Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3925/2025
м. Київ Справа № 754/10900/22
27 січня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Суркова Вячеслава Миколайовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Буша Н.Д., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог заяви зазначав, що 25 листопада 2022 року суддею Деснянського районного суду міста Києва у справі №754/10900/22 видано судовий наказ яким стягнуто з нього, ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 25.11.2022 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6.
Вказував, що про наявність вищезазначеного судового наказу він не знав, виконавче провадження за цим судовим наказом відкрите не було, а також відсун' і на теперішній час. Про судовий наказ дізнався лише 10 жовтня 2024 року, коли отримав пакет позовної заяви про розірвання шлюбу від дружини поштовим відправленням. У додатках була копія судового наказу про стягнення з нього аліментів, а тому просить поновити строк на подачу заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В частині незгоди із судовим наказом зазначав, що 11 липня 2015 року після укладення шлюбу зі стягувачем вони почали проживати разом в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перебування у шлюбі у нихнародилися діти: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження дітей вінзареєстрував їх в квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
25 січня 2023 року Деснянським судом м. Києва за ініціативи стягувача (дружини) шлюб між ними було розірвано. За добровільним рішенням між ними, батьками, діти залишилися проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
З 01 вересня 2022 року старший син відвідує Спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 207, яка знаходиться біля його квартири, де і навчається по теперішній час. Він кожного дня відводив та забивав сина зі школи. За дочкою також піклувався він разом зі своєю матір'ю, яка проживає разом з ним.
27 червня 2023 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), номер запису 792, шлюб між ними поновлено.
Посилаючись на те, що на дату видачі судового наказу від 25 листопада 2022 року він з ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був розірваний лише 25 січня 2023 року, а також зважаючи, що діти постійно проживали з ним і були повністю на його утриманні, при відсутності рішення суду про визначення місця проживання дитини (дітей) та наявність протиріч між батьками з вказаного питання, заявник ОСОБА_1 вважав, що вимоги стягувача про стягнення з нього аліментів на утримання дітей є необґрунтованими та такими, що не підлягали задоволенню.
З урахуванням наведеного, заявник ОСОБА_1 просивсуд визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ від 25 листопада 2022 року у справі №754/10900/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 25.11.2022 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 754/10900/22 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей з ОСОБА_1 відмовлено.
Роз'яснено заявнику його право на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з такю ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Сурков Вячеслав Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року. Вирішити питання щодо судових витрат.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно зрозумів предмет та підставу заяви ОСОБА_1 , що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу судуна те, що існування спору між батьками щодо місця проживання дитини унеможливлює вирішення питання про стягнення аліментів у наказному провадженні, яке відповідно до статті 19 ЦПК України є безспірним.
Дитина проживає з батьком, між ними (батьками) періодично має місце спір щодо місця проживання та утримання дитини. Питання про визначення місця проживання дитини сторін ні уповноваженим органом опіки та піклування, ні судом, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу, не вирішувалось, а відтак вбачається спір про право.
На переконання сторони заявника ОСОБА_1 відсутність рішення суду про визначення місця проживання дитини, наявність протиріч між батьками з вказаного питання свідчать про відсутність у стягувача суб'єктивного права вимоги до нього про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
У запереченнях на апеляційну скаргу заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
Зазначає, що 28 листопада 2022 року, проживаючи разом з ОСОБА_1 , вона подала одночасно в суд на розлучення та на виплату аліментів. Рішення суду щодо виплати аліментів надійшло раніше, ніж рішення суду щодо розлучення, тобто, в той період, коли вони офіційно ще не були розлучені, що не суперечить законам України. Рішення щодо розлучення з чоловіком було обгрунтоване тим, що він фінансово не допомагав утримувати дітей, зловживав алкоголем. Після прийняття судом рішення щодо необхідності сплати ним аліментів, ухилявся від їх сплати.
З 25 січня 2023 року до 27 червня 2023 року вона з ОСОБА_1 була розлучена, хоча вони проживали в одній квартирі. Влітку 2023 року, у зв'язку з продовженням військових дій на території України, чоловік погодився допомогтививезти дітей в Німеччину на власному автомобілі, але за умови, що вони одружаться знову. 27 червня 2023 року вони одружилися вдруге і виїхали з дітьми до Німеччини, де перебувають досі.
В Німеччині на ОСОБА_1 13жовтня 2024 року було відкрито кримінальне провадження через нанесення їй тілесних ушкоджень і погроз життю, а також судом встановлено строк до 01 лютого 2025 року, до якого він має з'їхати з квартири, яку вони спільно орендують. Після нанесення їй тілесних ушкоджень, вона подала на розлучення вдруге. Зараз вони в шлюбі не перебувають, діти живуть з нею та перебувають на її утриманні.
Посилання заявника ОСОБА_1 на те, що він не знав про існування судового наказу про стягнення з нього аліментівне відповідаєдійсності, оскільки вона особисто неодноразово повідомляла його про судове рішення щодо необхідності виплати аліментів і йому надходило повідомлення в додаток «Дія», а також на поштову скриньку.
Спору з ОСОБА_1 щодо місця проживання дітей також у них ніколи не було, оскільки вона проживала з ним в одній квартирі і нікуди не переїжджала після першого розлучення, як це зазначає в апеляційній скарзіколишній чоловік.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник заявника (боржника) ОСОБА_1 - адвокат Сурков Вячеслав Миколайович підтримав доводи апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилась. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялась у встановленому законом порядку, у тому числі, шляхом постановлення ухвали від 13 січня 2025 року про забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відіоконференції.
Відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності стягувач ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника заявника (боржника) ОСОБА_1 - адвоката Суркова Вячеслава Миколайовича, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обгрунтовуючи вимоги заяви тим, що з 11 липня 2015 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 8). У шлюбі у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 9). На теперішній час вона подала позов про розірвання шлюбу до Деснянського районного суду міста Києва. Вважала, що батько дітей має можливість сплачувати алімента на дітей, так як знаходиться у працездатному віці.
25 листопада 2022 року Деснянським районним судом міста Києвавидано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 25.11.2022 року і до досягнення повноліття ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 248,10 грн (а.с. 14).
15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, обгрунтовуючи вимоги заяви тим, що на дату видачі судового наказу від 25 листопада 2022 року він з ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який був розірваний лише 25 січня 2023 року, а також діти постійно проживали з ним і були повністю на його утриманні.
Постановлюючи ухвалу за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 754/10900/22, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що у боржника за судовим наказом про стягнення аліментів відсутнє право на звернення до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, тому у відкритті провадження за вказаною заявою необхідно відмовити і роз'яснити заявнику його право на звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, зазначивши такі висновки у мотивувальній частині судового рішення.
У резолютивній частині судового рішення, суд першої інстанції. керуючись приписами статті 186 ЦПК України, зазначив висновок по суті розглянутих вимог ОСОБА_1 , відмовивши останньому в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 754/10900/22.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1, 7 статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів(частина 7 статті 170 ЦПК України).
У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частина 8 статті 170 ЦПК України).
Нормою статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, слід зробити висновок, що закон передбачає можливість визнання виконавчого документа (яким є і судовий наказ) таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання тощо.
Завершенням судового захисту є фактичне виконання рішення суду, а тому наведеними положеннями Основного Закону - Конституції України встановлено обов'язковість до виконання судових рішень.
Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання судового рішення.
Отже, до підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання судового рішення, тобто, об'єктивно відсутній обов'язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто, випадки помилкової видачі виконавчого документа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.
Саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
При цьому, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення.
Вказаних положень суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню, не врахував та дійшов взаємовиключних висновківпо суті розглянутих вимог ОСОБА_1 , зокрема, у мотивувальній частині судового рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у боржника за судовим наказом про стягнення аліментів відсутнє право на звернення до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, а тому у відкритті провадження за вказаною заявою необхідно відмовити, тоді як у резолютивній частині судового рішення судом першої інстанції зроблено висновок по суті розглянутих вимог ОСОБА_1 , відмовивши заявнику в задоволенні заяви про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 754/10900/22.
В цій частині доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 в частині вимог заяви про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів апеляційного суду враховує, що право на звернення до суду із позовом чи заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів належить особі, з якою проживають діти, та є безумовним, тобто, таким, що не обтяжено необхідністю існування жодної умови чи то дотриманням якогось порядку, тобто, таке право є абсолютним, належить особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання та утримання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів вказувала, що батькі зобов'язані утримувати дитину (дітей) до досягнення повноліття та відповідач (батько дітей) має можливість сплачувати аліменти на дітей.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу № 754/10900/22 таким, що не підлягає виконанню вбачається, що заявник вважає, що у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти на дітей, оскільки діти постійно проживали з ним і були повністю на його утриманні.
Отже, фактично ОСОБА_1 заперечує проти судового рішення - судового наказу про стягнення з ньогоаліментів, що не може бути предметом розгляду у порядку визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так як це суперечить положенням статті 432 ЦПК України.
Аргумент заявника ОСОБА_1 про те, що на дату видачі судового наказу від 25 листопада 2022 року він з ОСОБА_6 ою ОСОБА_7 ою перебували у шлюбі, який був розірваний лише 25 січня 2023 року, не впливає на його обов'язок утримувати дітей, оскільки аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов'язку забезпечувати дитину. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто, перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов'язок батьків утримувати дитину (дітей).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що питання про визначення місця проживання дитини сторін ні уповноваженим органом опіки та піклування, ні судом, станом на дату подачі заяви про видачу судового наказу, не вирішувалось, а відтак між батьками виник спір про право визначення місця проживання дітей з батьком чи з матір'ю, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки кожна особа, яка вважає, що її право порушено, має право на звернення до суду за захистом такого порушеного права.Тоді як визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, про що ОСОБА_1 подана заява в цій справі, належить до процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.
Отже, з огляду на положення статті 432 ЦПК України, наведені заявником ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для визнання судового наказу № 754/10900/22 таким, що не підлягає виконанню, оскільки у поданій заяві ОСОБА_1 не навів обставин, які б вказували на припинення у нього обов'язку щодо сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був визначений судовим наказом №754/10900/22.
Установивши, що судовий наказ №754/10900/22 має виконуватись, оскільки діти не досягли повноліття, і відсутні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, колегія судддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року у справі №754/10900/22 (провадження 2-н/754/785/22) таким, що не підлягає виконанню.
Постановляючи оскаржувануухвалу, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не перевірив їх належним чином, не взяв до уваги приведені норми закону, не дослідив усіх наданих заявником доказів в обґрунтування заяви про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року у справі №754/10900/22 таким, що не підлягає виконанню, та не надав їм належної оцінки.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвелодо неправильного вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а це, відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування апеляційним судом ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року у справі №754/10900/22 (провадження 2-н/754/785/22) таким, що не підлягає виконанню, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 161, 170, 367, 368, 374, 376, 381-384, 432 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Суркова Вячеслава Миколайовича задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу від 25 листопада 2022 року у справі №754/10900/22 (провадження 2-н/754/785/22) таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Судді: