31 січня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 824/167/24
номер провадження: 22-ск/824/12/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Верланова С.М., за участю секретаря судового засідання Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) - адвоката Чередниченка Максима Миколайовича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової, у справі №141/2024 за позовом адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) до акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) про стягнення 187 264,24 євро, у тому числі, 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро - 3% річних, а також відшкодування витрат на правову допомогу,
У грудні 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) (далі - АТ «Олфа») - адвоката Чередниченка М.М. про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової, у справі №141/2024 за позовом адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) (далі - АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери») до АТ «Олфа» про стягнення 187 264,24 євро, у тому числі, 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро - 3% річних, а також відшкодування витрат на правову допомогу.
Заява мотивована тим, що спір між сторонами з огляду на його предмет відповідно до чинного законодавства не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Представник заявника зазначає, що 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та акціонерним товариством «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», укладено договір про надання правової допомоги №1623-20 (далі - Договір). Статтею 2 договору визначено, що сторони можуть узгодити або не узгодити спеціальні умови щодо конкретного проекту. 27 квітня 2020 між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олфа» укладено додаток №1 від 27 квітня 2020 року до договору №1623-20 від 25 лютого 2020 року (далі - Додаток № 1), який в подальшому було змінено додатковою угодою №1 від 03 червня 2021 року та додатковою угодою №2 від 13 лютого 2022 року.
Вказує, що на підставі додатку №1 АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» зобов'язалось надати АТ «Олфа» правову допомогу шляхом підготовки та подання у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС) позовної заяви до товариства з обмеженою відповідальністю «Олфа» (далі - ТОВ «Олфа») (юридична особа, зареєстрована за законодавством України) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № 1-2014-29/160 та подальшого супроводу цієї справи, в тому числі, на стадії виконання рішення МКАС.
Пунктом 3.2 додатку № 1 визначено, що стандартні погодинні ставки (без ПДВ) різних категорій юристів АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» складають: (і) партнер - від 350 до 500 євро; (іі) радники - від 250 до 300 євро; (ііі) старші юристи - від 190 до 250 євро; (iv) юристи - від 120 до 190 євро; (v) молодші юристи - від 90 до 120 євро.
Відповідно до пункту 3.3 додатку № 1 сторони домовилися про обмеження гонорарів за послуги за цим додатком №1 шляхом застосування максимального розміру гонорару за послуги (надалі - «Максимальний гонорар») та фіксованого розміру гонорару за послуги (надалі - «Фіксований гонорар») таким чином:
Максимальний гонорар за послуги, зазначені у пункті 2.1 (1) (Представництво інтересів АТ «Олайнфарм» у МКАС) становитиме 25 000 євро;
Максимальний гонорар за послуги, зазначені у пункті 2.1 (2) (Примусове виконання рішення МКАС) становитиме 10 000,00 євро.
Додатковою угодою №2 від 13 лютого 2022 року до додатку № 1 сторони визначили, що АТ «Олфа» сплатить на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» додатково 27 000,00 євро.
Пунктом 3.4 додатку № 1, з урахуванням додаткових угод до нього, сторони визначили, що у випадку успішного завершення справи для Олайнфарм, в додаток до максимального гонорару за послуги, передбаченого пунктами 3.3 (а) та 3.3 (б), і додатковій винагороді, передбаченій пунктом 1.1 додаткової угоди №1 до додатку №1, Олайнфарм виплатить гонорар успіху у розмірі, визначеному в пункті 3.5 цього доповнення №1 (далі - Гонорар успіху).
Під успішним завершенням справи для Олайнфарм розуміється настання однієї із наступних подій (залежно від того, яка настане раніше):
а) стягнення з відповідача заборгованості (повністю або частково), або
б) врегулювання з відповідачем спору на прийнятних для Олайнфарм умовах на будь-якій стадії ведення справи, в тому числі на стадії обміну претензіями, ведення переговорів, ведення справи у МКАС, а також на стадії примусового виконання рішення МКАС.
Пунктом 3.5 додатку № 1, з урахуванням додаткових угод до нього, сторони визначили, що гонорар успіху, який належить сплатити відповідно до пункту 3.4, складає 5 відсотків від фактично стягнутої з відповідача суми, проте, не менше ніж 20 000 євро (далі - Мінімальний гонорар успіху).
При цьому, якщо досягнуто врегулювання спору з відповідачем на прийнятних для Олайнфарм умовах, то діють наступні правила:
а) якщо врегулювання з відповідачем буде досягнуто до винесення рішення МКАС, сумою, на основі якої буде розраховуватись гонорар успіху, буде вважатись сума позовних вимог Олайнфарм, яка на цей момент буде заявлена в арбітражі МКАС;
б) якщо врегулювання з відповідачем буде досягнуто під час примусового виконання рішення МКАС, однак, до фактичного стягнення з відповідача усієї суми заборгованості, вказаної у рішенні МКАС, сумою, на основі якої буде розраховуватись гонорар успіху, буде вважатись сума заборгованості відповідача, вказана у рішенні МКАС.
У подальшому, на підставі договору АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» супроводжувало інтереси АТ «Олфа» у МКАС.
Зазначає, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі №134/2020 зобов'язано ТОВ «Олфа» сплатити на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 євро заборгованості за поставлений товар по договору, 314 229,04 євро пені та 25 000 євро відшкодування витрат, понесених АТ «Олайнфарм» у зв'язку з оплатою юридичних послуг, а також 26 517,89 доларів США на відшкодування витрат з оплати арбітражного збору, а всього 3 481 519,44 євро та 26 517,89 доларів США.
Вказує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 824/217/21 було задоволено заяву АТ «Олайнфарм» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року та надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року, ухваленого у складі голови Новачика Петра, арбітрів Хобера Кая, Черних Юлії Сергіївни, у справі № 134/2020 за позовом АТ «Олайнфарм» до ТОВ «Олфа» про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за договором №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року та пені за прострочення сплати вартості товару. Ухвалено видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020, відповідно до якого стягнуто з ТОВ «Олфа» на користь АТ «Олайнфарм» 3 142 290,40 євро заборгованості за поставлений товар, 314 229,04 євро пені, 25 000 євро відшкодування витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою юридичних послуг, 26 517,89 доларів США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього, 3 481 519 євро 44 центи і 26 517 доларів США 89 центів. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року.
У подальшому АТ «Олайнфарм» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу в місті Києві Жаботинського І.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020. 04 серпня 2022 року приватним виконавцем Жаботинським І.В. було відкрито виконавче провадження №69565641 з виконання виконавчого листа на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020. Станом на момент подання цієї заяви, виконавче провадження №69565641 зупинено. У зв'язку з тим, що ТОВ «Олфа» було неспроможне сплатити борг, АТ «Олфа» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Представник заявника наголошує, що після подання зазначеної заяви судами різних інстанцій неодноразово вирішувалось питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Олфа», в результаті чого постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2022 року задоволено апеляційну скаргу АТ «Олайнфарм», ухвалу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2022 у справі №910/13242/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Олфа» за заявою АТ «Олайнфарм». В ході розгляду справи №910/13242/21 про банкрутство ТОВ «Олфа» було встановлено відсутність у боржника майна і неможливість виконання рішення МКАС.
Наголошує, що відповідно до положень Закону Латвійської Республіки «Про податок на доходи підприємств» база оподаткування податком на доходи підприємств у розмірі 20% включає суму боргів боржників, які не були відшкодовані протягом 36 місяців (60 місяців у разі порушення провадження у справі про банкрутство). Тобто, у зв'язку з прийняттям рішення МКАС і його невиконання боржником, у АТ «Олфа» могло виникнути зобов'язання про сплату податку на доходи підприємства в розмірі 20% боргу ТОВ «Олфа», який не було стягнуто (з огляду на непогашену заборгованість ТОВ «Олфа», розрахункова сума податку перевищує 680 000 євро).
Отже, у зв'язку з безперспективністю виконання рішення МКАС та ризику виникнення податкового зобов'язання у вищевказаному розмірі, 02 березня 2023 року між АТ «Олайнфарм» та товариством з обмеженою відповідальністю «Валевіта» (далі - ТОВ «Валевіта») було укладено договір відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення), відповідно до умов якого АТ «Олайнфарм» (первісний кредитор) відступило право вимоги ТОВ «Олфа» (боржник) на користь ТОВ «Валевіта» (новий кредитор) за зобов'язаннями, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року №1-2014-29/160 та підтверджені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020 за позовом AT «Олайнфарм» до ТОВ «Олфа» про стягнення заборгованості з оплати товару, поставленого за договором №1-2014-29/160 від 18 грудня 2014 року та пені за прострочення виконання зобов'язання. Право вимоги за вказаним договором відступлена за ціною 30 000 євро.
Вказує, що у зв'язку з укладенням вказаного договору, ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 824/217/21 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні №69565641 з примусового виконання виконавчого листа № 824/217/21, виданого Київським апеляційним судом на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 30 липня 2021 року у справі № 134/2020, про стягнення з ТОВ «Олфа» на користь АТ «Олайнфарм» - 3 142 290,40 євро заборгованості за поставлений товар, 314 229,04 євро пені, 25 000 євро відшкодування витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою юридичних послуг, 26 517,89 доларів США відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього, 3 481 519,44 євро і 26 517,89 доларів США, а саме: замінено стягувача АТ «Олайнфарм» на його правонаступника - ТОВ «Валевіта».
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 липня 2023 року замінено АТ «Олайнфарм» його правонаступником - ТОВ «Валевіта».
Отже, замість 3 481 519,44 євро і 26 517,89 доларів США АТ «Олайнфарм» отримало лише 30 000 євро у зв'язку з відступленням права вимоги, а також 2 186 690 грн 00 коп. (приблизно 66 500 євро) було стягнуто на користь AT «Олфа» в примусовому порядку. У подальшому, дізнавшись від AT «Олфа» про укладення договору відступлення, АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» намагалось трактувати такий правочин як врегулювання AT «Олфа» з ТОВ «Олфа» спору на прийнятних для AT «Олфа» умовах (незважаючи на те, що ТОВ «Олфа» навіть не є стороною цього правочину) і виставило рахунок AT «Олфа» від 28 березня 2023 року на суму 175 300 євро на підставі пункту 3.5 додатку № 1 (5 відсотків від суми, визначеної у рішенні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України).
В свою чергу, AT «Олфа» листом від 12 квітня 2023 року повідомило АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», що не визнає рахунок від 28 березня 2023 року і відмовилось його оплачувати, так як отримало лише 30 000 євро від договору відступлення, а врегулювання спору з ТОВ «Олфа» не відбулось.
Представник заявника вказує, що після відмови сплати зазначеного рахунку, АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» звернулось до МКАС з позовом про стягнення з AT «Олфа» заборгованості за договором, а МКАС такий позов задовольнив і стягнув з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 187 264,24 євро.
Зазначає, що таке рішення МКАС суперечить публічному порядку України, оскільки МКАС, стягнувши з АТ «Олфа» неіснуючий борг, порушив фундаментальні норми матеріального та процесуального права України. Крім того, МКАС не мав повноважень розглядати цей спір.
Стверджує, що АТ «Олфа» не погоджувало з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у договорі такої умови як оплата на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 175 300 євро, у випадку укладення з будь-якою третьою особою договору відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року №1-2014-29/160.
Заявник наголошує, що відступлення права вимоги на користь третьої особи є виключним правом АТ «Олфа». Звертає увагу, що АТ «Олфа» не відступило право вимоги за рішенням МКАС, а відступило право вимоги за договором, який існував ще задовго до рішення МКАС і правовідносин з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» АТ «Олфа» не врегульовувало з ТОВ «Олфа» спір, оскільки право вимоги можливо уступити і без згоди ТОВ «Олфа». Тобто, внаслідок відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу від 18 грудня 2014 року №1-2014-29/160 для ТОВ «Олфа» нічого не змінилось. ТОВ «Олфа» як було боржником за цим договором, так і залишилось станом на момент подання цієї заяви. Ніякого врегулювання спору між АТ «Олфа» та ТОВ «Олфа» не відбулось.
Таким чином, МКАС стягнув кошти з AT «Олфа» фактично за те, що AT «Олфа», користуючись своїм правом, відступило борг третій особі за винагороду у розмірі 30 000 євро. При цьому, МКАС стягнув кошти з AT «Олфа» у зв'язку з подією, яка не передбачена договором з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери».
Зазначає, що AT «Олфа» за жодних умов не підписало б договір з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», якби у ньому містилося б положення про те, що AT «Олфа» зобов'язане буде сплатити 5 відсотків від суми договору, у випадку відступлення права вимоги.
Також представник заявника стверджує, що не можна вважати справедливим, добросовісним та розумним рішення, яким позбавлено AT «Олфа» права власності на грошові кошти за події, які не були визначені у договорі і за дії, які AT «Олфа» може вчиняти на власний розсуд, в незалежності від того, що АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» розраховувала отримати від AT «Олфа» грошові кошти за будь-яких умов. Таким чином, МКАС грубо порушив вимоги ст.ст. 3, 627 ЦК України.
Вказує, що AT «Олфа» було впевнене у своїх законних очікуваннях при укладенні договору відступлення та не могло уявити, що якщо після укладення договору відступлення, за який було отримано 30 000 євро, з AT «Олфа» буде стягнуто 187 264,24 євро.
Оскільки між сторонами не було погоджено такої умови в договорі, як оплата грошових коштів у випадку відступлення права вимоги, то АТ «Олфа» мало законне очікування, що відступлення права вимоги не призведе до таких наслідків, як сплата грошових коштів у 6 разів більша від суми, яка отримана за договором відступлення.
За таких обставин, вважає, що МКАС порушив ст.8 Конституції України у взаємозв'язку з ст.ст. 14, 628 ЦК України, оскільки фактично, стягнення з АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» 187 264,24 євро є притягненням АТ «Олфа» до цивільно-правової відповідальності за вчинення дій (укладення договору відступлення права вимоги), які не передбачено, ні умовами договору, ні законодавством України.
Крім того, у зв'язку з припиненням додатку №1, у МКАС не було повноважень розглядати позовні вимоги про стягнення грошових коштів на підставі додатку №1. Таким чином, між сторонами на підставі припиненого зобов'язання, не міг бути переданий на вирішення МКАС. Зазначене є самостійною підставою для скасування рішення МКАС.
Також звертає увагу, що основним мотивом задоволення позову є те, що МКАС хибно вважає, що внаслідок відступлення права вимоги на користь ТОВ «Валевіта», інша компанія Банестар Менеджмент Лімітед начебто здійснила зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 2 124 921,50 євро (борг, який начебто був наявний у АТ «Олфа» перед Банестар Менеджмент Лімітед). При цьому, ні будь-якого договору між АТ «Олфа» та Банестар Менеджмент Лімітед, ні доказів наявності боргу перед Банестар Менеджмент Лімітед, а тим більше доказів зарахування зустрічних однорідних вимог зі сторони Банестар Менеджмент Лімітед, матеріали справи у МКАС не містять.
Звертає увагу на те, що матеріали справи у МКАС не містять доказів того, що компанія Банестар Менеджмент Лімітед існує (її місцезнаходження, організаційно-правова форма і т.д.). Тобто для того, щоб прийти до висновку про зарахування зустрічних однорідних вимог зі сторони Банестар Менеджмент Лімітед, МКАС необхідно було дослідити договір, укладений між Банестар Менеджмент Лімітед та АТ «Олфа». Якщо такий договір існує, то МКАС повинен був дослідити, чи є він дійсним за відповідним правом держави, в якій укладався, а також які наслідки укладення такого договору. Крім того, МКАС повинен був дослідити наявність розрахунків між Банестар Менеджмент Лімітед та АТ «Олфа», якщо вони здійснювались і причини здійснення цих розрахунків. Однак зазначеного МКАС не здійснив.
Зазначає, що під час слухання справи у МКАС АТ «Олфа» не визнало тієї обставини, що Банестар Менеджмент Лімітед було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, внаслідок укладення договору відступлення.
Тобто, під час розгляду справи в МКАС постало питання щодо наявності доказів прощення боргу (зарахування зустрічних однорідних вимог) Банестар Менеджмент Лімітед, наявності будь-яких правовідносин між Банестар Менеджмент Лімітед та АТ «Олфа».
Зазначає, що задовольнивши позов, МКАС самостійно з власної ініціативи змінив фактичні підстави позову та ухвалив рішення про стягнення боргу з інших підстав, аніж тих, про які позивач зазначав протягом розгляду справи, що є порушенням принципу диспозитивності.
Крім того, після прийняття рішення МКАС, заявником було встановлено, що представники АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та арбітр Інна Ємельянова неодноразово брали участь у спільних заходах, що свідчить про те, що вона є особисто знайома з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери». До того ж, у МКАС є діючі арбітри, які раніше працювали з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери».
На думку заявника, наведені вище обставини у сукупності свідчать про те, що арбітр Інна Ємельянова є добре знайомою з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», а тому при прийнятті рішення діяла упереджено, а тому рішення МКАС порушує публічний порядок України з цих підстав також, що є додатковою підставою для скасування рішення МКАС.
З урахуванням наведеного, представник АТ «Олфа» - адвокат Чередніченко М.М. просить рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у справі № 141/2024 за позовом АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» до АТ «Олфа» про стягнення 175 300,00 євро заборгованості, 5 154,16 євро - 3% річних - скасувати. Стягнути з АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» на користь АТ «Олфа» 7 000 євро витрат на професійну правничу допомогу.
Представник АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» - адвокат Адамович Ю.А. подала заперечення на заяву про скасування рішення МКАС, посилаючись на те, що рішення МКАС не суперечить публічному порядку України, а доводи заявника зводяться до незгоди з рішенням по суті. Спір, з огляду його предмет, міг бути переданий на вирішення МКАС. Вказує, що більша частина доводів заявника стосується правильності застосування Арбітражним судом матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі судового контролю, а решта доводів заявника щодо порушення публічного порядку є безпідставними. Наголошує, що законодавство України обмежує судове втручання в арбітражні справи, що відображає принцип остаточності арбітражних рішень та автономії сторін. Аналіз заяви про скасування рішення МКАС свідчить, що більшість аргументів заяви була висловлена ним у ході арбітражного розгляду у відзиві. Ці аргументи вже були предметом детального розгляду в арбітражному процесі і були враховані Арбітражним судом при винесенні рішення МКАС. Повторне підняття заявником тих самих аргументів у процедурі скасування рішення МКАС свідчить про незгоду з цим рішенням та бажання досягти перегляду національним судом рішення МКАС по суті. Так, наприклад, доводи заявника про те, що врегулювання спору нібито не відбулось, а також, що АТ «Олфа» відступило право вимоги не на прийнятних для себе умовах вже були проаналізовані Арбітражним судом. Арбітр виклала позицію сторін та свою позицію щодо цих питань у рішенні МКАС. Оскільки доводи заяви зводяться до перевірки правильності застосування норм права та переоцінки доказів, вони підлягають відхиленню. Наголошує, що заявник, хоча і вказує на порушення публічного порядку України, проте фактично прагне переглянути справу по суті.
Вказує, що заявник не надав жодних доказів, які б свідчили про порушення основоположних принципів і засад, які становлять основу існуючого в Україні ладу. Натомість, його аргументи зводяться до двох необґрунтованих тверджень: про порушення Арбітражним судом принципу диспозитивності та про упередженість арбітра Інни Ємельянової. Заявник помилково вказує, що Арбітражний суд вийшов за межі позовних вимог. Обґрунтовує це так: підставою позову було нібито те, що АТ «Олфа» відступило борг на користь пов'язаної особи в рамках врегулювання спору з ТОВ «Олфа». Заявник зазначає, що позовна заява не включала таку підставу як зарахування зустрічних вимог з боку Банестар. Проте, на думку заявника, МКАС задовольнив позов саме на цій підставі, що виходить за межі позовних вимог. Звертає увагу, що підставою позову було невиконання АТ «Олфа» положень договору щодо оплати гонорару успіху, яке обґрунтовувалося різними фактами, зокрема, відступленням права вимоги та зарахуванням зустрічних вимог між Банестаром і АТ «Олфа», а також іншими обставинами. Заявник також помилково вказує, що Арбітражний суд ухвалив рішення саме з підстави зарахування зустрічних однорідних вимог між АТ «Олфа» та Банестар. Водночас, Арбітражний суд також брав до уваги ряд інших фактів щодо яких сторони обмінювались позиціями. Відтак, твердження заявника про порушення принципу диспозитивності є надуманими і не відповідають дійсності. Доводи щодо упередженості арбітра є також надуманими і безпідставними.
Звертає увагу, що питання дійсності додатку №1 лежить в зовсім іншій правовій площині і ніяким чином не впливає на те, чи з огляду на ст.ст. 20, 22 ГПК України, спір міг бути переданий на розгляд арбітражу. У будь якому випадку, АТ «Олфа» не скористалось своїм правом заявити про відсутність в Арбітражного суду повноважень на розгляд справи і, як наслідок, відмовилось від свого права на заперечення в силу ст.4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
З огляду на викладене, адвокат Адамович Ю.А. просить відмовити у задоволенні заяви АТ «Олфа» про скасування рішення МКАС при Торгово- промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024.
23 січня 2025 року представник АТ «Олфа» - адвокат Чередниченко М.М. подав додаткові письмові пояснення, в яких вважає необґрунтованими твердження АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у запереченнях про заборону перегляду рішення МКАС по суті спору. Стверджує, що зазначені міркування є безпідставними, оскільки рішення МКАС прийняте за неправильного застосування Арбітражним судом фундаментальних норм національного матеріального права та фундаментальних норм процесуального права, що призвело до порушення публічного порядку України. Крім того, АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» у своїх запереченнях не спростувало тверджень заявника стосовно того, що позовна заява не включала таку підставу як зарахування зустрічних вимог з боку Банестар.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника АТ «Олфа» - адвоката Чередниченка М.М., який просив заяву задовольнити, пояснення представника АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» - адвоката Адамович Ю.А., яка заперечувала проти задоволення заяви, вивчивши та дослідивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що заява АТ «Олфа» підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа», укладено договір про надання правової допомоги №1623-20 (далі - Договір), у ст.7 якого (Вирішення спорів та застосовне право) міститься арбітражне застереження такого змісту:
7.1 Спори та розбіжності. Будь-які спори чи розбіжності, що виникають із цього договору чи у зв'язку з ним, включаючи спори щодо його існування та дійсності, вирішуються шляхом переговорів між: сторонами. У разі, якщо сторони не можуть вирішити будь-який спір та/або розбіжності шляхом переговорів, такий спір підлягає розгляду та вирішенню в Міжнародному комерційному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту (у випадку, якщо клієнт є юридичною особою відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави).
Розгляд спору буде здійснюватися одноособовим арбітром. Місце проведення арбітражу - місто Київ. Мовою арбітражного провадження є українська.
7.2 Застосовне право. Цей договір, а також будь-які відносини між сторонами, які виникають з цього договору та/чи у зв'язку з його виконанням та відносини сторін, не передбачені цим договором, але аналогічні тим, що виникають з цього договору та/чи у зв'язку з його виконанням, регулюються та інтерпретуються згідно з нормами матеріального права України».
8. У пункті 7.1 договору вказана наступна назва арбітражної установи: «Міжнародний комерційний суд при Торгово-промисловій палаті України».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» офіційною назвою арбітражної установи, яка діє при Торгово-промисловій палаті України, є Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Сторонами не заперечується та встановлено рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової, у цій справі №141/2024, що допущена сторонами незначна неточність у найменуванні компетентного суду, на думку складу Арбітражного суду, не є істотною та не може слугувати перешкодою для розгляду спору у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово - промисловій палаті України, намір сторін передати спори за договором на вирішення саме до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є очевидним.
Звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП) з позовною заявою АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» обґрунтовувало посиланням на вказане вище арбітражне застереження, як на правову підставу для розгляду спору в МКАС при ТПП України. В свою чергу відповідач АТ «Олфа» у відзиві на позовну заяву компетенцію МКАС при ТПП України не оспорив.
Згадане арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною в письмовій формі у вигляді самостійного структурного елементу договору. Воно відповідає вимогам ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і ч.1 ст.4. Регламенту МКАС при ТПП України.
Враховуючи, що спір між сторонами виник з договірних відносин, які мають комерційний характер і місцезнаходження сторін спору знаходиться в різних державах (Україна та Латвійська Республіка), цей спір відповідає предметній та суб'єктній юрисдикції МКАС при ТПП України, що встановлена у пунктах 2 і 3 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») та ст.3 Регламенту МКАС при ТПП України.
Таким чином, компетенція МКАС при ТПП України щодо розгляду спору ґрунтується на письмовій угоді сторін - арбітражному застереженні, передбаченому у ст.7 Договору № 1623-20.
Установлено та визнається сторонами, що як доказ доарбітражного порядку врегулювання спору, АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» надало копію листа № 552/2023 від 16 червня 2023 року про звернення до АТ «Олфа» із пропозицією врегулювати спір шляхом мирних переговорів. У зв'язку з цим, передбачений пунктом 7.1 договору доарбітражний порядок врегулювання спору слід вважати дотриманим.
20 листопада 2024 року МКАС при ТПП України у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової у справі №141/2024 стягнув із АТ «Олфа» на користь АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) 187 264,24 євро, у тому числі, 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро - 3% річних, а також відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Згідно зі ст.5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Частиною 1 ст.34 вказаного Закону передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо:
1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або
2) суд визначить, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
Згідно зі ст.16 вказаного Закону питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір.
В силу положень ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має право розглядати спори за наявності письмової угоди сторін про передачу спору, що виник між ними або може виникнути в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні, на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до п.1 ст.7 вищевказаного Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до арбітражного суду та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності (ч.2 ст.21 ЦПК України).
Статтею 2 ч.2 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України передбачено що, якщо сторони домовилися про передачу спору в Міжнародний комерційний арбітражний суд, вони ipso facto вважаються такими, що погодилися в письмовому вигляді на застосування Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду.
Згідно з ч.1 ст.4 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду спори за наявності письмової угоди (домовленості) між сторонами про передачу йому усіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між сторонами у зв'язку із будь-якими конкретними правовідносинами незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні. Арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, яка не залежить від інших умов договору.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду у конкретній справі вирішується складом Арбітражного суду, який розглядає спір. Заява про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад Арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад Арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.
У ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Як зазначалося вище та вбачається з рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024 правовою підставою для розгляду справи у вказаному суді є стаття 7 «Вирішення спорів та застосовне право», укладеного 25 лютого 2020 року між АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та АТ «Олайнфарм», яке в подальшому змінило назву на АТ «Олфа» договору про надання правової допомоги №1623-20, з урахуванням додатку №1 від 27 квітня 2020 року до цього договору, який в подальшому було змінено додатковою угодою №1 від 03 червня 2021 року та додатковою угодою №2 від 13 лютого 2022 року.
З урахуванням наведеного, арбітражне застереження у ст.7 договору є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Встановлено та підтверджується змістом ст.6 договору про надання правової допомоги №1623-20 від 25 лютого 2020 року та не заперечується його сторонами, що цей договір та всі його умови (з урахуванням змін) не закінчили свою дія та були чинними на момент прийняття рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024.
У постанові від 12 листопада 2020 року у справі №910/13366/18 Верховний Суд надав роз'яснення щодо принципу автономності арбітражної угоди. Зокрема, Верховний Суд вказав, що принцип автономності арбітражної угоди свідчить, по-перше, що дійсність основного договору не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Це гарантує, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №920/241/19 та постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №824/198/19.
Принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди.
У справі не встановлено обставин, які дають підстави суд вважати, що об'єкт спору між сторонами не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України (п.2 ч.2 ст.34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
До того ж у пункті 14 рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової у справі №141/2024 визначено, що в ході арбітражного розгляду справи від сторін не надійшло заяв: про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом Арбітражного суду меж своєї компетенції (в порядку, передбаченому ст.16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст.5 Регламенту МКАС при ТПП України); щодо недотримання умов арбітражного застереження, яке міститься у договорі, а також положень Регламенту МКАС при ТПП України та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у зв'язку з чим в силу ст.4 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та ст. 44 Регламенту МКАС при ТПП України, сторони вважаються такими, що відмовились від свого права на заперечення.
За таких обставин, доводи представника АТ «Олфа» - адвоката Чередниченка М.М. про те, що цей спір не міг бути переданий на вирішення МКАС, суд не приймає до уваги.
Крім того, обґрунтовуючи заяву, представник АТ «Олфа» - адвокат Чередниченко М.М., як на підставу для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року посилається на те, що оскаржуване рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить публічному порядку України.
Так, у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №824/10/22 (провадження №61-6039ав22) викладено правовий висновок, відповідно до якого застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від рішень міжнародного комерційного арбітражу, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Відмова у наданні дозволу на виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти, що є неприпустимим.
Судом не встановлено, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Що стосується доводів заяви про те, що вже після прийняття рішення МКАС, заявником було встановлено, що представники АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» та ОСОБА_1 неодноразово брали участь у спільних заходах, що свідчить про те, що арбітр Інна Ємельянова особисто знайома з представниками АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», як і інші арбітри МКАС, що свідчить про упередженість арбітра, то вони також є необґрунтованими.
Згідно з ч.1 ст.33 Регламенту МКАС кожна зі сторін має право заявити про відвід арбітра, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо його незалежності та/або неупередженості, або якщо він не володіє кваліфікацією, обумовленою угодою сторін.
З пункту 18 рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової у справі №141/2024 слідує, що в ході арбітражного розгляду справи від сторін (їх представників) не надходило заяв про відвід одноособового арбітра.
Твердження представника заявника про те, що про можливу упередженість усіх арбітрів МКАС йому стало відомо після прийняття рішення МКАС, суд вважає маніпулятивними й такими, що суперечать логіці інституту відводу, який застосовується саме «до», а не «після» ухвалення рішення.
До того ж доводи заявника про можливу упередженість усіх арбітрів МКАС, по - перше, є лише припущенням заявника, а по-друге є неспроможними з огляду на суть самої укладеної між сторонами арбітражної угоди (застереження), яке визначає вирішення усіх спорів між сторонами саме у МКАС.
Усі інші доводи заяви представника АТ «Олфа» - адвоката Чередниченка М.М. про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 листопада 2024 року зводяться до незгоди з цим рішенням по суті спору, неправильне застосування ним норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи.
Однак, виходячи з тлумачення норм у розділі VIII ЦПК України та розділу VII Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», під час розгляду справи про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, не може вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Будучи альтернативним способом вирішення спорів, заснованих на добровільних домовленостях сторін, міжнародний комерційний арбітраж не функціонує у подібних до системи державного судочинства реаліях судового формалізованого підходу до процедури розгляду і вирішення спорів, є більш гнучким, дієвим та адаптивним інструментом. Таке розуміння визнає принципи арбітражного розгляду, лежить в основі проарбітражного підходу державних судів до питань скасування арбітражного рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 824/83/23 (провадження № 61-15524ав23).
За таких обставин, установивши, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 листопада 2024 року у справі №141/2024 ухвалене у спорі, який виник на підставі укладеного між сторонами договору, його вирішення передбачено арбітражною угодою та постановлено в межах компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, і відсутні підстави для скасування арбітражного рішення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про скасування арбітражного рішення.
Керуючись ст.ст.23, 457, 459, 460 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ,
Заяву представника акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) - адвоката Чередниченка Максима Миколайовича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20листопада 2024 року у складі одноособового арбітра Інни Ємельянової, у справі №141/2024 за позовом адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (Україна) до акціонерного товариства «Олфа» (Латвійська Республіка) про стягнення 187 264,24 євро, у тому числі, 175 300,00 євро заборгованості та 5 154,16 євро - 3% річних, а також відшкодування витрат на правову допомогу - залишити без задоволення.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлений 10 лютого 2025 року.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М. Верланов