Справа № 240/10274/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Фогель»» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Торговий дім «Фогель»» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управлінням Державної податкової служби у Житомирській області №00010820702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 75728 грн. та № 00010810702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56736 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5674 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ПП "Торговий дім "Фогель" зареєстроване Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області 02.09.2009 року № 10731070003017768, взято на податковий облік в органах ДПС 03.09.2009.
У період з 24.11.2022 по 30.11.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Торговий дім "Фогель" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.09.2022 № 9186899422), про що складено акт від 07.12.2022 №12254/06-30-07-02/36655846.
Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.1, абз. «б» та «в» п.200.4 ст. 200 ПКУ, Положення №88, частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. п. 6 розділу 111 та п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159'28289 що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), на суму 75728,00 грн. та завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2.1 Декларації), на 56736,00 грн.
Не погодившись з вказаним актом, підприємство 21.12.2022 року подало заперечення до акту.
Листом від 11.01.2023 року за № 564/6/06-30-07-02 ГУ ДПС у Житомирській області повідомило, що висновки по акту № 12254/06-30-07-02/36655846 від 07.12.2022 року залишаються без змін, а заперечення без задоволення.
За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 13.01.2023:
- № 00010820702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 75728 грн.;
- № 00010810702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56736 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5674 грн.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач 25.01.2023 року направив до ДПС України відповідну скаргу, проте рішенням ДПС України від 17.03.2023 року скарга на вказані рішення залишена без задоволення, а самі рішення - без змін.
Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення - рішення від 13.01.2023 №00010820702, №00010810702 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з підпунктом14.1.181пункту 14.1статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом «а» пункту 185.1статті 185 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Приписи пунктів 198.1,198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІVз наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).
Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, вони прийняті на підставі акту перевірки № 12254/06-30-07-02/36655846 від 07.12.2022 року.
Зокрема, висновки відповідача про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, а саме; пп.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПК України суперечать чинному законодавству.
Встановлено, що відповідно до вимог п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування позивач вів і веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. На користь цього свідчить той факт, що для перевірки були надані необхідні документи.
Приписами п. 44.6 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Відповідно до приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, саме у відповідності до вказаної форми, разом із запереченням до акту перевірки і було надано додаткові документи, однак вони враховані не були. Натомість у податкових повідомленнях - рішеннях було вказано про наявність в діях позивача порушення п.44.6 ст.44 ПК України.
Факт подання позивачем документів підтверджується матеріалами справи, відтак твердження відповідача про порушення ним вимог п.85.2 ст.85 ПК України про те, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки є безпідставним.
Водночас, слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні був запроваджений воєнний стан на 30 діб. В подальшому, воєнний стан продовжувався та триває і на цей час.
У зв'язку з військовою агресією з боку російської федерації, звичний режим роботи ПП "Торговий дім "Фогель" був порушений.
При цьому, Законом України від 12.05.2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Проте, не було враховано, що директор ПП "Торговий дім "Фогель" ОСОБА_1 перебуває за кордоном, працює дистанційно. Такий режим роботи обумовлений цілим рядом причин: пошкодження житла, погіршення стану здоров'я після перебування в окупації.
З метою отримання підписів директора ОСОБА_1 , Глушенок Т.П. перетинала кордон, що підтверджується достовірними та допустимими доказами в розумінні ст.73, 75 КАС України.
Що стосується Глушенок Т.П., то вона, всупереч доводів відповідача, відповідно до цивільно-правового договору №20/12 від 20.12.2021, отримувала відповідні доходи, які відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за відповідні періоди, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 04.04.2023 на Глушенок Т.П..
Крім цього, позивачем надані наказ №15/02 від 15.02.2015 року та зміни до нього № 04/01 від 04.01.2022 про затвердження Положення про порядок використання факсиміле директора при оформленні первинних документів та видана довіреність на Глушенок Т.П.. Вказаною довіреністю вона була уповноважена представляти ПП "Торговий дім "Фогель", здійснювати юридично значимі дії, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, заключенням, виконанням та з правом використовувати факсимільний підпис (факсиміле) при підписанні договорів, змін і доповнень до договорів (додаткових угод), а також при підписанні первинних документів.
Отже, суд дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно не визнав факту постачання продукції на загальну суму 144000 грн. згідно видаткової накладної № Ф-0000004 від 29.08.2022 року ТДВ « Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», на підставі договору поставки № 000000004 від 01.08.2022 року з підстав невизнання правомірності підпису, шляхом нанесення факсиміле на первинних документах.
Так, сторонами у договорі поставки №0000004 від 01.08.2022 року та в доповненні до договору поставки № 1 від 01.08.2022 року було досягнуто письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора підприємства на видатковій накладній №Ф-00000004 від 29.08.2022р. на загальну суму поставки з ПДВ 144000 грн відповідає положенням частини З CT.207 ЦК України.
Відносно невизнання відповідачем факту придбання та права формування податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 156464 грн (80376 грн податковий кредит за серпень 2022 року, що підлягає перевірці, 76088 грн значення попереднього звітного (податкового) періоду) згідно первинних документів, які підписані факсиміле ( розділ 3.2 акту перевірки стор. 11-15), в тому числі податковий кредит з підстав невизнання факсиміле на первинних документах - видатковій накладній №-000000025 від 16.08.2022 року ТОВ «АГРІ-КОММ» на загальну суму з ПДВ 477288,60 грн., на підставі договору поставки № 000000001 від 09.04.2015 року, суд вірно вказав, що такі висновки є безпідставними, з огляду на таке.
