Справа № 308/1728/25
1-кп/308/325/25
10 лютого 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження № 12025078030000057, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України,
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 13.12.2024 у справі № 308/18483/24, видано заборонний припис строком на 4 (чотири) місяці, яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонено перебувати за місцем реєстрації (проживання) матері - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
15 січня 2025 року працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ознайомлено ОСОБА_3 під підпис та на відеозапис з вищевказаним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.12.2024 про видачу обмежувального припису та встановленими заходами тимчасового обмеження.
Незважаючи на це, ОСОБА_3 , який був належним чином ознайомлений із виданим відносно нього обмежувальним приписом, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, відповідно до якої видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, 20.01.2025 перебував, а саме, проживав на території домоволодіння поряд з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та відмовлявся його покидати, чим умисно не виконав виданий відносно нього обмежувальний припис, що виразилось у порушенні заборони перебувати в місці спільного проживання поряд з потерпілою.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ст. 390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Згідно із заявою обвинуваченого ОСОБА_3 , підписаною ним у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , який підтвердив добровільність волевиявлення обвинуваченого, ОСОБА_3 згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), за яке передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України, беззаперечно визнає свою вину, згодний на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні, ознайомлений з обмеженням у такому випадку його права на апеляційне оскарження вироку.
Як вбачається із заяви ОСОБА_4 , яка є потерпілою у кримінальному провадженні, вона не заперечує проти розгляду кримінального провадження № 12025078030000057, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, у разі, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Дослідивши обвинувальний акт з додатками та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні умисного невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, доведена повністю, і його дії вірно кваліфіковано ст. 390-1 КК України.
Обставиною, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (син та мати).
Визначаючи вид та розмір покарання, яке слід обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , суд врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, а також обставин, які обтяжують покарання, та дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду і саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме вимогам ст. 50 КК України, а саме сприятиме виправленню обвинуваченого, а також запобігатиме вчиненню нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 107, 302, 373, 374, 375, 376, 381, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені ч. 2, п. 4) ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
3. Речовий доказ у вказаному кримінальному провадженні, а саме СD-R диск, на якому міститься відеозапис із вчиненням кримінального правопорушення залишити при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1