Провадження № 33/803/232/25 Справа № 206/5417/24 Суддя у 1-й інстанції - Прінь І.П. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
28 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №130073 від 15 вересня 2024 року, встановлено, що 15.09.2024р. о 19-33 год. в м. Дніпро, Самарський р-н, вул. Хутірська, 21, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем Skoda Octavia Tour державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку пройшов на місці за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820, прилад 0042, тест № 10663, результат позитивний 3,25% проміле, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що не керував транспортним засобом 15 вересня 2024 року, його автомобіль був припаркований на узбіччі із заглушеним двигуном.
Матеріали справи не містять відеозапис з бодікамери працівників поліції, яке б підтверджувало факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Вказує, що розгляд справи було призначено на 13.11.2024 року, напередодні ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу, однак наступну дату йому не повідомили. Розгляд справи 26.11.2024 року відбувся за його відсутності.
Зазначає, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено його права та обов'язки.
Вказує, що з результатом Драгера не погоджувався, неодноразово зазначав працівникам поліції, що алкогольні напої не вживав, транспортним засобом не керував. Проте працівникам поліції не було запропоновано йому проходження огляду у відповідному медичному закладі, про його право про самостійне проходження огляду у медичному закладі не роз'яснювалось, направлення на такий огляд не видавалось. Вважає, що працівники поліції порушили його права.
Крім того, вказав, що під час його огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу Драгер, технічний засіб неодноразово не спрацьовував, працівники поліції постійно його вмикали та вимикали, що на думку апелянта свідчить про його несправність.
Матеріали справи не містять відомостей про сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого приладу Драгер.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Пояснив, що 15 вересня 2024 року не керував транспортним засобом, перебував біля припаркованого автомобіля, із заглушеним двигуном. Зазначив, що біля автомобіля чекав товариша. Під'їхали працівники поліції запропоновували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він погодився. Працівникам поліції пояснив, що не керував автомобілем, стояв чекав свого товариша. Працівники поліції провели огляд за допомогою технічного приладу Драгер, який показав результат 3,25 проміле, зазначив, що не погоджувався з вказаним результатом. Зазначив, що був військовослужбовцем, приймав участь у бойових діях, був поранений та погіршився зір. Не бачив, що саме підписував, коли надали працівники поліції.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що згідно із ст. ст. 245 КупАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак, вказані вимоги закону судом належним чином виконані не були. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Під керуванням транспортним засобом належить розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи, та фактичних обставинах.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що його дії належить кваліфікувати як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, в матеріалах справи відсутні відеозаписи з боді-камер поліцейських на підтвердження факту керування транспортним засобом, якими було б зафіксовано факт зупинки автомобіля поліцейськими, або керування ним саме ОСОБА_1 , як відсутні і будь-які об'єктивні відомості про те, за яких обставин виникла необхідність у проведенні його огляду на місці зупинки. Також відсутні відомості про залучення свідків.
Єдиним доказом даної обставини є рапорт співробітника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, датований 15 вересня 2024 року, який у даному випадку представляє сторону обвинувачення, у зв'зку із чим суд апеляційної інстанції його показання, з урахуванням відсутності їх об'єктивного підтвердження іншими доказами, не вважає достатнім та безсумнівним підтвердженням факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№130073 від 15.09.2024 року, зазначено, що велась відеофіксація 471416, 471332. Разом з тим, в матеріалах справи відсутній диск з відеозапис з бодікамери працівників поліції.
В матеріалах справи міститься довідка інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП про те, що надати відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів окремих працівників поліції в Дніпропетровській області Департаменту ПП до протоколу ЕПР1 №130073 від 15.09.2024 немає можливості у зв'язку з їх відсутністю.
Будь-які інші докази на підтвердження даної обставини, такі, як показання свідків, інші аудіо-та відеозаписи, письмові докази тощо в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні достатні об'єктивні дані, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин вважаю за необхідне постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати, провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко