Провадження № 33/803/266/25 Справа № 205/11779/24 Суддя у 1-й інстанції - Скрипник К. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
04 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу адвоката Мисечко К.О., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката - Мисечко К.О.,
Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 10 серпня 2024 року о 17.50 год., в м. Дніпро на вул. Юрія Кондратюка, 255, керував транспортним засобом - автомобілем «Geely MK Cross», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, на вимогу працівників поліції пройти медичний огляд в установленому порядку в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Мисечко К.О., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою, адвокат просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, просила визнати причини пропуску строку поважними.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що огляд ОСОБА_1 не проводився та не був зафіксований на відео. Крім того, на відеозапису не зафіксовано момент пересування транспортного засобу та момент його зупинки.
Факти викладенні ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, підтверджує свідок ОСОБА_2 .
Під час апеляційного розгляду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Мисечко К.О. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення. Наголошував на відсутності у справі доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Розглядаючи клопотання про поновлення апелянту строків апеляційного оскарження зазначеної судової постанови, апеляційний суд вважає доводи апелянта слушними. Так, матеріалами справи встановлено, що розгляд справи відбувся у присутності ОСОБА_1 та його захисника, однак при оголошенні постанови останні не були присутні. Копія постанови була вручена лише 16 грудня 2024 року, про що свідчить розписка про отримання копії постанови. Тому, на думку апеляційного суду, наявні підстави для поновлення строків апеляційного оскарження постанови як пропущені із поважних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 110344 від 10.08.2024 року; рапорт працівника поліції; картка обліку адміністративного правопорушення; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпек дорожнього руху, зафіксоване не вв автоматичному режимі серія ЕНА №2513054 від 01.07.2024 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 110344 від 10.08.2024 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 10 серпня 2024 року о 17.50 год., в м. Дніпро на вул. Юрія Кондратюка, 255, керував транспортним засобом - автомобілем «Geely MK Cross», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, на вимогу працівників поліції пройти медичний огляд в установленому порядку в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що проходив повз своє авто. Крім того зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено місце та час розгляду справи, протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним отримана, про що свідчить його особистий підпис.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА№2513054 від 01.07.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення (а.с.4).
Відповідно до рапорту командиру взводу 2 роти 4 батальйону 3 УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції Скляр Р. Від 10.08.2024 року, 10.08.2024 року приблизно 17-50 години біля будинку 255 по вул. Юрія Кондратюка в м.Дніпрі, патрулюючи у складі екіпажу “Легіон-421», відповідно до ст. 35 ЗУ “Про Націоанльну поліцію» було зупинено автомобіль «Geely MK Cross», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .. Під час спілкування з водієм, у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме дуже звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Водієві було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, але ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію, чим порушив ПДР 2.5. На підставі викладеного у відношенні ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, який міститься на DVD-R диску, долученому до матеріалів справи.
Так, на відеозаписі зафіксовано обставини складання відносно ОСОБА_1 10 серпня 2024 року протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 110344 від 10.08.2024 року. На відеозаписі зафіксовано, що працівник поліції звертається до водія та пояснює причини зупинки, зазначивши, що водій рухався на зустріч екіпажу, швидко загорнув у бік, зупинив транспортний засіб та покинув його. Інспектором УПП були оголошені водію ознаки наркотичного сп'яніння, які були у нього виявлені, а саме, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, на що водій відмовився. Крім того, на відео зафіксовано факт відмови останнього пройти медичний огляд в установленому порядку, а саме, на пропозицію, оголошену поліцейським ОСОБА_1 пройти медичний огляд, останній вголос відмовляється, наслідки відмови від проходження огляду поліцейським оголошені.
Факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 10.08.2024 року підтверджується також самими показами водія ОСОБА_1 , які він давав в ході спілкування з поліцейськими, які зафіксовані на відеозаписі. Так, на початку відеозапису зафіксовано, що водій ОСОБА_1 на доводи поліцейських з приводу того, що вони бачили як водій рухався на зустріч екіпажу, швидко загорнув у бік, зупинив транспортний засіб та покинув його, водій ОСОБА_1 аргументує тим, що це не він, а схожа на нього людина, тобто він не заперечував той факт, що транспортний засіб «Geely MK Cross», д/н НОМЕР_1 все ж таки рухався на зустріч екіпажу УПП, після - зупинився.
Отже, сукупність наведених письмових доказів по справі, а також зазначені на вказаних відеофайлах фактичні обставини у своїй сукупності спростовують твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом.
При цьому, апеляційний суд вважає, що хоча вказаний відеозапис і не містить руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , але в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою суду, чим було порушено вимоги п.2.5 “а» ПДР України.
Враховуючи, що постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.04.2024 року ОСОБА_1 раніше вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дії останнього вірно кваліфіковані саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.
Посилання апелянта на те, що він не керував ніяким транспортним засобом спростовується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, наявних в матеріалах провадження. Доказів протилежного стороною захисту надано не було.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн., без оплатного вилучення транспортного засобу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання адвоката Мисечко Катерини Олександрівни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року, - задовольнити та поновити строк.
Апеляційну скаргу адвоката Мисечко Катерини Олександрівни, яка діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко