Справа № 120/2501/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.07.2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року 07 квітня 2020 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивач подав до Вінницького окружного адміністративного суду заяву в порядку статті 383 КАС України, у якій просив суд:
- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року 07 квітня 2020 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, вчинених на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №120/2501/22;
- постановити окрему ухвалу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів позивача;
- встановити в окремій ухвалі термін для її виконання.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року заяву представника позивача адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича подану в порядку ст.383 КАС України - залишено без задоволення.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року ухвалити нове судове рішення в порядку статті 383 КАС України.
27 січня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від Військової частини НОМЕР_1 . У поданому відзиві представник позивача зазначає, що військова частина НОМЕР_1 своєчасно та в повному обсязі виконала постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 року по справі №120/2501/22-а.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Отже, виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини, встановленні судовим рішенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним із видів судового контролю за виконанням судового рішення є визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Таким чином метою правового інституту "судового контролю за виконанням судового рішення" є забезпечення належного виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу, тобто реагує на виявлене порушення постановленням окремої ухвали.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
З матеріалів справи встановлено, що підставою подання даної заяви є незгода позивача саме з розміром отриманих коштів при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення.
Так, рішенням постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 07.07.2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року 07 квітня 2020 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше проведених виплат.
При цьому вимога щодо стягнення з відповідача чітко визначеної суми індексації грошового забезпечення позивачем у позовній заяві заявлена не була. Також, прохальна частина позовної заяви не містила вимог щодо необхідності зазначення конкретного методу обчислення індексації.
Колегія суддів звертає увагу, що судом при розгляді скарги не досліджувався розмір сум необхідних для нарахування індексації грошового забезпечення, вказавши в мотивувальній частині рішення, що здійснення нарахування конкретних сум належить до безпосередніх повноважень відповідача, як роботодавця позивача.
У постанові від 30.03.2023 у справі № 200/2737/21-а Верховний Суд вказав, що питання обчислення суми індексації грошових доходів громадян може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати позивачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого останній не погоджується.
Отже, незгода позивача з нарахуванням та виплатою індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.
Рішення суду відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, тому захист порушеного права позивача у зв'язку з неправильним нарахування індексації грошового забезпечення можливий при новому зверненні до суду з новим предметом спору та з інших підстав, тому вимоги заявника, викладені у заяві в порядку ст.383 КАС України не можуть вирішуватися в порядку ст. 383 КАС України.
З огляду на зазначене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявник звертаючись до суду із даною заявою сформував нові вимоги, що відповідно не може бути вирішено судом у порядку застосування статті 383 КАС України, а тому підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.