Справа № 560/10518/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.т. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.11.2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що на виконання наказу від 27.02.2024 №844-П посадові особи Головного управління ДПС у Хмельницькій області на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у період з 28.02.2024 по 07.03.2024 провели фактичну перевірку Приватного підприємства "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807".
За результатами перевірки складений акт від 07.03.2024 №4931/22-1-07-05/43720434, яким встановлені порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР), а саме непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО з фіскальним режимом роботи та невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
На підставі висновків перевірки Головне управління ДПС в Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення від 27.03.2024 №0066330705, яким застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 655807,41 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 статті 3 Закону №265/95-ВР визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну (статті 2 Закону №265/95-ВР).
Разом з тим, згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Тобто, підприємствам, яким Законом №265/95-ВР надане право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку (касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій).
У такому випадку, виданий підприємством квиток (квитанція, талон) прирівнюється до розрахункового документу за умови наявності на зазначених розрахункових документах заздалегідь друкарським способом нанесених серії, номера та номінальної вартості послуги.
Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновків про те, що у період з 01.10.2023 по 07.03.2024 згідно поданих звітів про використання книг обліку розрахункових операцій Підприємство відобразило у звітах 430941,29 грн отриманого доходу від надання послуг з перевезення. Проте виручка, отримана під час здійснення перевезень, належним чином не була оприбуткована, оскільки пасажирам під час перевезення не видавались розрахункові документи встановленої форми та змісту.
На думку відповідача, при наданні послуг перевезення позивач при продажу квитків зобов'язаний був використовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Водночас, суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, оскільки у відповідності до пункту 4 статті 9 Закону №265/95-ВР позивач у цьому випадку не повинен застосовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій.
При цьому, у квитках, які використовуються позивачем, присутні усі обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону №265/95-ВР, а саме серія, номер та номінальна вартость послуги.
Таким чином, відповідач не довів обов'язку підприємства видавати розрахунковий документ при продажу проїзних квитків, які повністю відповідають вимогам Закону №265/95-ВР.
Посилання апелянта не те, що квиток не відповідає вимогам Наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 25.05.2006 №503 "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Закон №265/95-ВР має вищу юридичну силу та регулює відносини саме в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
У вказаному Законі законодавець визначив конкретні та достатні вимоги до квитків, які видаються пасажирам та можуть продаватися без застосування РРО.
У пункті 110 рішення у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що апелянтом ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів вчинення позивачем податкового правопорушення та не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.