03 лютого 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 369/6745/22
номер провадження 22-ц/824/724/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Андруцька Г.О.,
представник відповідача Скринник А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника GROUPE S INC Скрипника Андрія Валерійовича
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року /суддя Янченко А.В./
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до GROUPE S INC про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля укладеного на відстані, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
В липні 2022 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до GROUPE S INC. в якому просив суд (з урахуванням уточнених позовних вимог від 04.08.2022 року):
розірвати договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та відповідачем GROUPE S INC., що був укладений 06 грудня 2021 року;
стягнути з відповідача - GROUPE S INC. на користь ОСОБА_1 вартість товару - автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 в сумі 7 625,9 доларів США, банківську комісію за здійснені ним свіфт-перекази в розмірі 1 857,43 грн, 110 доларів США сплачені ним за послуги банку з приводу повернення свіфт-переказів, неустойку в розмірі 16 719,54 доларів США, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн;
стягнути з відповідача - GROUPE S INC. на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із наданням йому правничої допомоги адвоката.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 від 06 грудня 2021 року укладений між ОСОБА_2 та GROUPE S INC. Стягнуто з GROUPE S INC. на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вартість товару - автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 в сумі 7 625,90 доларів США, банківську комісію за здійснені ним свіфт-перекази в розмірі 1 857,43 грн., 110 доларів США за послуги банку з приводу повернення свіфт-переказів, неустойку в розмірі 16 719,54 доларів США, моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 000 грн., судового збору за заяву про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 63 500 грн.
У задоволенні решти позову - відмовлено. /т. 2 а.с. 221-232/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник GROUPE S INC Скрипник А.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог і скасувати заходи забезпечення позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в українських судах. Компанія GROUPE S INC. зареєстрована за законодавством Канади, та проводить господарську діяльність, зокрема, з надання посередницьких, сервісних та логістичних послуг виключно на території Канади. По суті вимог представник вказував на те, що договору купівлі-продажу транспортного засобу, на який посилається позивач у своїй позовній, з позивачем не укладала. Позивач зазначав, що сплатив на рахунок компанії 8 800 доларів США, проте, в копіях квитанцій (арк. справи 103-106), які позивач додав до позовної заяви, інформація щодо перерахування грошових коштів на рахунок Компанії відсутня. Відсутні і будь-які інші докази на підтвердження доводів позову. Представник звертав увагу апеляційного суду на те, що позивач обґрунтував своє звернення з позовною заявою до Києво-Святошинського суду Київської області тим, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та враховував місце виконання договору. Проте матеріали справи не містять інформації щодо належної перевірки судом даних про місце реєстрації позивача. При цьому, відповідно до копії виписки по картці/рахунку за 09.12.2021 (арк. справи 117-119), яку позивач долучив до позовної заяви вбачається, що місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Також, суд не перевірив чи дійсно місцем виконання договору купівлі-продажу автомобіля, нібито укладеного між Компанією та позивачем, є адреса, що відноситься до територіальної підсудності Києво-Святошинського суду Київської області. В той час, як місцем здійснення господарської діяльності Компанії є виключно територія Канади. Відсутні також у справі і належні докази надання правової допомоги.
Представник позивача Андруцька Г.О. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність її вимог. Вказувала, що відповідач рекламував свої послуги продажу авто в Україну, має тут окремого представника, про що свідчать світлини в інтернеті. Вказувала, що на правовідносини розповсюджується ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про захист прав споживачів». По суті, автомобіль в Україну не прибув, позивач його не отримав. У листуванні з відповідачем зазначене підтверджувалось, частково повернуті сплачені кошти, чим спростовуються доводи апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з відмовою у позові, на підставі наступного.
Судом встановлено, що у грудні 2021 року позивач вирішив придбати автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 , скориставшись послугами відповідача-компанії CANADA CARS, в онлайн режимі через сайт https://canadacars.biz/.
06 грудня 2021 року та 08 грудня 2021 року позивач здійснив оплату вартості обраного ним автомобіля, сплативши на рахунок відповідача його вартість в сумі 8 800 доларів США (вісім тисяч вісімсот доларів США).
Також позивачем під час здійснення свіфт переказу відповідачу, була оплачена комісія банку в розмірі 1 857,43 грн.
Укладення договору купівлі-продажу автомобіля підтверджується письмовою перепискою між сторонами, з якої вбачається, що сторони досягли певних домовленостей з приводу купівлі-продажу автомобіля марки VOLKSWAGEN TIGUAN 2,0 2014 року випуску VIN: НОМЕР_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст. 655 ЦК України про те, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Також суд першої інстанції керувався вимогами п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», про те, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про електронну комерцію" визначено, що норми цього Закону застосовуються до діяльності іноземних суб'єктів електронної комерції в частині реалізації ними товарів, виконаних робіт, надання послуг покупцям (замовникам, споживачам) на території України.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Після здійснення оплати вартості автомобіля, Позивачем було прийнято рішення про розірвання договору та повернення йому сплачених коштів за автомобіль в розмірі 8 800 доларів США, про що було повідомлено відповідача листом від 09.12.2021 року на його електронну адресу canadacars.biz@gmail.com, що підтверджується матеріалами справи. Одночасно, 09 грудня 2021 року за заявою позивача, АТ КБ «ПриватБанк» здійснив запит на повернення свіфт переказу, що додатково коштувало позивачу 110 доларів США, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару.
У встановлений Законом строк відповідач не повернув позивачу сплачену ним суму вартості автомобіля в розмірі 8 800 доларів США та повідомив позивачу, що придбаний та оплачений ним автомобіль 09.12.2021 вже відвантажений в порт і надав йому № контейнера TCNU1583886, за яким останній зможе відслідковувати його доставку до м. Одеса.
В подальшому, 28.01.2022 року, відповідач повідомив позивачу про знаходження придбаного ним автомобіля в іншому контейнері oolu9890371, а ніж в тому, що був зазначений Відповідачем раніше TCNU1583886, що підтверджується матеріалами справи.
Листом від 17 травня 2022 року на запит адвоката, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЯ МАЛТІМА» повідомило про те, що позивач не є відправником/отримувачем вантажу у контейнері oolu9890371 та про відсутність у ньому автомобіля.
Судом також було встановлено, що 26 травня 2022 року відповідач повернув позивачу 1 174,10 долара США.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що на момент вирішення спору судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем за не виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу автомобіля складає 7 625,9 доларів США, що свідчить, на переконання суду, про визнання відповідачем, неналежного виконання умов договору купівлі-продажу та взятих на себе зобов'язань.
Також судом першої інстанції стягнуто неустойку в розмірі 16 719, 54 доларів США і моральну шкоду.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції помилково визначився із застосованим право України до спору, оскільки Компанія GROUPE S INC. зареєстрована за законодавством Канади, та проводить господарську діяльність, зокрема, з надання посередницьких, сервісних та логістичних послуг виключно на території Канади, а отже, не є суб'єктом електронної торгівлі.
Інформація про діяльність Компанії в тому числі розміщується на веб-сайті в мережі Інтернет за посиланням: https://canadacars.biz.
Зокрема, на вищевказаному веб-сайті розміщено інформацію, в якій детально описані умови співпраці з Компанією (https://canadacars.biz/how-to-order), а також, Стандартні торгові умови (https://canadacars.biz/standard-trading-conditions) та інша інформація. При цьому, Стандартні торгові умови містять чіткі та недвозначні застереження, зокрема, про те, що: усі відносини між сторонами регулюються законодавством провінції Квебеку, Канада, а суперечки вирішуються виключно в судах Квебеку (на території Канади); уся кореспонденція, пов'язана з виконанням угод, має вестися французькою або англійською мовами; відповідальність GROUPE S INC. за угодами обмежується сумами, сплаченими на користь GROUPE S INC.; кожна сторона звільняється від своїх зобов'язань за угодами у випадках стихійних лих або військових дій, у місцях, де такі події роблять неможливим виконання зазначених зобов'язань; та інше.
Посилання на Стандартні торгові умови міститься і у рахунках, сплачених позивачем /а.с. 10-11, 13-14/
Позивач, вступив у взаємодію з уповноваженою особою Компанії та доручив Компанії вчинити дії в його інтересах на території Канади, а саме придбати у його власність транспортний засіб та здійснити логістичний супровід відправки транспортного засобу морським шляхом з території Канади в порт призначення.
Виконуючи дорученням позивача, на підставі акцептованої їм пропозиції, Компанія отримала від нього грошові кошти на купівлю транспортного засобу та авансовий платіж на забезпечення логістичних послуг. Придбала в його інтересах транспортний засіб та забезпечила його відвантаження з території Канади в порт призначення вказаний позивачем. Після остаточного розрахунку всіх витрат пов'язаних з наданням логістичних послуг, позивачу було повернуто залишкову суму сплаченого їм авансу.
Отже, те що 26 травня 2022 року відповідач повернув позивачу 1 174,10 долара США, які суд розцінив як повернення частини сплачених за автомобіль коштів, було повернення частини платежу за логістичні послуги доставки, оскільки автомобіль у зв'язку з введеним воєнним станом був перенаправлений у порт призначення в Німеччині.
Отже, за матеріалами справи, позивач звертається до GROUPE S INC., вказуючи місцезнаходження на території Канади /а.с. 1/, жодних вказівок на місцезнаходження будь-якого представництва, майна, в Україні не надає, чим спростовуються доводи того, що компанія працює, зокрема і на ринку України.
Помилково позивач посилається і на місце виконання угоди, оскільки на момент відмови від послуг - 08 грудня 2021 року у день проведення остаточного розрахунку, за матеріалами справи, автомобіль не був переданий логістичній компанії для доставки. При цьому, позивач у позові посилається на підставу розірвання угоди - не доставку автомобіля, водночас, на момент прийняття рішення про відмову від послуг, підстави відмови були - не проведення додаткових оглядів. Позивач, сплативши другий остаточний платіж, в цей же день відмовився від послуг компанії.
Також, судом першої інстанції не перевірено не тільки законодавство, за яким повинен відбуватись розгляд, а і підсудність.
Так, позивач ОСОБА_2 вказував своє місце проживання АДРЕСА_3 , за вказаною адресою судом зроблено запит щодо реєстрації, на що так і не отримано відповідь.
З матеріалів справи вбачається, що суд звертався до компетентних державних органів з проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання позивача, однак така інформація, або не була надана суду, або ж суд не долучив до матеріалів справи документи отримані на його запит. При цьому, відповідно до копії виписки по картці/рахунку за 09.12.2021 /а.с. 117-119/, яку позивач долучив до позовної заяви вбачається, що місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Також, суд не перевірив чи дійсно місцем виконання договору купівлі-продажу автомобіля, нібито укладеного між Компанією та позивачем, є адреса, що відноситься до територіальної підсудності Києво-Святошинського суду Київської області. В той час, як місцем здійснення господарської діяльності Компанії є виключно територія Канади.
пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
При з'ясуванні обставин, які випливають із зобов'язальних правовідносин за участю іноземного елемента вирішальне значення має вибір права, яким регулюються ці правовідносини.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин.
Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (стаття 43 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Статтею 32 цього Закону передбачено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має з правочином найбільш тісний зв'язок.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що при визначенні права, яке підлягає застосуванню до договірних правовідносин з іноземним елементом застосовується наступний порядок: застосуванню підлягає право, обране сторонами; якщо сторони не обрали застосовне право, то воно визначається на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна; якщо сторони не обрали застосовне право і немає міжнародного договору, який би його визначав, належить керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право».
У разі, якщо відповідачем є іноземна юридична особа, то позивач зобов'язаний подати до суду докази, які підтверджують поширення компетенції судів України на розгляд такої справи, зокрема, що відповідач знаходиться на території України (у тому числі - його філії або представництва), а також наявне його рухоме і нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, та інші, передбачені статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», підстави визначення підсудності справ судам України, або передбачені статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підстави виключної підсудності судам України спорів з іноземним елементом.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну оцінку, не правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у даній справі, ухваливши незаконне й необґрунтоване судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального права та процесуального права.
Отже, в даному випадку, спір повинен розглядатись відповідно до права Канади, до даного спору не можуть бути застосовані ані ЗУ «Про захист прав споживачів», ані ЗУ "Про електронну комерцію", а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, компенсації GROUPE S INC підлягає судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 1500 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника GROUPE S INC Скрипника Андрія Валерійовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2023 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 до GROUPE S INC про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля укладеного на відстані, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, а саме скасувати арешт на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог 26 696,18 доларів США, що еквівалентно 1 067 847, 2 грн, що знаходяться на рахунку в банку відповідача Groupe S INC. Банк Canadian Imperial Bank of Commerce (CIBC), 1155 Rene-Levesque BLVD WEST, Montreal, QC, H3B3Z4, Account Name: Groupe S INC., SWIFT: CIBCCATT, Account: (00001)0254215.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Компенсувати GROUPE S INC 1500 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: