Справа № 752/24564/24
Провадження № 2/752/2841/25
іменем України
31.01.2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Моркотун О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних, -
ТОВ "Цикл фінанс" звернулося у суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних витрат та трьох відсотків річних.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 15 грудня 2011 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13363126, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 192 894,00 грн. зі сплатою 11,99% за користування кредитом строком до 15 грудня 2016 року. В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 15 грудня 2011 року ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу №13385690, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окугу Отрок Н.В. за реєстровим №3361.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року задоволено позов ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 199 136,80 грн. заборгованості за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року. 04 вересня 2014 року Голосіївським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №44580471 з примусового виконання виконавчого листа №72/21328/13-Ц, виданого 03.04.2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва. 22 грудня 2015 року виконавче провадження завершене, а виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Після 22 грудня 2015 року вказаний виконавчий лист на виконанні не перебував та станом на дату звернення відкриті виконавчі провадження стосовно відповідача відсутні. Таким чином, судове рішення не виконано, а заборгованість за кредитним договором не сплачена.
11 квітня 2024 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Цикл фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) №1 , на підставі якого ТОВ "Цикл фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 . Також 22 квітня 2024 року між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Цикл фінанс" укладено договір відступлення права вимоги №1 (цесії) за договором застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим №343, на підставі якого ТОВ "Цикл фінанс" набуло право вимоги за договором застави транспортного засобу №13385690 від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 . Таким чином, усі права кредитора за кредитним договором та заставодержателяза договором застави перейшли до ТОВ "Цикл фінанс".
ТОВ "Цикл фінанс" вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 66 778,64 грн., що складається з інфляційних збитків у розмірі 49 350,08 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 17 428,56 грн. Вказана сума розраховувалась від суми боргу, визначеної у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2014 року у справі №752/21328/13-ц за період з 02.04.2017 року по 01.03.2020 року.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
27 січня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лобанець І.М. надіслала до суду відзив на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки впродовж 10 років банк не вчинив належних та необхідних дій щодо звернення до суду про стягнення додаткових зобов"язань у вигляді інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання, свідомо створивши передумову для накопичення зазначеної заборгованості. Також зазначає, що 08 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. відкрито виконавче провадження №57647436 з примусового виконання виконавчого напису №4811 від 31.05.2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року. Постановою від 29 грудня 2020 року приватного виконавця вказаний виконавчий напис був повернутий стягувачу без виконання. На період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року, за який нараховані інфляційні витрати та 3 % річних, кредитором за кредитним договором був банк, а не ТОВ «Цикл Фінанс». Отже, саме банк мав вжити необхідних заходів для стягнення цих сум. Позивач отримав статус кредитора лише 11.04.2024 року. Також зазначає про недотримання позивачем встановлених законодавством строків позовної давності.
31 січня 2025 року представник позивача ТОВ "Цикл фінанс" - адвокат Кеню Д.В. надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 15 грудня 2011 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13363126, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 192 894,00 грн. зі сплатою 11,99% за користування кредитом строком до 15 грудня 2016 року.
В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором 15 грудня 2011 року ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу №13385690, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окугу Отрок Н.В. за реєстровим №3361.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року задоволено позов ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк". Постановлено стягнути з ОСОБА_1 199 136,80 грн. заборгованості за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року.
04 вересня 2014 року Голосіївським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №44580471 з примусового виконання виконавчого листа №72/21328/13-Ц, виданого 03.04.2014 р. Голосіївським районним судом м. Києва.
22 грудня 2015 року виконавче провадження завершене, а виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
31 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4811, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року за період з 31 травня 2017 року по 15 травня 2018 року в розмірі 303 988,41 грн., яка складається з
- заборгованості за сумою кредиту станом 15.05.2018 року (включно) складає 147 796,06 грн.,
- сума нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом в період з 15.12.2011 року по 15.05.2018 року (включно) складає 156 192,35 грн.
08 листопада 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. відкрито виконавче провадження №57647436 з примусового виконання виконавчого напису №4811 від 31.05.2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року.
Постановою від 29 грудня 2020 року приватного виконавця вказаний виконавчий напис був повернутий стягувачу.
11 квітня 2024 року між АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Цикл фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги (цесії) №1 , на підставі якого ТОВ "Цикл фінанс" набуло право вимоги за кредитним договором №13363126 від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 .
Також 22 квітня 2024 року між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Цикл фінанс" укладено договір відступлення права вимоги №1 (цесії) за договором застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстровим №343, на підставі якого ТОВ "Цикл фінанс" набуло право вимоги за договором застави транспорного засобу №13385690 від 15.12.2011 року, укладеним між ПАТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що право на стягнення штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, виникло у первісного стягувача - АТ «ПУМБ» з моменту невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором та зокрема, невиконання заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 березня 2014 року у справі № 752/21328/13-ц.
ТОВ «Цикл Фінанс» звернувся у суд з позовом про стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором в сумі 66 778,64 грн. за період з 2 квітня 2017 року по 1 березня 2020 року, зокрема 49 350,08 грн інфляційних збитків та 17 428,56 грн - 3 % річних. Вказана сума розраховувалась від суми боргу, визначеної у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 14.03.2014 року у справі №752/21328/13-ц.
Згідно із ч.ч. 1.2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року по справі №127/15672/16-ц.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Розмір заборгованості в даному випадку вже встановлений судовим рішенням по справі №752/21328/13-ц, яке набрало законної сили, та складає 199 136,80 грн.
Визначаючи період нарахування санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, позивач вказує, що пред'являє позовні вимоги в межах трирічного строку позовної давності з 02.04.2017 року по 01.03.2020 року, незважаючи на те, що позов пред'явлений 11 листопада 2024 року.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказує про заперечення щодо обраного позивачем періоду нарахування заборгованості, у тому числі в частині дотримання банком строку на звернення до суду за захистом порушеного права. зазначає про недотримання позивачем встановлених законодавстівом строків позовної давності.
Частиною першою статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п'ята статті 267 ЦК України).
Відповідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року при розгляді справи №127/15672/16-ц вважала помилковим висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому дата остаточного погашення заборгованості, у даному випадку повернення кредиту, і є датою, коли зобов'язання відповідача перед позивачем припиняється.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та трьох процентів річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим.
Отже, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц визначено, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Звертаючись з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, ТОВ «Цикл Фінанс» просить стягнути за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року. При цьому, ТОВ «Цикл Фінанс» нараховані три відсотки річних та інфляційні витрати до 01 березня 2020 року, оскільки після цієї дати споживач відповідно до Закону звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
В той же час, згідно із Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався. Так, згідно постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 (з урахуванням змін за постановою КМУ № 97 від 04.02.2023 року) карантин на території України установлено з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року.
Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично.
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс220 зазначено: «Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами). Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540- ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року). Закон № 540-ІХ доповнив розділ ІХ «Прикінцеві положення» ГК України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
В постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Тобто, строк позовної давності, закінчення якого припадало на 02 квітня 2020 року, подовжується на строк карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, враховуючи що зобов'язання, яке виникло у відповідності до статті 625 ЦК України, є триваючим правопорушенням, строк позовної давності до вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, який мав закінчитися 02 квітня 2017 року, був продовжений на строк каратнину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19).
Користуючись зазначеним, ТОВ «Цикл Фінанс» нараховані три відсотки річних та інфляційні витрати починаючи з 02 квітня 2017 року, оскільки строк позовної давності до даних вимог не пропущений з огляду на внесені зміни до законодавства.
Окрім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Таким чином, враховуючи, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» зупинено строки, визначені статтями 257-258 ЦК України, ТОВ «Цикл Фінанс» має право вимагати від Відповідача виконання зобов'язань за кредитним договором за три роки, що передували набранням чинності даним Законом (02.04.2020 року), тобто з 02.04.2017 року.
Подібну правову позицію висловив Верховний Суд у Постанові від 07 грудня 2023 року у справі №306/1350/21 (провадження №61-13615св23.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "Цикл фінанс" підлягають задоволенню, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Цикл фінанс" заборгованість у розмірі 66 778,64 грн., що складається з інфляційних збитків у розмірі 49 350,08 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 17 428,56 грн.
Не можуть бути прийняті судом до уваги трактування відповідача зобов"язання за кредитним договором як натуральне та його висновок про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України.
Так, Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц, здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що:
1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
У вказаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов'язання, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога кредитора не може бути захищена в судовому порядку за сплином позовної давності.
На противагу, у даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/21328/13-ц, за яким з відповідача стягнуто суму заборгованості, а отже зобов'язання не можна вважати натуральним.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл фінанс" (ЄДРПОУ 43453613, 04112 м. Київ, вул. Сікорського, 8) заборгованість за період з 02 квітня 2017 року по 01 березня 2020 року в розмірі 66 778,64 грн., що складається з інфляційних збитків у розмірі 49 350,08 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 17 428,56 грн., а також 3 028, 00 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя