Справа № 679/1784/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стасюк Р.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року позов задоволено.
Скасовано постанову поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 (м. Нетішин) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Семенюка О.В. про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕГА 1602271 від 02.11.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 гривні, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою поліцейського відділу поліцейської діяльності №1 (м. Нетішин) Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції Семенюка О.В. про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕГА 1602271 від 02.11.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 1780002 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 гривні за те, що 02.11.2024 о 15:41:18 по просп. Незалежності, 14 у м. Нетішин він перебував у п'яному вигляді в громадському місці, чим ображав людську гідність та громадську мораль.
Разом з тим, позивач посилається на те, що викладені у постанові обставини, не відповідають дійсності, оскільки він не перебував у п'яному вигляді в громадському місці, чим ображав людську гідність та громадську мораль, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
У відповідності з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 178 КУпАП встановлює відповідальність за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у виді попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 статті 178 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2020 року по справі №536/2056/16-а роз'яснив, що об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку). Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.
Під появою в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми. Сам факт появи у п'яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи при цьому є пристойною не є підставою для притягнення до відповідальності.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Так, згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 80 КУпАП).
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідачі як представники державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що у постанові має бути зазначено наявні докази вини у скоєнні адміністративного правопорушення.
Між тим, у оскаржуваній постанові не зазначено, які саме наявні докази вини у скоєнні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП, не долучено таких і до відзиву на позовну заяву.
З відеозапису наданого відповідачем «поза розумним сумнівом» неможливо встановити наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.178 КУпАП, зокрема поведінку ОСОБА_1 не можна вважати такою, що порушує загальновизнані норми.
Крім цього, оскаржувана постанова не містить будь-яких доказів застосування протягом року до ОСОБА_1 заходів адміністративного стягнення за ч.1 ст. 178 КУпАП, а розмір адміністративного стягнення за ч.2 ст. 178 КУпАП поліцейським визначено поза межами санкції вказаної частини статті, позаяк така передбачає стягнення у виді штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 119 гривень.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ії вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів стосовно того, що позивач перебував у громадському місці у п'яному вигляді, що ображало людську гідність і громадську мораль. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 178 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 02.11.2024 та не підтверджується жодними іншими доказами.
Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 178 КУпАП.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.