01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Дьяченко Д.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
10 лютого 2025 року Справа № 704/1294/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області у від 25 грудня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління національної поліції
в Черкаській області
про скасування постанови по справі про
адміністративне правопорушення
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправною скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3420968 від 06.11.2024 та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУПАП.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що йому не дали змоги ознайомитися із складеною відносно його постановою та відмовилися надати копію даної постави, а надали лише квитанцію про сплату штрафу, не було роз?яснено прав щодо оскарження даної постанови та строк її оскарження. При цьому, квитанція не містить відомостей про державний номерний знак та рік випуску автомобіля.
Крім того, Позивач стверджував, що він є власником автомобіля ВАЗ 2102 1983 року виготовлення, конструкцією якого не передбачено встановлення задніх бризговиків та ременів безпеки, що не було враховано працівниками поліції.
Також ОСОБА_1 зазначав, що, на момент приїзду працівників поліції, не керував транспортним засобом, автомобіль був припаркований, двигун був вимкнений.
2. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області у від 25 грудня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні записи з бодікамери не підтвердили факти викладені Позивачем в позовній заяві, тому твердження ОСОБА_1 про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП неправомірно не підтверджене наданими суду доказами.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи доводи, аналогічні тим, що були викладені у його позовній заяві.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, ОСОБА_1 також зазначає, що відзив Відповідача на апеляційну скаргу він не отримував. Окрім того, відзив не був відсканований та приєднаний до матеріалів електронної справи в Електронному суді.
Також Апелянт посилається на відсутність доказів того, що він вчинив правопорушення передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Крім того, Відповідач не надав доказів, що поліцейський, відповідно до вимог ст. ст. 268-285 КУпАП, в присутності Позивача розглянув справу про адміністративні правопорушення, роз'яснивши його права та дослідивши докази.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 2701.2025 та від 28.01.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
6 Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3420968 від 06.11.2024 06.11.2024 11:06 год. в м. Тальне вул. Незалежності водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом обладнаним пасивними засобами захисту був не пристебнутим ременем безпеки, відсутні передбачені конструкцією задні захисні бризковики, чим порушив п.2.3.в, 31.4.7.е ПДР. Складено адміністративну постанову за ст. 121 ч. 5, ст. 121 ч. 1 КУпАП, відповідно до ч.2 ст. 36 дані правопорушення об'єднано, та притягнуто до відповідальності за порушення правил користування ременями безпеки ст. 121 ч.5 КУпАП. Сума штрафу 510 грн.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 3 Закону № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону № 580-VIII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 2.3.в ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до п. 31.4.7.е ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Інші елементи конструкції: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.
Відповідно до п. 31.4.7.ж ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: Інші елементи конструкції: відсутні ремені безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією.
Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною першою, п'ятою статті 121 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що керування транспортним засобом з такими технічними невідповідностями, як : відсутність грязезахисних бризковиків та ремені безпеки в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією, є правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частинами першою та п'ятою статті 121 КУпАП
10. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що керування Позивачем транспортним засобом ВАЗ 2102 Ж6814ДП, будучи непристебнутим та за відсутності задніх грязезахисних бризковиків підтверджується матеріалами справи та не спростовано Апелянтом.
11. Окрім того, як убачається з відеозапису події, зафіксованого на бодікамеру S-EYE B s/n 2023-1439 Tal0006, водій, після зупинення його транспортного засобу інспектором, визнав факт того, що керував транспортним засобом, зокрема за відсутності ременів безпеки.
12. Доводи Апелянта про те, що встановлення ременів та бризковиків не передбачено конструкцією автомобіля ВАЗ 2102, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України та спростовуються матеріалами справи.
13. При цьому апеляційний суд відзначає, що регламентований частиною другою статті 77 КАС України покладений на Відповідача обов'язок доказування не є абсолютним і, згідно з приписами частини першої вказаної норми, Позивач також повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
14. Натомість, Апелянт на надав жодних доказів, які підтверджували б, що перед початком експлуатації транспортного засобу, він переконався у його технічній справності та відповідності.
15. З огляду на вищезазначене, колегія суддів не приймає до уваги наданий Апелянтом разом зі скаргою альбом «Загальні відомості про автомобілі «Жигулі», з огляду на положення ч.4 ст. 308 КАС України.Докази неможливості його подання до суду першої інстанції ОСОБА_1 також не надано.
Більш того, з вказаного альбому навпаки вбачається наявність технічної можливості встановити в автомобілі ВАЗ 2102 діагонально-поясних ременів безпеки для водія та пасажирів, що додатково свідчить про необґрунтованість доводів Апелянта.
16. Також апеляційний суд не приймає до уваги твердження Апелянта про те, що він не ознайомився зі спірною постановою, йому не було роз'яснено право на її оскарження, оскільки воно спростовується наявними у судовій справі матеріалами відеофіксації з бодікамери S-EYE B s/n 2023-1439 Tal0006. Дотримання поліцейським прав Апелянта зафіксовано також у пунктах восьмому та дев'ятому спірної постанови, де ОСОБА_1 особистим підписом підтвердив роз'яснення йому прав за ст. 268 КУпАП, отримання постанови серії ЕНА №3420968, а також строк та право на її оскарження.
17. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Окрім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, встановлення неосвітлення номерного знаку не потребує спеціальних технічних засобів та відбувається шляхом візуального огляду.
18. При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий підхід, закладений ЄСПЛ при вирішенні справи «Сутяжник проти РФ» (рішення від 25.04.2018) та застосований Верховним Судом у справах №№ 826/5575/17, 910/10616/17, відповідно до якого надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом є правовим пуризмом. Скасування правильного по суті рішення, за відсутності фундаментального порушення, є відступленням від принципу правової визначеності («res judicata») та недопустимим.
19. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. А такого істотного порушення чи помилки в ході розгляду цієї справи судом встановлено не було.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру вони можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
20. Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування колегією суддів при розгляді цієї справи, тому враховуються судом.
21. Крім того, як відзначалося вище, аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
22. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірної постанови.
23. Аналізуючи доводи Апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів відзначає, що відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
24. Разом з тим, зазначених обставин судом апеляційної інстанції не встановлено. А оскільки суд першої інстанції повно встановив обставини справи та дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування
25. Як вбачається з викладеного вище, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та дійшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Тальнівського районного суду Черкаської області у від 25 грудня 2024 року.
26. Надаючи оцінку таким доводам Апелянта, а також всім доводам його скарги, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
27. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
28. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області у від 25 грудня 2024 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області у від 25 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 10 лютого 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев