Справа № 580/3333/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кульчицький С.О.
11 лютого 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення на 50 відсотків загального обрахованого розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї по заяві позивача «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» від 08 листопада 2023 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї» від 02 лютого 2024 року в частині застосування «знижувального коефіцієнта» - «Процент щомісячного розміру допомоги: 50%» при обрахуванні розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї по заяві позивача «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» від 08 листопада 2023 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок без застосування «знижувального коефіцієнта» - «Процент щомісячного розміру допомоги 50%» призначеної раніше державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї по заяві позивача від 08.11.2023, що вже була призначена позивачу згідно з Рішенням відповідача від 02.02.2024 та виплатити позивачу різницю між сумами виплат що вже були виплачені згідно з Рішенням від 02.02.2024 та сумами виплат, що матимуть місце внаслідок проведеного перерахунку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пунктом 13 Порядку № 250 передбачено що ДСД зменшується на 50% саме під час наступного звернення за її призначенням, тобто таке звернення є наступним по відношенню до «попереднього» звернення в якому ДСД вже було призначено і при цьому попередньому призначенню мали місце умови, що встановлені пунктом 13 Порядку № 250. На думку позивача, майбутнє звернення до відповідача матиме статус «наступне звернення» в розумінні п. 13 Порядку № 250 і саме під час її майбутнього звернення матимуть місце всі без виключення умови (сформуються обставини) наявність яких буде підставою для відповідача зменшити розмір ДСД на 50 відсотків.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї зменшено департаментом до 50-ти відсотків із застосуванням п. 13 Порядку № 250, оскільки позивач із заявою про призначення державної соціальної допомоги звернулась до департаменту 08.11.2023, тобто період, за який враховується дохід становить з квітня 2023 року до вересня 2023 року, а на обліку в центрі зайнятості чоловік заявниці перебуває з 27 квітня 2022 року, тобто більше, ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи. Вказує, що відповідно до абзацу 2 пункту 12 Порядку№ 250, кожним наступним зверненням вважається повторне подання уповноваженим представником сім'ї заяви та декларації у строк, який не перевищує шести календарних місяців після припинення виплати раніше призначеної державної соціальної допомоги. Враховуючи, що попереднє звернення позивача датується 01.05.2023, то звернення від 08.11.2023, в розумінні Порядку № 250 є повторним.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що пунктом 13 Порядку № 250 передбачено що ДСД зменшується на 50% саме під час наступного звернення за її призначенням, тобто таке звернення є наступним по відношенню до «попереднього» звернення в якому ДСД вже було призначено і при цьому попередньому призначенню мали місце умови, що встановлені пунктом 13 Порядку № 250. Разом із тим, апелянт наголошує, що майбутнє звернення до відповідача матиме статус «наступне звернення» в розумінні п. 13 Порядку № 250 і саме під час її майбутнього звернення матимуть місце всі без виключення умови (сформуються обставини) наявність яких буде підставою для відповідача зменшити розмір ДСД на 50 відсотків. Вказує на відсутність правових підстав для зменшити розмір ДСД на 50 відсотків з огляду на відсутність підходящої роботи для її чоловіка.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі заяви від 01.05.2023 позивачу призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям за період з 01.05.2023 до 31.10.2023 у розмірі 10 907 грн 90 коп. щомісячно.
08.11.2023 позивач звернулась до відповідача із заявою за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Рішенням про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 02.02.2024, позивачу призначено державну допомогу у період з 01.11.2023 до 31.12.2023 у розмірі 5 053 грн 95 коп. та з 01.01.2024 до 30.04.2024 у розмірі 7 016 грн 10 коп. щомісячно.
Із розрахунку до вказаного рішення вбачається, що відповідачем застосовано процент щомісячної допомоги - 50%.
Не погоджуючись застосуванням такого відсотку допомоги, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано зменшено до 50-ти відсотків розмір державної соціальної допомоги під час звернення позивача 08.11.2023 у зв'язку з тим, що її чоловік ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості більше, ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям визначає Закон України від 01 червня 2000 року № 1768-III «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-III) (у редакції станом на час припинення виплати допомоги).
Статтею 1 Закону № 1768-III передбачено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Статтею 4 Закону № 1768-III визначено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.
Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
На підставі ст. 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
На виконання вимог норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250), який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом №1768-III.
Пунктом 2 Порядку № 250 визначено, що державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, а також іншим малозабезпеченим сім'ям у випадках, установлених законом, які з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім'ї.
За правилами п. 6 Порядку № 250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно.
Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
На підставі п. 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:
- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;
- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
- довідку про доходи за шість місяців перед місяцем звернення (за наявності), у разі коли для обчислення сукупного доходу враховуються шість місяців перед місяцем звернення;
- посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка (за наявності).
Інформація про склад малозабезпеченої сім'ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.
До складу малозабезпеченої сім'ї заявника включаються чоловік, дружина, рідні та усиновлені діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей. При цьому діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім'ї незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування). Особи, які перебувають на повному державному утриманні, до складу сім'ї не включаються. Права члена сім'ї має одинока особа. Склад малозабезпеченої сім'ї заявника визначається на дату звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Для призначення державної соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї подає нові заяву та декларацію.
Відповідно до п. 7 Порядку № 250 розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім'ї.
Розмір прожиткового мінімуму для сім'ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з п. 9 Порядку № 250 середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців.
Шість місяців становлять шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).
Водночас, відповідно до п. 13 Порядку № 250 якщо непрацююча працездатна особа зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна або перебуває на обліку в центрі зайнятості як така, що шукає роботу, більше ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, та в шестимісячному періоді отримання державної соціальної допомоги не працевлаштувалася за направленням центру зайнятості або не забезпечила себе роботою самостійно, розмір такої допомоги під час наступного звернення за її призначенням зменшується на 50 відсотків, на наступний період - на 75 відсотків. Така допомога під час наступного звернення призначається не раніше ніж через шість місяців після завершення її виплати.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 02.02.2024, позивачу призначено державну допомогу у період з 01.11.2023 до 31.12.2023 у розмірі 5053 грн 95 коп. та з 01.01.2024 до 30.04.2024 у розмірі 7016 грн 10 коп. щомісячно.
Із розрахунку до вказаного рішення вбачається, що відповідачем застосовано процент щомісячної допомоги - 50%.
При цьому, позивач із заявою про призначення державної соціальної допомоги звернулась до відповідача 08.11.2023.
Отже період, за який враховується дохід для призначення допомоги становить з квітня 2023 року до вересня 2023 року.
Згідно з довідкою Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 15.02.2024 №319, на обліку в центрі зайнятості чоловік позивача - ОСОБА_2 перебуває з 27 квітня 2022 року, тобто більше, ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи для призначення допомоги.
Щодо твердження позивача, що звернення із заявою від 08.11.2023 не є наступним зверненням, а лише є попереднім, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до абзацу 2 пункту 12 Порядку № 250, кожним наступним зверненням вважається повторне подання уповноваженим представником сім'ї заяви та декларації у строк, який не перевищує шести календарних місяців після припинення виплати раніше призначеної державної соціальної допомоги.
Таким чином, враховуючи, що попереднє звернення позивача відбулось 01.05.2023, тому звернення від 08.11.2023, в розумінні абзацу 2 пункту 12 Порядку № 250 є повторним.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обґрунтовано зменшено до 50-ти відсотків розмір державної соціальної допомоги під час звернення позивача 08.11.2023 у зв'язку з тим, що її чоловік ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості більше, ніж 12 місяців станом на кінець періоду, за який враховуються доходи.
Твердження апелянта, що позивач перебуває на обліку в центрі зайнятості та непрацевлаштований через відсутність підходящої роботи не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а надана позивачем довідка Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 15.02.2024 № 319 не містить такої інформації.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не було спростовано зміст вищевикладених норм чинного законодавства та правильність їх застосування відповідачем.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 11.02.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна