Провадження № 11-кп/803/858/25 Справа № 199/5389/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
04 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia) апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №220220500000006851 від 01.12.2022 щодо:
ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Паннівка Володарського району Донецької області, громадянки України, одруженої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора (в режимі відеконференції) ОСОБА_8
захисника ОСОБА_5
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України та призначено їй покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, чи органах, що надають публічні послуги у сфері освіти на строк десять років.
Цим вироком ОСОБА_6 визнана винною за наступних обставин.
Будучи громадянкою України, ОСОБА_6 після окупації російськими військовими смт. Нікольське Донецької області, яке згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 25.04.2022 № 75, входить до «Переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), залишилась у вказаному селищі.
Після чого, розпорядженням селищного голови Нікольської селищної територіальної громади винесено наказ № 3-од від 24.03.2022 б «Про призупинення освітнього процесу у закладах та установах освіти Нікольської селищної ради», № 5-од від 24.03.2022 «Про призупинення трудових договорів з окремими працівниками установ, закладів, підприємств, засновником яких є Нікольська селищна рада», та наказом в.о. директора «Нікольська школа І-ІІІ ступенів № 1 імені Якименка А.Д., Нікольської селищної ради Донецької області» № 68 від 24.03.2022 з ОСОБА_6 , яка займала посаду директора Новогригорівської ЗОШ І-ІІ ступенів - філії КЗ «Нікольська школа І-ІІІ ступенів № 1 імені Якименка А.Д.» Нікольської селищної ради Донецької області, було призупинено дію трудового договору, у зв'язку із тим, що остання залишилась на тимчасово окупованій території.
У подальшому у ОСОБА_6 , яка на той момент займала посаду директора Новогригорівської ЗОШ І-ІІ ступенів - філії КЗ «Нікольська школа І-ІІІ ступенів № 1 імені Якименка А.Д.» Нікольської селищної ради Донецької області, перебуваючи у тимчасово окупованому смт. Нікольське Маріупольського району Донецької області, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними та корисливими мотивами, виник злочинний умисел, спрямований на здійснення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора, реалізуючи який, усвідомлюючи злочинний характер та суспільну небезпечність своїх дій, діючи з прямим умислом, ОСОБА_6 надала свою згоду невстановленим представникам окупаційної адміністрації на те, що вона обійме посаду, пов'язану з організацією освітнього процесу, а саме: т.в.о. директора т.зв. «муниципальной бюджетной общеобразовательного учереждения Новогригоровская школа администрации Новоазовского района днр», яке підпорядковується «министерству образования и науки» т.зв. «днр».
Так, добровільно погоджуючись на зайняття вказаної посади, ОСОБА_6 усвідомлювала, що її подальші дії будуть спрямовані на шкоду державі України та на впровадження стандартів освіти держави-агресора у даному закладі освіти.
Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, пройшла співбесіду з представниками такзваної «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, на предмет її подальшої діяльності, надавши при цьому добровільну згоду впроваджувати стандарти освіти держави-агресора у даному закладі освіти, ОСОБА_6 зайняла посаду директора та званої «муниципальной бюджетной общеобразовательногоучереждения Новогригоровская школа администрации Новоазовского района днр», яка розташована на території Новогригорівської ЗОШ І-ІІ ступенів - філії КЗ «Нікольська школа І-ІІІ ступенів № 1 імені Якименка А.Д.» Нікольської селищної ради Донецької області за адресою: Донецька область, Нікольський район, с. Новогригорівка, вул. Центральна, 1В.
Після чого, використовуючи отримані повноваження, ОСОБА_6 спланувала та організувала освітній процес, у так званій «муниципальной бюджетной общеобразовательного учереждения Новогригоровская школа администрации Новоазовского района днр» у відповідності до вимог «закона об образовании» від 19.06.2015, прийнятим постановою народної ради так званої «днр», за освітніми стандартами та навчальними планами так званої «днр», із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов'язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України, який повністю суперечить меті як початкової, так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти, спрямовані на возвеличення російської федерації та так званої «днр», її історичної ролі та відповідно заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України, тим самим вчинила дії, направлені на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти та підтвердила своє добровільне зайняття вказаної посади у вищезгаданому закладі освіти на тимчасово окупованій території Донецької області.
Так, за наказами за підписом т.в.о. директора школи ОСОБА_6 № 27 від 24.08.2022, затверджено т.зв. «Рабочий учебный план по основным образовательным программам начального общего образования МБОУ» «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района», наказом № 29-А від 24.08.2022 видано «Приказ МБОУ «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района ДНР «О введении Государственных образовательных стандартов начального общего образования, основного общего образования в 2022-2023 учебном году».
У подальшому, т.зв. директором школи ОСОБА_6 видано наказ «Приказ МБОУ «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района днр «Об утверджений педагогического совета школы» від 09.09.2022 № 35-Б, яким ОСОБА_6 включено в склад педагогічної ради т.зв. «МБОУ «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района днр».
У ході проведення 16.09.2022 засідання педагогічної ради т.зв. «МБОУ «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района днр» ОСОБА_6 , продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, ознайомила присутніх із впровадженням заходів, спрямованих на планову профілактику так званого «экстремизма» серед неповнолітніх учнів вищевказаної школи, а також впровадження протидії поширенню «экстремизма и террористической идеологии» серед молоді.
Крім того, продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, т.зв. директором школи ОСОБА_6 спрямовано лист від 02.12.2022 № 48 на ім'я т.зв. «Начальника отдела образования администрации Володарского района ОСОБА_9 » щодо встановлення надбавки до посадового окладу за грудень 2022 року для власних потреб, а саме: для т.зв. директора школи «МБОУ «Новогригорьевская школа» администрации Новоазовского района».
Вказані дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 111-1 КК України, як здійснення громадянином України дій спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
В апеляції:
- захисник просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року скасувати та закрити кримінальне провадження №220220500000006851 від 01.12.2022 щодо ОСОБА_6 закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення права на захист обвинуваченої та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що судовий розгляд проведено без участі обвинуваченої, яка не надала особистих пояснень щодо пред'явленого обвинувачення, окрім того через відсутність можливості розповсюдження газети “Урядовий кур'єр», на тимчасово окупованій території, та блокування офіційних сайтів, обвинувачена не була належним чином повідомлено про початок досудового розслідування та здійснення судового розгляду стосовно неї, у зв'язку з чим остання позбавлена можливості захищати себе безпосередньо в суді.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину.
Вказує на те, що судом не враховано положення ст. 49 та 50 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 1949 року, відповідно до якої під час окупації цивільному населенню надається право бути залишеними на своєму звичайному місці роботи та отримувати оплату за працю, а тому в діях ОСОБА_6 , яка продовжила обіймати раніше займану посаду не має складу злочину. Вказує про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження пропаганди освітнього процесу з боку, а також і того, що обвинувачена займалась підготовкою чи затвердження програми держави агресора.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року залишити без змін, а апеляцію захисника без задоволення.
В обґрунтування своїх вимог, зазначає, що кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_6 входить до обсягу визначених ч. 2 ст. 297-1 КПК України, які розглядаються у порядку спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої та обов'язковою участю захисника. Зауважує, що під час досудового розслідування та судового розгляду були дотримані та прийняті усі вичерпні заходи для забезпечення прав обвинуваченої, оскільки усі повістки та публікації про процесуальні дії були опубліковані у засобах масової інформації, а саме в газеті “Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду та Офісу Генерального прокурора України.
Вважає, судом надана належна оцінка діям ОСОБА_6 , які були безпосередньо спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора, оскільки положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни та Конвенція ООН про права дитини, передбачають здійснення на тимчасово непідконтрольній території освіти, саме особами з такими ж культурними цінностями та традиціями та національній мові країни походження дитини, тобто саме української мови та програмної освіти держави України.
Вказує, про те, що доводи сторони захисту щодо перебування ОСОБА_6 в стані неосудності спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно довідки КНП “Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування Покровської міської ради», ОСОБА_6 за наданням психіатричної допомоги у закладах підконтрольних Україні не отримує.
Розгляд даного кримінального провадження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), останній показань суду не надавав, будь-яких заяв та клопотань до суду не надсилав.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язкової участі захисника. Всі можливі, передбачені кримінальним процесуальним законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя дотримані, що відповідає та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, наведеною, зокрема у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року та «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року.
