22 січня 2025 року м. Київ
Справа №939/3071/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/2679/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Невідомої Т.О., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Цюрпіти Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Герасименко М.М. 25 липня 2024 року у м. Бородянка, повний текст рішення складений 02 серпня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки, пені за невиконання грошового зобов'язання, компенсації за порушення грошового зобов'язання,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3221055300:04:001:0007, укладений 13 жовтня 2017 року між ним і ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Королем Р.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2672, з дати повідомлення відповідача про намір розірвати договір, а саме з 06 жовтня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 6,7586 га, кадастровий номер 3221055300:04:001:0007, яка розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада.
За умовами договору оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року вказана земельна ділянка була передана йому в оренду. Зі змісту відповіді Державного агентства водних ресурсів України (лист № 01-12/991 від 02 серпня 2023 року) вказана земельна ділянка розташована в межах меліоративних земель, у зоні функціонування меліоративної системи з гончарним дренажем. Експлуатацією зазначеної системи останні роки ніхто не займався, оглядові та ремонтні роботи на системі не проводилися, дренажні колодязі, в переважній більшості, знищені.
Позивач вважає, що орендодавець передав у користування земельну ділянку в стані, що не відповідає умовам договору оренди. Зазначає, що орендодавець всіляко заперечує, що земельна ділянка відноситься до меліоративних земель, тобто вчиняє дії, які перешкоджають орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Невизнання та заперечення орендодавця, що земельна ділянка відноситься до меліоративних земель, відмова від усунення недоліків земельної ділянки перешкоджають орендарю у здійсненні своїх прав.
Враховуючи те, що протиправна бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки, позивач вважав, що договір оренди землі має бути розірваний. 06 жовтня 2021 року ним було направлено електронного листа на адресу відповідача із повідомленням про неможливість продовження дії договору через неможливість використання земельної ділянки у сільськогосподарському виробництві. Вказане звернення відповідачем було проігноровано. 05 січня 2022 року позивачем було направлено лист на адресу відповідача про намір розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки. Таке звернення також залишилося без реагування.
У лютому 2024 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, яка обґрунтована тим, що 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Бородянський район, Бабинецька селищна рада, який посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Королем Р.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2672. Відповідно до умов договору, строк його дії становить 8 років, до 12 жовтня 2025 року; орендна плата складає 68,00 грн з урахуванням ПДФО та військового збору в період набуття чинності договором до 12 жовтня 2018 року, 17741,33 грн у рік за період з 13 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2025 року. Орендна плата за неповний рік розраховується пропорційно кількості місяців/днів у такому неповному році.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 10 січня 2019 року до договору оренди земельної ділянки, орендна плата за період дії договору з 13 січня 2019 року по 12 жовтня 2025 року становитиме 19479,98 грн. Відповідно до п. 4.2, 4.3 і 4.6 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням щорічної індексації на індекс споживчих цін за попередній рік; орендна плата повинна вноситися щоквартально, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом, протягом якого орендар користується земельною ділянкою; у разі невнесення орендної плати в строки визначені договором справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочення.
Станом на день звернення до суду з вказаним позовом відповідачем ОСОБА_1 з 13 жовтня 2021 року по 13 січня 2024 року не проведено жодних розрахунків з ОСОБА_2 , у зв'язку з чим у відповідача виникло прострочене зобов'язання у розмірі 51197,85 грн.
З огляду на викладені обставини, відповідач ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року в розмірі 51197,85 грн, пеню у розмірі 14261,39 грн, компенсацію інфляційних збитків у сумі 4268,08 грн і 3% річних у розмірі 1559,04 грн, а всього - 71286, 36 грн.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі - відмолено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки, пені за невиконання грошового зобов'язання, компенсації за порушення грошового зобов'язання - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 51197, 85 грн, пеню в сумі 7840,65 грн, три проценти річних в сумі 1559,04 грн та компенсацію інфляційних збитків в сумі 4268, 08 грн, а всього 64865,62 грн.
В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення орендарем умов договору. Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню. Також позивачем не надано суду і доказів, на підставі яких можливо зробити висновок про те, що обставини для позивача змінилися настільки, що така зміна є істотною. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Задовольняючи частково вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , отримавши від ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, не виконує взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати. Оскільки ОСОБА_1 своєчасно не сплатив ОСОБА_2 суму орендної плати, чим прострочив виконання грошового зобов'язання, то він зобов'язаний сплатити останній, окрім суми основного боргу, 3 % річних від простроченої суми та компенсувати інфляційні збитки.Також суд вказав на те, що оскільки пунктом 4.6 договору оренди передбачено у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплату пені у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення, то суд вважав правомірним нарахування ОСОБА_1 даної неустойки за останні шість місяців перед зверненням ОСОБА_2 із зустрічним позовом.
Не погодився із вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він зазначає про незаконність рішення в частині вирішення первісних позовних вимог про розірвання договору оренди у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи у зв'язку з неповним їх з'ясуванням, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач за первісним позовом вказує на те, що посилання суду першої інстанції на рішення суду у справі №939/1101/23 про визнання недійсним договору оренди, як на остаточне рішення, не відповідає дійсності, оскільки вказане рішення переглядається Верховним Судом.
Позивач також вказує на те, що на противагу доказам орендаря, що земельна ділянка відноситься до меліоративних земель орендодавець не надав жодного доказу, крім припущень, що меліоративна система не працює більше 30 років, а тому за його особистої думки, земельна ділянка не відноситься до меліоративних земель. Однак, вказане має бути підтверджено доказами, що не було зроблено відповідачем. Зокрема, відповідачем не було надано доказів, що була здійснена процедура списання, яка закінчилась актами списання меліоративної системи.
Зазначає, що зруйнована меліоративна система знищує і пошкоджує об'єкт оренди, що істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки і порушує права орендаря на отримання продукції і доходів.
Орендодавець не виконав свої зобов'язання, передбачені ст. 24 Закону України «Про оренду землі», не попередив орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки.
Позивач вказує, що ним були надані суду докази, що після підписання договору оренди виникли обставини, які істотно перешкоджають використанню земельної ділянки за умовами договору оренди.
Суд першої інстанції надав перевагу припущенням і особистій думці орендодавця, а не повідомленням органів державної виконавчої влади.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його первісних позовних вимог. Також в апеляційній скарзі позивач зазначає орієнтовний розмір судових витрат, які він очікує понести - 7000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Науменко О.Г. вказує на те, що апеляційна скарга позивача є невмотивованою, необґрунтованою, спрямованою виключно на уникнення відповідальності по цивільно-правовим договорам, а тому не підлягає задоволенню в повному обсязі. На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 15000,00 грн.
У відповіді на відзив позивач вказує на те, що доводи наведені ним в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а тому він просить суд взяти їх до уваги та задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Науменко О.Г. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної відповідачу за первісним позовом на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського (на даний час - Бучанського) району Київської області, строком на 8 років, до 12 жовтня 2025 року, для ведення садівництва, в тому числі для вирощування багаторічних, плодових дерев, кущів та інших рослин; вирощування багаторічних ягідних культур (малина, суниця, смородина, лохина та інші) /т. 1, а.с.12-16, 22-28, 107-108/.
Згідно з пунктом 10.2 вказаного Договору, договір оренди землі припиняється або може бути розірваний в випадках, передбачених ст.ст. 31, 32, 32-1 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Дія договору припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; - придбання орендарем земельної ділянки у власність; - викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки (земельних ділянок) з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом.
Сторони домовились, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 10.3 Договору).
Згідно пункту 8.1.2 Договору орендодавець зобов'язаний: - передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам Договору; - при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; - не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; - попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самих об'єктів оренди.
Пунктом 10.4 Договору передбачено право розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку лише з ініціативи орендодавця, у разі порушення орендарем умов Договору.
Дані про укладений між сторонами договір оренди землі внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 жовтня 2017 року /т.1 а.с.22-28/.
З відомостей, зазначених в листі-відповіді Ірпінського міжрайонного управління водного господарства № 267 від 25 жовтня 2018 року вбачається, що в межах Бабинецької сільської ради відповідно до матеріалів Інвентаризації меліоративних систем у Бородянському районі Київської області з метою забезпечення збереження та раціонального використання меліорованих земель, проведеної у 2009 році, існує меліоративна система з гончарним дренажем. Зазначена система до державного водогосподарського комплексу не відноситься, на балансі Ірпінського міжрайонного управління водного господарства не обліковується і ніколи не обліковувалась (це колишня внутрішньогосподарська меліоративна система, що перебувала на балансі Немішаївського радгоспу-технікуму).
Після реформування агропромислового сектора, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 року за № 1253 «Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників», вказана внутрішньогосподарська (недержавна) мережа меліоративних систем повинна була бути передана у комунальну власність Бабинецької сільської ради. У 2009 році Бабинецькою сільською радою був підписаний Акт прийому-передачі зазначеної меліоративної системи в комунальну власність. Ірпінському МУВГ не відомо чи була на той час завершена процедура прийняття в комунальну власність системи та чи на сьогоднішній день система обліковується на балансі сільської ради. Експлуатацією зазначеної системи останні роки ніхто не займався, доглядові та ремонтні роботи на системі не проводили, дренажні колодязі, в переважній більшості, знищені, що й привело до теперішнього стану системи та сільськогосподарських земель у її межах.
Для поліпшення меліоративного стану земель в межах системи необхідно провести на системі заходи з відновлення її працездатності. Заходи можуть бути заплановані після детального обстеження системи /т. 1, а.с.29-30/.
Згідно листів Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України № 01-12/197 від 08 лютого 2022 року, №01-12/991 від 02 серпня 2023 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0001, 3221055300:04:001:0002, 3221055300:04:001:0003, 3221055300:04:001:0005, 3221055300:04:001:0006, 3221055300:04:001:0007, 3221055300:04:001:0008 розташовані в межах одного населеного масиву на території Бучанської міської ради Бучанського району Київської області. Відповідно до матеріалів Інвентаризації меліоративних систем в Київській області, проведеної у 2009 році, земельні ділянки перебувають на меліорованих землях внутрішньогосподарської осушувальної меліоративної системи з гончарним дренажем. Експлуатаційні заходи та ремонтні роботи на зазначеній осушувальній системі останні роки ніхто не проводив, дренажні колодязі, в переважній більшості, знищені. Для поліпшення меліоративного стану земель у межах системи, необхідно провести заходи з відновлення працездатності меліоративної мережі. Використання меліорованих земель з гончарним дренажем для індивідуального садівництва із забудовою може призвести до порушення інфраструктури меліоративної системи з гончарним дренажем і викликати вторинне заболочення території /т. 1, а.с.31-33/.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0005, 3221055300:04:001:0006, що були вказані у зазначеному листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України, за твердженням відповідача належать батьку позивача з 2008 року, що не заперечувалось і позивачем.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0001, 3221055300:04:001:0002, 3221055300:04:001:0003, 3221055300:04:001:0007, 3221055300:04:001:0008, згідно з даними Державного земельного кадастру на території Бучанського району Київської області відомості про меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж не внесені /т. 1, а.с.34-35, 138/.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно із ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Правовідносини щодо оренди землі регулюються спеціальним законодавством.
В силу ч.ч.1-4,11,12 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом.
Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду) не може бути меншим як 25 років.
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Обов'язки орендодавця встановлено у ст. 24 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.
Правовідносини щодо меліорованих земель врегульовані наступними нормами чинного законодавства.
Положеннями ст. 26 ЗК України визначено, що земельні ділянки, одержані громадянами внаслідок приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, на яких розташовані та функціонують меліоративні системи, використовуються спільно на підставі угоди. У разі відсутності згоди щодо спільного використання зазначених земельних ділянок питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про меліорацію земель» (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньогосподарська меліоративна система - меліоративна система, що знаходиться в межах земель одного власника (користувача) і забезпечує подачу, розподіл та відведення води на цих землях.
Меліоровані землі - угіддя, на яких здійснено комплекс меліоративних заходів відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Згідно ст. 23 Закону України «Про меліорацію земель» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вилучення (викуп) та надання земель для потреб меліорації провадиться відповідно до Земельного кодексу України. Після закінчення будівництва (реконструкції) меліоративних систем та окремих об'єктів інженерної інфраструктури порушені землі підлягають рекультивації та передачі землекористувачам, власникам землі у придатному для використання стані. Землі, зайняті окремими об'єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем (меліоративною мережею з гідротехнічними спорудами та насосними станціями, захисними дамбами, спостережною мережею, технологічними дорогами та спорудами на них), а також землі, виділені під смуги відведення для них, надаються у користування або у власність суб'єктам права власності на меліоративні системи, які забезпечують відповідно до цього Закону експлуатацію меліоративних систем або утворюють з цією метою спеціальні служби. Порядок надання цих земель у користування або у власність встановлюється Земельним кодексом України.
Обмеження і обтяження у використанні ділянок меліорованих та прилеглих до них земель здійснюються в порядку, що встановлюється Земельним кодексом України (ч. 7 ст. 25 Закону України «Про меліорацію земель»).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами
З наведених обставин справи вбачається, що 13 жовтня 2017 року між сторонами у справі був укладений договір оренди, за умовами якого відповідач передала, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського (на даний час - Бучанського) району Київської області, строком на 8 років, до 12 жовтня 2025 року.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що орендована ним земельна ділянка знаходиться на меліоративних землях, а відповідач, заперечуючи вказані обставини, відмовляється від усунення недоліків земельної ділянки, що загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки. На прийняття земельної ділянки з обмеженнями та обтяженнями він (позивач) згоди не давав.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наявності обмежень або обтяжень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, як меліоративної земельної ділянки. Також відсутні докази укладення відповідачем будь-яких угод щодо використання земельної ділянки з функціонуючою меліоративною системою. Як і відсутні докази перебування на балансі відповідача будь-яких інженерних споруд, функціонуючих меліоративних систем на вказаній земельній ділянці.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що інформація про віднесення земельної ділянки до меліорованих земель підтверджується наявними в матеріалах справи листами Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України.
Дійсно у вказаних листах серед переліку земельних ділянок значиться земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, проте в цих листах також вказано на те, що ці системи в переважній більшості, знищені та висловлено застереження, що порушення інфраструктури меліоративної системи може призвести і викликати вторинне заболочення території. Разом з тим матеріали справи не містять даних про заболочення спірної земельної ділянки. Крім того за даними Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки відомості про меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж не внесені.
Отже, доводи позивача про наявність обмежень або обтяжень у використанні орендованої земельної ділянки, як меліоративної у розумінні Закону України «Про меліорацію земель», не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
В матеріалах справи також відсутні будь-які докази випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки або наявність інших обставин, що істотно перешкоджає позивачу у використанні земельної ділянки. Таким чином, позивачем не надано суду і доказів, на підставі яких можливо зробити висновок про те, що обставини для позивача змінилися настільки, що така зміна є істотною та, відповідно, дає підстави для розірвання укладеного між сторонами договору оренди.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо здійснення судом першої інстанції посилання на рішення суду у справі №939/1101/23, як на остаточне, хоча вона оскаржується у суді касаційної інстанції, слід визнати безпідставними, оскільки суд першої інстанції здійснив посилання на вказане рішення відхиляючи доводи позивача про те, що цим рішення встановлені обставини наявності меліоративних систем на спірній земельній ділянці, оскільки судом першої та апеляційної інстанції у вказаній справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. При цьому судом не здійснено посилання на встановлені обставини у вказаній справі, як на преюдиційні. До того ж виходячи з вимог процесуального закону рішення суду першої інстанції набирає законної сили після його перегляду апеляційним судом.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення вимог первісного позву про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В апеляційній скарзі позивач просить про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення вимог первісного позову. В судовому засіданні апеляційного суду позивач вказав на те, що вважає що задоволення вимог первісного позову призведе і до скасування рішення в частині вимог зустрічного позову про стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порядку п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, та відповідно до ч. 2 ст. 25 даного Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Враховуючи, що апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, то вказаний договір є діючим і зобов'язання за ним підлягають виконанню його сторонами.
Умовами договору оренди земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, сторони передбачили, що він діє до 12 жовтня 2025 року.
Також умовами договору визначено, що орендна плата на момент укладення договору складає: 68 грн в рік в період з моменту набуття чинності цим договором до 12 жовтня 2018 року; 17741,33 грн в рік в період з 13 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2025 року. Орендна плата за неповний рік розраховується пропорційно кількості місяців/днів в такому неповному році (пункт 4.1 договору). При цьому обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням щорічної індексації на індекс інфляції за попередній рік (пункт 4.2 договору). Орендна плата вноситься щоквартально не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим кварталом (пункт 4.3 договору). Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; якщо індекс інфляції за попередній рік складає більше 100%; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 4.5 договору). Також пункт 4.6 договору передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 4.5 договору якщо сторони не прийняли рішення про перегляд орендної плати орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі та на умовах, що визначені п. 4.1-4.3 цього Договору. 10 січня 2019 року сторони уклали додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки, якою погодили, що розмір орендної плати з 13 січня 2019 року по 12 жовтня 2025 року становить 19 479,98 грн (т. 1, а.с. 189). При цьому умови п. 4.2 основного договору щодо порядку обчислення розміру орендної плати із урахуванням щорічної індексації на індекс інфляції за попередній рік, вказаною угодою не змінювались.
Отже, вказаним договором чітко передбачені правила обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку, а саме пунктом 4.2 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням щорічної індексації на індекс інфляції за попередній рік.
З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року у справі № 939/3138/22 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 68131 (шістдесят вісім тисяч сто тридцять одна) гривня 39 копійок, пеню в сумі 12237 (дванадцять тисяч двісті тридцять сім) гривень 99 копійок, три проценти річних в сумі 3327 (три тисячі триста двадцять сім) гривень 63 копійки та компенсацію інфляційних збитків в сумі 7413 (сім тисяч чотириста тринадцять) гривень 94 копійки. З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що заборгованість виникла у зв'язку з не виконанням у період з 13 жовтня 2018 року по 12 жовтня 2021 року умов договору оренди землі, укладеного між сторонами 13 жовтня 2017 року , предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:04:001:0007, площею 6,7586 га, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, яка розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського (на даний час - Бучанського) району Київської області /т.1 а.с.209-211/.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року рішення Бородянського районного суду Київської області від 07 грудня 2022 року залишено без змін /т.1 а.с.203-208/.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення не переглядалось в касаційному порядку, ухвалою від 18 травня 2023 року відмовлено у відкриття касаційного провадження.
У справі, що переглядається апеляційним судом, у зустрічному позові заявлено вимоги про стягнення заборгованості за договором від 13 жовтня 2017 року, яка виникла за період з 13 жовтня 2021 року по 13 січня 2024 року в розмірі 71286,36 грн. Суд першої інстанції визначив суму заборгованості в розмірі 64865,62 грн, навівши детальні розрахунки кожної складової частини боргу.
Враховуючи, що доказів виконання позивачем взятих на себе зобов'язань у період з 13 жовтня 2021 року по 13 січня 2024 року матеріали справи не містять, що апеляційна скарга позивача не містить доводів на спростування визначеної судом першої інстанції суми заборгованості та апеляційний суд не вбачає очевидної незаконності при вирішення вимог зустрічного позову, підстави для скасування рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції надана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надано належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують. Оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 25 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: Т.О. Невідома
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 11 лютого 2025 року.