20 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2024 задоволено частково клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на підозрюваного строком до 06.02.2025 наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
_____________________________________________________________________________________Справа № 758/15718/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/916/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
20.01.2025 від прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що підставою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_11 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя залишив поза увагою, що внаслідок недбалості ОСОБА_11 завдано матеріальної шкоди (збитків) територіальній громаді м. Києва в особі Департаменту комунальної власності м. Києва на суму 63 444 720,00 грн.
Усвідомлюючи, що у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд, серед іншого, стягне з нього матеріальну шкоду, ОСОБА_12 може переховуватись від суду з метою уникнення цивільної відповідальності.
З метою приховування своєї незаконної діяльності, підозрюваним можуть вживатися заходи, спрямовані на підроблення, спотворення відповідних документів та речей, зміну їх змісту та вмісту, у тому числі підбурюючи інших осіб на вчинення цих дій, які на теперішній час працюють в Департаменті комунальної власності м. Києва та перебувають в підпорядкуванні у підозрюваного ОСОБА_11 .
Як начальник юридичного управління, підозрюваний має доступ до значної кількості юридичних та фінансових документів, які можуть бути критично важливими для слідства, а також він має в своєму підпорядкуванні інших працівників, що дає йому можливість організовувати маніпулювання документами через колективні зусилля.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження,слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102070000367 від 22.12.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що через неналежне виконання своїх службових обов'язків начальника юридичного управління Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_6 , через несумлінне ставлення до них, охоронюваним законом державним інтересам спричинено тяжкі наслідки, оскільки з комунальної власності безпідставно 21.02.2020 вибуло нерухоме майно вартістю 84 001 920 грн., що у 250 разів і більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення.
У межах вказаного кримінального провадження 06.12.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 367 К України.
09.12.2024 слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернулась до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , із покладенням на нього обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12.12.2024 задоволено частково клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на підозрюваного строком до 06.02.2025 наступних обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.
У той же час, слідчий суддя врахував недостатність доводів слідчого у клопотання для висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків можливості підозрюваного знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_11 запобіжного заходу стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможуть запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив усі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, обґрунтовано застосував до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги щодо обгрунтованості підозри, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_13 , у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, загрожує стягнення матеріальної шкоди в сумі 63 444 720 грн., не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує особі, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді особистого зобов'язання із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_11 з моменту повідомлення йому про підозру та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, та спроб вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 181, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3