Заслухавши захисника ОСОБА_5 , який підтримав доводи і вимоги своєї апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти апеляції захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінально-процесуальним кодексом України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв'язку, які підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, а саме здійсненні громадянином України дій спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
Доводи апеляційної скарги захисника, які зводяться до недоведеності вини ОСОБА_6 , з посиланням на положення Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни не є переконливими, виходячи з наступного.
Так, в основу вироку покладені досліджені судом першої інстанції протоколи з додатками від 09.12.2022, під час яких були оглянуті наступні публікації:
- розміщені в «Telegram» каналі з назвою «HMRFJB042202202», «Протокол заседания педагогического совета» у т.зв. «муниципальном бюджетном общеобразовательном учереждении Новогригоровская школа администрации Новоазовского района днр», в де вказано, що 16.09.2022 проводились збори педагогічної ради Новогригорівської школи та обговорювалось питання, мовою оригіналу «Об утверждении мероприятей по профилактике и придуприждению экстремистких настроений среди обучающихся школы». Документ підписаний головою педагогічної ради ОСОБА_6 , завірений мокрою печаткою вказаного начального закладу т.зв. «днр»;
- публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій міститься
наказ від 24.08.2022 № 29-А, про перехід в 2022-2023 навчальному році на нові державні стандарти освіти, підписаний директором «муниципального бюджетного общеобразовательного учереждения «Новогригоровская школа» администрации Новоазовского района днр» ОСОБА_6 і завірений мокрою печаткою вказаного начального закладу т.зв. «днр»;
- публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій міститься наказ № 35-Б від 09.09.2022 про затвердження педагогічної ради школи, який підписаний саме ОСОБА_6 , і завірений мокрою печаткою вказаного начального закладу т.зв. «днр», наказ № 48 від 10.11.2022 про внесення змін до складу педагогічної ради школи, підписаний і завірений саме ОСОБА_6
- публікацію з електронної Інтернет сторінки в соціально-орієнтованій мережі «Telegram» від 10.04.2023, де розміщено фото документу з підписом директора «Новогригоровской школы» ОСОБА_6 , яка затверджує склад педагогічної ради «Новогригоровской» школи.
За наведених вище доказів слідує, що саме ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, залишившись на тимчасово окупованій території, займаючи посаду директора «муниципальной бюджетной общеобразовательногоучереждения Новогригоровская школа администрации Новоазовского района днр», організувала освітній процес, у відповідності до вимог «закона об образовании» від 19.06.2015, прийнятим постановою народної ради так званої «днр», за освітніми стандартами та навчальними планами так званої «днр», із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов'язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України, тим самим вчинила дії, направлені на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти та підтвердила своє добровільне зайняття вказаної посади у вищезгаданому закладі освіти на тимчасово окупованій території Донецької області.
Крім того, свідок ОСОБА_10 будучи безпосередньо допитаною в суді першої інстанції зазначила, що ОСОБА_6 до 24.02.2022 працювала на посаді директора Новогригорівської школи, та їй відомо з мережі Інтернет, що остання залишилась на окупованій території і зараз добровільно очолює цю школу, тільки при окупаційній владі.
Свідок ОСОБА_11 зазначила, що до початку війни працювала разом з ОСОБА_6 в Новогригорівській школі, обвинувачена була директором, а свідок - заступником школи та коли ОСОБА_11 виїхала з окупованої території, ОСОБА_6 залишилась працювати у школі та підтримала владу окупантів, бо її син вже довго працює та живе у м. Санкт -Петербург, а донька виїхала до АРК Крим.
Також, свідок зауважила, що влада окупантів збирала усіх вчителів та директорів та пропонувала в подальшому виконувати свою роботу, однак за освітньою програмою рф, співпрацюючи з окупаційною владою, також свідок звернула увагу на те що усі вчителі та керівництво школи, які залишились підтримали російські освітні стандарти та пройшли відповідні курси підвищення кваліфікації та тренінги з російської мови, оскільки українська мова та загальна освітня програма України ними була заборонена.
Окрім, того зі змісту показань свідків слідує, що цивільному населенню, працівникам освітньої галузі була надана можливість добровільного виїзду з окупованої території, однак ОСОБА_6 такою можливістю не скористалась, а дані щодо застосування до неї примусу, чи будь-якого впливу свідками не повідомлялось та стороною захисту не зазначалось.
При цьому, усі допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що на фотознімках пред'явлених для впізнання, серед інших осіб вони впізнали саме ОСОБА_6 , з якою були попередньо знайомі та працювали у школі до повномасштабного вторгнення, та яка на даний час продовжує проживати на окупованій території та займає посаду директора школи за окупаційної влади.
Ствердження захисту щодо перебування ОСОБА_6 в стані неосудності спростовуються матеріалами справи, оскільки згідно довідки КНП “Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування Покровської міської ради», ОСОБА_6 за наданням психіатричної допомоги у закладах підконтрольних Україні не отримує.
Доводи захисника про отримання доказів з неналежного джерела- Інтернет-сторінці, що могло вплинути на їх достовірність, не є слушними, з огляду на таке.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів ч. 2 ст. 54 КПК України.
Приписами ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.
Для виконання завдань кримінального провадження з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина 3 статті 5); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина 4 статті 5); допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (частина 2 статті 8).
Відповідно до статті 7 вищезазначеного Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Так, в матеріалах кримінального провадження є вищенаведені протоколи оглядів з Інтернет сторінок.
Як видно з вказаних протоколів та ходу слідчих дій, проведених слідчим, останній з метою правильного збору та збереження отриманих даних і недопущення видалення інформації з мережі Інтернет дотримався такої послідовності дій: (1) здійснив повне збереження веб-сторінки за допомогою браузера; (2) створив файли з назвою збереженої сторінки із розширенням «HTML» і папки, в яких містяться автоматично створені файли цих сторінок; послідовність своїх дій під час проведення слідчої дії огляду інформації, розміщеної в Інтернеті відобразив у протоколі огляду з графічним копіюванням сторінок.
Враховуючи вищевикладене, копія такого документа, прирівнюватися до оригіналу і зберігатися у тому вигляді, в якому вона створювалася, що означає збереження оригіналу зібраного цифрового елемента у всіх форматах, в яких він був зібраний та обумовлює їх достовірність та допустимість як доказів.
Отже, колегія суддів відхиляє відповідні доводи захисника щодо недостовірності та недопустимості цих доказів.
Щодо посилання захисника на положення Женевської Конвенції “Про захист цивільного населення під час війни» від 12 серпня 1949 року (далі-Конвенція), як підставу для виправдання обвинуваченої, не є переконливими та зводяться до особистого тлумачення положень Конвенції.
Статтею 50 вказаної Конвенції передбачено, що окупаційна держава повинна в співробітництві з державними та місцевими органами влади сприяти належному функціюванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту.
Цією нормою регламентовано, що окупаційна держава за будь-яких обставин не повинна змінювати громадянського статусу дітей або вносити їх до списків підконтрольних їй формувань або організацій, а у разі, якщо місцеві установи виявляться неспроможними забезпечити утримання та освіту дітей, окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити ними дітей, які втратили батьків чи були з ними розлучені в результаті війни і які не мають можливості отримати необхідне піклування з боку близького родича або друга; навчання повинно здійснюватися по можливості особами їхньої національності, мови та релігії.
Отже, з зазначеного слідує, що положення Конвенції дійсно гарантують забезпечення дотримання прав дітей на освіту, однак рідною їх мовою за освітньою програмою їх національності, яка повинна бути саме українською, без зміни громадянського статусу дітей.
Так, допитана в суді першої інстанції свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , в своїх показах зазначили, що ОСОБА_6 займаючи посаду директора школи на тимчасово окупованій території працює за російськими освітніми стандартами на російській мові, про що також свідчать і видані обвинуваченою накази, крім того свідок ОСОБА_11 зауважила, що вчителі, керівництво школи, яке залишилось співпрацювати з окупантами пройшли відповідні курси підвищення кваліфікації та тренінги з російської мови, оскільки українська мова та загальна освітня українська програма на окупованих територіях заборонена.
З наведеного вище слідує, що ОСОБА_6 займаючи посаду директора школи не продовжувала освітній процес за українськими стандартами освіти саме на українській мові, як того вимагає положення Конвенції, крім того в наданих матеріалах відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 вживала заходів, передбачених Конвенцією щодо повернення на підконтрольну Україні територію або звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста, до Національного товариства Червоного Хреста (Червоного Півмісяця, Червоного Лева та Сонця), а також до будь-якої іншої організації, з метою виїзду з тимчасово окупованої території та забезпечення її робочим місцем.
На підтвердження факту того, що ОСОБА_6 своїми діями впроваджувала стандарти освіти держави-агресора свідчить і досліджені судом першої інстанції докази у виді наказу від 24.08.2022 № 29-А, саме про перехід в 2022-2023 навчальному році на нові державні стандарти освіти, підписаний директором «муниципального бюджетного общеобразовательного учереждения «Новогригоровская школа» администрации Новоазовского района днр» ОСОБА_6 і завірений мокрою печаткою вказаного навчального закладу т.зв. «днр», а також низьку інших наказів про збори педагогічної ради школи та затвердження їх складу, які була підписані обвинуваченою і завірені мокрою печаткою, саме з позначкою навчального закладу т.зв. «днр».
Слід зауважити, що для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 111-1 КК України, важливо що відповідне впровадження стандартів відбувається замість державних освітніх стандартів України, які діють у відповідному закладі освіти.
Тож, ОСОБА_6 , як керівник школи дотримуючись вимог Конвенції, повинна була для громадян України та дітей, які перебували на окупованій території організувати проведення навчання саме на підставі чинного в Україні державного стандарту освіти на державній українській мові.
А тому, організація навчання на тимчасово окупованій території за новою освітньою програмою держави-агресора на російській мові або за підручниками, виданими в державі-агресор, самі по собі утворюють склад злочину за ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Отже, надаючи свою згоду невстановленим представникам окупаційної адміністрації на зайняття посади директора школи з новою назвою: «муниципального бюджетного общеобразовательного учереждения «Новогригоровская школа» администрации Новоазовского района днр», яка підпорядковується саме “министерству образования и науки» т.з.в. “днр», ОСОБА_6 , як громадянка України, яка попередньо займала посаду директора школи до окупації, як людина з вищою освітою, яка має достатній стаж роботи у педагогічній сфері, розуміла, що на неї безпосередньо покладається організація освітнього процесу за російських стандартів.
Апеляційні доводи щодо порушення права на захист обвинуваченої під час здійснення судового розгляду не є переконливими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідно до вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора неодноразово, опубліковувались виклики ОСОБА_6 , крім того представництво інтересів останньої здійснював захисник, який приймав участь під час судового розгляду та інших даних щодо засобів зв'язку зі своєю підзахисною не надавав. Застосування інших, не передбачених законом способів для повідомлення учасника процесу про місце, дату та час судового розгляду кримінально процесуальним законодавством не передбачено.
Таким чином, судом першої інстанції в повній мірі наведені усі дослідженні ним докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою і надана їм вмотивована об'єктивна оцінка, які покладені в основу вироку, а тому відсутні підстави, вважати з цього приводу, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, його правова кваліфікація, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в повному обсязі в судовому засіданні усіх доказах в їх сукупності, які не викликають сумнів щодо їх належності та допустимості. Рішення прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
З огляду на наведене, вирок суду першої інстанції належним чином мотивований та обґрунтований, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та за своїм змістом відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.
Підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 відсутні, оскільки, враховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, а висновки у судовому рішенні прямо випливають з аргументації, є чіткими, не допускають неоднозначного трактування, а тому, колегія суддів погоджується з вироком суду першої інстанції, і вважає необхідним у задоволенні апеляційної скарги захисника відмовити.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог ст. ст. 50, 65 КК України та врахував тяжкость вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, має постійне місце проживання та позитивну характеристику, однак при цьому вчинила злочин проти основ Національної безпеки України, в умовах воєнного стану на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності, обороноздатності держави, впроваджуючи стандарти освіти держави-агресора.
Приймається до уваги відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, буде основне покарання у виді позбавлення волі у середньому розмірі та додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у закладах освіти, а також посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, чи органах, що надають публічні послуги у сфері освіти на строк десять років.
Такий вид і розмір покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
З огляду на вище разом наведене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , -залишити без задоволення. Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2024 року у кримінальному провадженні №220220500000006851 від 01.12.2022 щодо ОСОБА_6 ,обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення її копії.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4