Приписи ст.207 ЦК України регулюють вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. При цьому використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Вказана норма узгоджується з положеннями ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" ; якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджується використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документа Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису, і засвідчені ним документи вважаються такими, що відповідають чинному законодавству.
Також сторонами у договорі поставки №00000001 від 09.04.2015 та доповненні до договору поставки № 1 від 09.04.2015 було досягнуто письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора підприємства на видатковій накладній №00000025 від 16.08.2022 відповідає положенням частини З ст.207 ЦК України.
Застосування факсиміле на підприємстві позивача здійснюється відповідно до наказу №04/01 від 04.01.2022р. та Положення про порядок використання факсиміле директора при оформлення первинних документів, в Положенні безспірно вказано, які первинні документи можуть підписуватися із застосуванням факсиміле, що обов'язково визначено в договорах з контрагентами. Крім того, «першою» подією згідно вище вказаної операції була оплата товарів - відповідно податкові накладні виписані та зареєстровані в єдиному податковому реєстрі накладних згідно оплати на банківський розрахунковий рахунок, що відповідає вимогам п. 187.1 ст.187 ПК України.
Також, відповідач не визнав податковий кредит, з тих же причин:
- по акту №ЖК-0000075 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2022 на загальну суму з ПДВ 770,10 грн складений з ТДВ « Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня» на підставі договору оренди №05/01 від 05.01.2022;
- по акту №2885 від 31.08.2022 приймання - здавання виконаних робіт згідно договору №65 від 27.08.2021 на загальну суму 4200,00 грн складений ТОВ «Українська паливна група»;
Доводи податкового органу спростовуються зокрема тим, що сторонами у договорі оренди №05/01 від 05.01.2022 та доповненні до договору №1/2 від 05.01.2022 було досягнуто письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора підприємства на акті №ЖК-0000075 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2022 відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України.
Крім того, сторонами у договорі №65 від 27.08.2021 та згідно з угодою про використання факсимільного підпису від 27.08.2021 було досягнуто письмової згоди щодо використання факсиміле на первинних документах. Тобто наявність факсимільного відтворення підпису директора підприємства на акті №2885 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2022 відповідає положенням частини третьої статті 207 ЦК України.
Окрім того, відповідач не визнав факт придбання та право формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 76088 грн. значення попереднього звітного (податкового) періоду) згідно первинних документів, які підписані факсиміле ( розділ 3.2 акту перевірки, стор. 16-17 ):
- видаткова накладна №Ф-0000001 від 16.06.2022 виписана ПП "Торговий дім "Фогель" для ТОВ «АГРІ-КОММ» на загальну суму з ПДВ 172808,40 грн.;
- видаткова накладна №Ф-0000004 від 22.06.2022 виписана ПП "Торговий дім "Фогель" для ТОВ «АГРІ-КОММ» на загальну суму з ПДВ 172808,40 грн.;
- договір поставки №0000001 від 09.04.2015;
- доповнення до договору №l від 09.04.2015.
На підставі вище вказаних накладних ПП "Торговий дім "Фогель" було складено та вчасно зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, які включені до податкового зобов'язання відповідного звітного періоду.
Викладене свідчить, що позивач не порушив вимоги п. 188.1 ст. 188 ПК України щодо порядку визначення бази оподаткування, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України щодо правильності формування податкового кредиту, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПК України щодо порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
Порядок застосування факсиміле неодноразово підтверджував і Верховний Суд. Зокрема, у постанові від 19 квітня 2018 року у справі №910/4050/17 вказав, що використання при вчиненні дозволу правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається в разі, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторінки, в якій є розміщені зразки відповідного аналога їх власноручних підписів (ч. з ст. 207 ЦК України ).
У будь-якому разі як відповідний договір (із пунктом про використання факсиміле), так і додаткова угода (додаток до договору) до нього про використання факсиміле мають підписати особисто уповноважені представники договірних сторін. Що і було здійснено сторонами вищевказаних договорів.
Отже, використання факсимільного відтворення підпису під час оформлення первинних документів за письмовою угодою сторін, яка містить зразки відповідного аналога їх власноручних підписів не порушує законодавства України, за винятком застосування первинних документів типових і спеціалізованих форм, які не передбачають використання факсимільного відтворення підпису.
Разом з тим, матеріали перевірки не містять жодних доказів на підтвердження того що в документах в графі «Підпис» зі сторони ПП "Торговий дім "Фогель" міститься факсимільне відтворення підпису невстановленої особи. Будь-які експертизи які могли б підтвердити або спростувати наявність у первинних документах щодо підтвердження задекларованих показників ПП "Торговий дім "Фогель" в графі «Підпис» зі сторони позивача міститься саме факсимільне відтворення підпису при перевірці не призначались та не проводились. Також відсутні будь-які докази на підтвердження наявності в документах підписів невстановленої особи (осіб).
Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень №00010820702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 75728 грн. та № 00010810702, яким на підставі акту перевірки встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 б), п.200.4 в) ст.200 ПКУ і зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56736 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 5674 грн.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.