01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
10 лютого 2025 року Справа № 580/8240/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
в Черкаській області
про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР від 06 червня 1996року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2021 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог у іншій частині було відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийняв до уваги рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024, а також актуальну правову позицію Верховного Суду та зазначив, що встановлені законодавцем нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Разом з тим, суд наголосив на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Враховуючи вищезазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачка має право на перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача виплачувати пенсію у подальшому, суд зазначив, що ця вимога заявлена на майбутнє, а судовому захисту підлягає лише порушене право.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка та Відповідач подали апеляційні скарги.
Позивачка просить рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 зазначає, що суд не обгрунтував яким чином дійшов до висновку про передчасність його позовних вимог та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, від 03.07.2024 у справі №460/13832/23, від 02.10.2024 у справі №400/5534/23.
З цих та інших підстав Позивачка вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю, стверджуючи, що лист Головного управління являється роз'яснювальним листом, направленим Позивачці відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадає під ознаки акту (рішення) суб'єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно - правового спору в розумінні статті 4 КАС України.
При цьому, Відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції при розгляді цієї судової справи в площині спірних правовідносин повністю проігнорував конституційно закріплений принцип розподілу влади, втрутився в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Черкаській області стверджує, що розмір пенсії Позивачки обчислено згідно матеріалів пенсійної справи та норм чинного законодавства та безпідставність посилання на рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
Також ГУ ПФУ в Черкаській області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 26.09.2024 у справі № 990/167/24, від 21.06.2024 у справі № 990/167/24 та зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення у цій судовій справі не врахував останні позиції Верховного Суду.
Окрім того, пенсійний орган стверджує, що звертаючись до суду 09.08.2024, Позивачка пропустила строк на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.07.2021.
З цих та інших підстав Відповідач вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 та від 17.12.2024 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
5. Від Позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача у якому вона стверджує, що про порушення своїх прав дізналася лише після прийняття рішення Конституційним Судом України від 03 квітня 2024 року №4-p(I)/2024, а також після ухвалення постанови Верховного Суду від 17 квітня 2024 року по справі №460/20412/23. Водночас ОСОБА_1 стверджує, що у період з квітня 2021 року по квітень 2024 року не усвідомлювала можливість порушення її прав.
Також ОСОБА_1 зазначає, що судом не було взято до уваги постанову Верховного Суду від 17 квітня 2024 року по справі №460/20412/23, який задовольнив вимоги позивача за період саме з 01 липня 2021 року без поновлення строку звернення до суду з позовом.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу Позивачка також наполягає на необхідності застосовувати саме Цивільний кодекс України щодо строків звернення до адміністративного суду, який, на її думку, має вищу юридичну силу, аніж Кодекс адміністративного судочинства України.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивачки підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині з наступних підстав.
7. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Відповідача та отримує пенсію по інвалідності 3 групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Закон № 796-XII).
Посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 , виданим 22.11.2021 Черкаською обласною державною адміністрацією, підтверджується, що Позивачка є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та особою з інвалідністю 3 групи безстроково.
27.06.2024 Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Листом від 29.07.2024 №10269-9365/K-02/8-2300/24 Відповідач повідомив Позивачці, що чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону № 796-XII, зокрема по 3 групі інвалідності, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Крім того, також зазначено, що частина 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 06.06.1996 № 230/96-ВР застосуванню не підлягає.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі - Закон 796-ХІІ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом № 796-ХІІ.
За змістом статті 1 Закону № 796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788 - XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986- 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».
Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Частинами першою та другою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічні за змістом положення містяться в частині першій статті 91 Закону № 2136-VIII.
Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Верховною Радою України прийнятий Закон № 1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, за змістом частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-ІХ) розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів сторін, колегія суддів перш за все відзначає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
10. У цьому рішенні Конституційний Суд України за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.
11. Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду, Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі №240/1121/24 дійшов до висновку, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
12. Врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
13. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає необґрунтованою позицію Апелянта щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії Позивачки та застосування норми статті 54 Закону № 796-XII у редакції, яка передбачає її право на отримання пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Позивачки про визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до вимог ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 16.12.2024 у справі № 120/1225/24, від 18.12.2024 у справі № 240/2273/24.
14. Твердження пенсійного органу, викладене у спірному листі про те, що постановою Верховного Суду від 17.04.2024 по справі № 460/20412/23 жодних зобов?язань на Головне управління не покладено, а тому відсутні правові підстави для її врахування під час прийняття рішення про перерахунок пенсії Позивача, колегія суддів вважає неаргументованим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
15. Твердження Відповідача про недоліки в оформленні заяви про перерахунок пенсії Позивача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у листі від 29.07.2024 №10269-9365/K-02/8-2300/24 ГУ ПФУ в Черкаській області на їх наявність не посилався.
16. Аналізуючи доводи Позивача в частині позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача виплачувати пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх передчасність, оскільки відсутні правові підстави стверджувати, що ГУ ПФУ у Черкаській області, здійснивши спірний перерахунок пенсії, не буде її виплачувати у встановленому Законом розмірі.
17. При цьому, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, судовому захисту підлягає лише порушене право.
18. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів сторін щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
18. Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
19. Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та становить шість місяців.
20. Водночас практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
21. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору в цій справі є перерахунок основної пенсії Позивачки відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2021, що перевищує встановлений шестимісячний строк звернення до суду.
22. Водночас з позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду лише в серпні 2024 року, а отже з пропуском шестимісячного строку звернення, регламентованого частиною другою статті 122 КАС України.
23. Разом з тим колегія суддів не приймає до уваги доводи Позивачки про те, що до прийняття рішення Конституційним Судом України від 03 квітня 2024 року №4-p(I)/2024, та Верховним Судом від 17 квітня 2024 року по справі №460/20412/23, вона не усвідомлювала про порушення її прав, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір був відомий Позивачці, яка її отримує щомісячно. Так, ОСОБА_1 мала реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
24. При цьому, колегія судді враховує правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Зокрема, касаційний суд дійшов до такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
25. До того ж, Верховний Суд зазначив , що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
26. Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
27. Втім, вказані Позивачкою обставини не є поважними причинами пропуску нею строку звернення до суду з цим позовом та не надають правових підстав для поновлення вказаного строку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що права ОСОБА_1 на отримання сум періодичних платежів - пенсії, підлягають захисту в межах встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду
28. Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2024 року по справі №460/20412/23 апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі касаційний суд не формував правових висновків щодо строку звернення до суду з позовами у цій категорії справ. Натомість правова позиція, викладена судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, є сталою та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
29. Така позиція апеляційною суду відповідає також правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2025 у справі №460/8956/24.
30. Аналізуючи всі доводи апеляційних скарг, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
31. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
32. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
33. Частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
34. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність залишення без розгляду позовних вимог, які стосуються періоду поза межами 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період із 01.07.2021, який був задоволений судом по 10.02.2024.
35. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ГУ ПФУ в Черкаській області підлягає задоволенню частково, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.07.2021 по 10.02.2024 та залишенню у цій частині без розгляду.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 липня 2021 року по 10 лютого 2024 року та ухвалити постанову, якою адміністративний позов у цій частині - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 10 лютого 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев