Справа № 560/10056/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №1045 від 24.06.2024 року "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремого працівника поліції Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області";
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №225 о/с від 01.07.2024 року "Про особовий склад";
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області поновити на посаді оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області;
- стягнути із Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи із дня фактичного звільнення - 01.07.2024.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 16.05.2024 №844 призначено службове розслідування, за фактом можливого порушення службової дисципліни поліцейськими Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, проведення якого доручено дисциплінарній комісії.
В ході службового розслідування дисциплінарною комісією здійснено перегляд відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів та відеореєстратора зі службового автомобіля поліцейських УПП, які здійснювали документування порушення ПДР лейтенантом поліції ОСОБА_1 , було опитано співробітників Хмельницького РУП ГУНП, що були присутні на місці вчинення правопорушення, патрульних поліцейських, які складали адміністративні матеріали стосовно позивача.
Із матеріалів справи та матеріалів службового розслідування вбачається наступне:
16.05.2024, близько 02:00 в ході патрулювання території обслуговування та перевірки транспортних засобів, які здійснювали рух у комендантську годину, нарядом УПП в Хмельницькій області ДПП НП України, по вул. Заболотного, 86/1, м. Хмельницького, зупинено автомобіль марки "BMW 320Сі", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
В ході спілкування із лейтенантом поліції ОСОБА_1 виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме порушення мови та координації рухів, запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка не відповідала обстановці.
В подальшому, лейтенанту поліції ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора "Драгер", де результат освідування становив 0,70 проміле з яким останній не погодився.
В подальшому, лейтенант поліції ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, після чого був доставлений до КНП "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги" Хмельницької обласної ради, де результат освідування становив 0.46 проміле (висновок № 560 від 16.05.2024). За результатом огляду на стан наркотичного сп'яніння - результат негативний (висновок № 561 від 16.05.2024).
Наказом № 927 від 30.05.2024 термін службового розслідування продовжено до 30 днів.
Комісією проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок №847/121/56/01/2024, який затверджений 17.06.2024 року начальником ГУНП в Хмельницькій області полковником поліції Русланом Герасимчуком.
Виходячи із встановлених під час службового розслідування обставин, дисциплінарна комісія зробила висновок, що лейтенант поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 18, Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 4, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, п. 1.20 та п. 1.22 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 17.01.2024 № 111 "Про захист, підтримку, профілактику та стан службової дисципліни і законності серед поліцейських ГУНП в Хмельницькій області", Присяги працівника поліції, допустив порушення службової дисципліни, що полягають у вчиненні дій, що дискредитують та підривають авторитет Національної поліції України, що виразилось у вживанні алкогольних напоїв незважаючи на посилений варіант несення служби та заборону начальника ГУНП, керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні комендантської години.
За висновком службового розвідування відомості, які стали його підставою, вважаються такими, що знайшли своє підтвердження, та запропоновано застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП від 24.06.2024 №1045 "Про застосування дисциплінарного стягнення до окремого працівника поліції Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області", згідно з пунктом 1: за порушення та невиконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 4, 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, п. 1.20 та п. 1.22 наказу ГУНП в Хмельницькій області від 17.01.2024 №111 "Про захист, підтримку, профілактику та стан службової дисципліни і законності серед поліцейських ГУНП в Хмельницькій області", Присяги працівника поліції, що виразилось у вчиненні дій, що дискредитують та підривають авторитет Національної поліції України, вживанні алкогольних напоїв, незважаючи на посилений варіант несення служби, порушенні комендантської години та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, застосувати до оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0144609), дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУНП в Хмельницькій області від 01.07.2024 №225 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Хмельницького районного управління поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 01 липня 2024 року.
Не погоджуючись із спірними наказами, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Положеннями статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частиною 1 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту).
Згідно з статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 9-1) у зв'язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави; 12) у разі надання особою за відомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Приписами пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення із служби в поліції.
У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Статтею 15 Статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
На період воєнного стану службове розслідування проводиться з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту ( ст.ст. 26 - 31). Відповідно до ч. 2 ст. 26 Дисциплінарного статуту службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа). Відповідно до ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку № 893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Статуту визначено обставини, що обтяжують відповідальність поліцейського є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;
4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;
5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, тендерної чи іншої нетерпимості.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Статуту визначено обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка;
3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001, №1306 встановлено, зокрема, наступне:
- учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими (пункт 1.3);
- водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (пункт 2.1);
- на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (підпункт "а" пункту 2.4);
- водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5).
Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Хмельницької обласної військової адміністрації від 30.09.2022 № 391/2022-н "Про запровадження комендантської години на території області" на території Хмельницької області з 03 жовтня 2022 року до окремого наказу запроваджено комендантську годину з 00.00 до 05.00 години.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності зводить до вирішення питання, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення та чи співмірне накладене стягнення фактично вчиненому діянню.
На відміну від звільнення у зв'язку з набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення зі служби в Національній поліції у зв'язку з накладенням стягнення в дисциплінарному порядку не пов'язано з кваліфікацією тих дій як адміністративне правопорушення, які водночас стали підставою як для службового розслідування, так і для початку провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №160/6819/19.
Постановою Верховного Суду в справі № 2240/2329/18 визнано, що за вчинення одного й того ж самого правопорушення (діяння) особа може бути притягнута до двох різних видів юридичної відповідальності.
Вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування складу дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках провадження у справі про адміністративне правопорушення та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи
Постановою Верховного Суду України від 17.07.2019 № 806/2555/17 визнано, що порушення працівником поліції Правил дорожнього руху, яке виразилось у перебуванні у етапі алкогольного сп'яніння, незалежно чи працівник поліції притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, ігнорував виконання вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УШ. Закону України від 02.07.2015 № 580-УІІІ "Про Національну поліцію". Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, знехтував Присягою поліцейського, цим самим вчинив діяння, несумісне з його посадою, оскільки скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 420/3659/19, постанові Верховного Суду від 22.07.2020 по справі №804/8515/17, постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17.
Судом першої інстанції встановлено, що службове розслідування було проведене саме за фактом складання стосовно позивача протоколу про адміністративне правопорушення, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні такого адміністративного правопорушення. В ході проведення службового розслідування відповідачем встановлювались обставини, що свідчать про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку. Перевірка законності складання відносно позивача адміністративних матеріалів про вчинення ним адміністративних правопорушень, як і достатність і достовірність кожного доказу, складеного працівниками патрульної поліції при складанні таких матеріалів, є прерогативою суду при розгляді відповідної справи про адміністративне правопорушення.
Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача стало не вчинення адміністративного правопорушення, а саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні позивачем службової дисципліни, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Наявність чи відсутність в діях поліцейського складу дисциплінарного проступку встановлюється за результатами проведеного службового розслідування, яким у цій справі, серед іншого, встановлено, що позивач: безпідставно перебував на вулиці під час дії комендантської години; при підозрі в керуванні транспортним засобом, перебував в стані алкогольного сп'яніння, що пдітверджується оглядом на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», де результат освідування становив 0,70 проміле, оглядом на встановлення стану алкогольного сп'яніння у медичному закладі, де результат освідування становив 0.46 проміле, не сприяв в проведенні службового розслідування, оскільки відмовився від надання пояснень за фактом, який став підставою для проведення службового розслідування, на підставі ст.63 Конституції України.
Також судом встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 відповідно до відомості про ознайомлення особового складу Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області від 15.03.2024 був ознайомлений з вимогами наказу ГУНП в Хмельницькій області від 17.01.2024 № 111 та був попереджений про недопущення керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а також про те, що у разі виявлення зазначених фактів відносно порушників прийматиметься безальтернативне рішення щодо звільнення зі служби в поліції. Разом із тим, лейтенант поліції ОСОБА_1 був поінформований щодо інших пунктів зазначеного наказу, зокрема останньому було доведено про посилений варіант несення служби, військовий стан, а також те, що служба в поліції є державною службою особливого характеру та органи поліції забезпечують безперервне та цілодобове виконання поліцейськими своїх завдань, в тому числі з метою належного надання поліцейських послуг щодо забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності та попереджено про недопустимість вживання алкогольних напоїв у позаслужбовий час, оскільки поліцейські у будь-який час можуть бути залучені до виконання службових обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 5 Статуту поліцейський зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно виконувати наказ керівника.
Зміст Статуту та Присяги поліцейського вказують на те, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а також є несумісним з поняттям "гідно нести високе звання поліцейського".
Проте, як встановлено під час судового розгляду справи, ОСОБА_1 знехтував Присягою, порушив наказ начальника ГУНП в Хмельницькій області та як наслідок вчинив дії, які підривають авторитет Національної поліції України, а відтак порушив обов'язки, що визначені пунктами 1, 4 та 6 частини 3 статті 1 Статуту, що і визнається дисциплінарним проступком відповідно до ст.12 Статуту.
Таким чином, встановлені в ході службового розслідування обставини свідчать про вчинення позивачем дій, які знижують авторитет поліції, викликають недовіру до поліцейських, оскільки перебуваючи на службі у поліції, позивач допустив дії (зокрема, не надавши для перевірки посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, відмовившись від проходження медичного освідування на встановлення стану алкогольного сп'яніння при підозрі в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння), з якими органи поліції безпосередньо ведуть боротьбу.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач, маючи правовий статус поліцейського, зобов'язаний був не порушувати умови дії комендантської години; уникати керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, однак у порушення зазначеної норми за результатами освідування встановлення стан алкогольного сп'яніння при керуванні транспортним засобом, що підвтерджується наданими до суду матеріалами, а також відеозаписами, чим позивач допустив порушення вимог службової дисципліни. Як наслідок, така поведінка поліцейського є недопустимою, суперечить інтересам служби, позаяк позивач присягнув з гідністю нести високе звання поліцейського, а натомість вчинив проступок, який дискредитує органи поліції та поліцейських в цілому, що є несумісним із подальшим проходженням служби.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач власними діями порушив Закон України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статут Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських, Присягу поліцейського. Позаяк, відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. При прийнятті рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим.
Окрім цього, з наданих до суду відеозаписів, а саме автомобільного відеореєстратора, що встановлений в салоні службового автомобіля поліцейських УПП ДПП в Хмельницькій області НПУ, судом встановлено, що на відстані від поліцейського автомобіля попереду на швидкості проїжджає транспортний засіб з увімкненим ближнім світлом фар. Слідуючи по маршруту руху вказаного автомобіля о 01:35:12 поліцейськими виявлено автомобіль марки "BMW 320Сі", номерний знак НОМЕР_1 з увімкненим ближнім світлом фар, який стояв на узбіччі та з водійського місця якого відразу після увімкнення проблискових маячків вийшов лейтенант поліції ОСОБА_1 демонструючи в руках службове посвідчення наряду поліції, які вийшли зі службового автомобіля.
Під час перегляду відеозапису під назвою "clip-19" встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер 7510», за результатами якого, у останнього виявлено 0,70 проміле алкоголю у видихаємому повітрі. З результатом останній не погодився та виявив бажання пройти огляд у найближчому медичному закладі. Після проведення огляду в лікаря-нарколога КНП "ХОЗЗНПД" ХОР видано висновок про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, що також підверджується матеріалами справи.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на ч.5 ст.14 Статуту, відповідно до якої, у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Стосовно застосування ч.5 ст.14 Статуту також висловився Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 12 липня 2023 року у справі №200/3459/22, вказавши, що вважає її положення незастосовними до спірних правовідносин, оскільки до органу поліції не надходили матеріали про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному КУпАП, а надійшла інформація про складення відносного нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та відомості про вчиненням ним дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку, що є аналогічним до даних правовідносин.
Як вказав відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, службове розслідування проводилося тільки одне, яке було призначене наказом №844 від 16.05.2024, та до складу комісії цим же наказом (пункт 2) було включено оперуповноваженого Хмельницького управління ДВБ НПУ старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 .
Відносно доводів апелянта щодо порушення термінів проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає, що строки проведення службового розслідування регламентовані ст.16 Статуту та особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану щодо строків проведення встановлені ч.3 ст.26 Статуту, відповідно до якої службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом №844 від 16.05.2024 призначено службове розслідування, а наказом № 927 від 30.05.2024 термін службового розслідування продовжено до 30 днів, що відповідає максимальному строку проведення службового розслідування з урахуванням продовження строку, встановленому ч.3 ст.26 Статуту. При цьому, 30 день службового розслідування припав на 15.06.2024, тобто суботу (вихідний день). Відтак, службове розслідування закінчено у строки, що передбачені Статутом.
Таким чином, беручи до уваги встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів по справі, суд дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, оскільки накладене дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади є обґрунтованим, тому оскаржувані накази є правомірними та не підлягають скасуванню. Як наслідок, відсутні підстави й для задоволення похідних вимог - поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.