Справа № 240/34207/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 03.08.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи періоди роботи на посаді доярки (оператором машинного доїння) з 10.01.1990 по 14.12.1990; з 13.02.1991 по 18.12.1999; з 10.05.2001 по 24.11.2011; з 03.05.2013 по 28.01.2020; з 17.03.2022 по 03.08.2023 (дату звернення за призначенням пенсії) та призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 03.08.2023.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду у м.Києві у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 03.08.2023 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи на посаді доярки (оператором машинного доїння) з 10.01.1990 по 14.12.1990; з 13.02.1991 по 18.12.1999; з 10.05.2001 по 24.11.2011; з 03.05.2013 по 28.01.2020; з 17.03.2022 по 03.08.2023 (дату звернення за призначенням пенсії) та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 03.08.2023.
У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач - ГУ ПФУ в Житомирській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
В обгрунтовання доводів апеляційної скарги відповідач відзначив про порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списом №2).
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю документально підтвердженого стажу роботи дояркою.
Листом від 18.08.2023 ГУПФУ в Житомирській області повідомив позивачу про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Вказав, що до її страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності на посаді доярки (оператора машинного доїння) з 10.01.1990 по 14.12.1990, з 13.02.1991 по 18.12.1999, з 10.05.2001 по 24.11.2011; з 03.05.2013 по 28.01.2020 з 17.03.2022 по 03.08.2023 відповідно до уточнюючих довідок від 02.08.2023 №850 та 851, оскільки документами не підтверджено виконання встановлених норм обслуговування корів. Загальний страховий стаж становить 32 роки 5 місяців 28 днів,а стаж роботи дояркою - відсутній.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно зі ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно п. "д" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності з 01.10.2017, Закон №1058 доповнений розділом XIV1, а саме: статтями 114 та 115, які передбачають право на пенсійне забезпечення окремих громадян.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння) мають право на призначення пенсії на пільгових умовах за умови виконання норм обслуговування.
Стаття 62 Закону №1788-XII визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі №439/1148/17.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Як встановлено з копії трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 25.09.1987, остання з 10.01.1990 по 14.12.1990, з 13.02.1991 по 18.12.1999 працювала дояркою в Хмелерадгоспі «Попільнянський» дояркою ( в подальшому перетворено у ВАТ «Колос», КСП «Колос»); з 10.05.2001 по 24.11.2011, з 03.05.2013 по 28.01.2020, з 17.03.2022 і по дату звернення з позовом до суду - оператором машинного доїння в Приватній агрофірмі «Єрчики».
Згідно довідки №850 від 02.08.2023 (додаток №5) позивач працювала повний робочий день в Приватній агрофірмі «Єрчики » і за періоди з 10 травня 2001 року по 24 листопада 2011 року, з 03 травня 2013 року по 28 січня 2020 року, з 17 березня 2022 по даний час виконувала всі норми обслуговування тварин, за професією доярка.
Згідно довідки №851 від 02.08.2023 (додаток №5) позивач працювала повний робочий день в Хмелерадгоспі «Попільнянський » і за періоди з 10 січня 1990 року по 14 грудня 1990 року, з 13 лютого 1991 року по 18 грудня 1999 року виконувала всі норми обслуговування тварин, за професією доярка.
Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, в листі від 18.08.2023 вказує, що до її страхового стажу не зараховано період трудової діяльності на посаді доярка (оператор машинного доїння), оскільки документами (вказаними вище довідками №850 та 851 від 02.08.2023) не підтверджено виконання встановлених норм обслуговування корів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, які до того ж підтверджуються відповідними довідками та не містять будь-яких виправлень або закреслень.
Апелянтом не надано належних та достатніх доказів на обґрунтування сумнівів у достовірності інформації, що наведена у трудовій книжці позивача.
Відтак, суд першої інстанції доцільно відзначив про безпідставність посилань суб'єкта владних повноважень на те, що уточнюючі довідки не відповідають додатку №6, з огляду на наявні відповідні відомості у трудовій книжці позивача.
У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Наразі ж, відповідачами не надано до суду належних та допустимих доказів вчинення пенсійним органом будь-яких дій, спрямованих на усунення сумнівів щодо поданих позивачем документів та наявної в них інформації.
Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Таким чином, стаж позивача, що обрахований другим відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що після звернення позивача, другий відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 дояркою з 10.01.1990 по 14.12.1990, з 13.02.1991 по 18.12.1999, з 10.05.2001 по 24.11.2011; з 03.05.2013 по 28.01.2020 з 17.03.2022 по 03.08.2023 (дату звернення за призначенням пенсії).
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача - ГУ ПФУ в Житомирській області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди її роботи на посаді доярки (оператором машинного доїння) з 10.01.1990 по 14.12.1990; з 13.02.1991 по 18.12.1999; з 10.05.2001 по 24.11.2011; з 03.05.2013 по 28.01.2020; з 17.03.2022 по 03.08.2023 (дату звернення за призначенням пенсії) та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 03.08.2023.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.