (справа № 338/180/17) Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, відповідно до якого не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Верховний Суд у справі № 461/2151/20 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо дійсної правової природи відносин сторін та факту укладення ними усного договору найму квартири, оскільки позивач як наймодавець визнав факт домовленості про вселення та проживання відповідачів у спірній квартирі на підставі договору найму; у такому випадку недодержання письмової форми договору найму не має наслідком його недійсність з огляду на те, що факт існування домовленості між сторонами договору не оспорюється учасниками справи (постанова від 10 серпня 2023 року).
Положеннями статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачами був укладений усний договір найму квартири АДРЕСА_2 . Поведінка як позивача, так і відповідачів свідчить про виконання правочину його учасниками, що суд розглядає як волевиявлення до вчинення відповідного правочину. Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 визнав факт передачі його квартири у найм, а відповідачі у розписках, що містяться в матеріалах справи, визнали існування заборгованості перед наймодавцем, зокрема за комунальні платежі та оренду квартири. Крім того, свої зобов'язання щодо погашення заборгованості частково виконали, зокрема, 10 липня 2024 року відповідачами було передано позивачу заборгованість у сумі 1 000 гривень.
Згідно частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, судом встановлено існування між позивачем та відповідачами правовідносин, які за своєю природою є правовідносинами між наймодавцем й наймачем, відтак, суд констатує факт укладення між сторонами усного договору найму квартири. Відповідачі свої зобов'язання належним чином не виконували, не здійснили у повній мірі орендні платежі, визначені усним договором, а також оплату за надані комунальні послуги, внаслідок чого у них утворилася заборгованість в розмірі 5 250 гривень.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви
Враховуючи наведене вище суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку, що позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів грошові кошти за орендну плату та комунальні платежі на загальну суму 5 250 гривень.
Суд констатує, що відповідачі свої зобов'язання за договором не виконали, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасили, а тому вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості є підставовими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи той факт, що позов задоволений в повному обсязі, а позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3923580 від 25 жовтня 2024 року (а.с.1), обов'язок щодо сплати судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 211,20 гривень слід покласти в рівних частинах на
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 141, 223, 247, 258 - 268, 273 - 274, 280 - 289, 352 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карпа Марія Михайлівна до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
2. Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.
3. Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
4. Відповідачам направити копію заочного рішення суду.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
11. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
12. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строку з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення буде виготовлено до 09 лютого 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія
НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Карпа Марія Михайлівна, адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №220 від 14.11.2000.
Відповідачі:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Головуючий суддяТ. І. Якімець