11 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/849/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши виконання вимог ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2024 по 23.10.2024;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2024 по 23.10.2024, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердежного постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;
стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви належного документа, який свідчив би про сплату судового збору в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України “Про судовий збір» позивачем не надано. Підстав, передбачених ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України для звільнення від оплати або відстрочення судових витрат, не має.
При зверненні до суду позивач долучає до позову копію посвідчення, згідно з яким він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та зазначає, що звільнений від сплати судового збору як позивач у справах про стягнення заробітної плати та як учасник бойових дій.
З цього приводу суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 №567/79/23 не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (Закон - № 3674-VI) виключно статтями 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто нормами права, які передбачають надання пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Зокрема, відповідно до цього висновку Верховного Суду, при зверненні до суду з позовними вимогами, які не стосуються надання пільг, учасники бойових дій не звільняються від сплати судового збору.
Водночас, оскільки у справі № 9901/311/19 особа зверталась за захистом права, яке не випливало із статті 12 Закону № 3551-XII, тобто позов не зачіпав обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосувався соціального і правового захисту ветеранів війни, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ця особа не звільняється від сплати судового збору, попри її статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Вказані висновки є релевантними і до даної справи.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у частині другій статті 22 якого передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 вказаного Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у даній справі.
Суд зазначає, що оскарження бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, не зачіпають порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, тому судовий збір за подання позивачем позовної заяви у цій справі має сплачуватись.
Щодо іншої підстави звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, підлягає грошовій оцінці, а тому вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону №3674 встановлені пільги щодо його сплати.
Враховуючи наведене, звертаючись до суду, позивач зобов'язаний визначити в позовній заяві ціну позову, надавши обгрунтований її розрахунок.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ “Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір» з 01.01.2025 за подання до суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру судовий збір визначається з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім цього, суд зазначає, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є також майновою вимогою, а відтак, судовий збір підлягає сплаті, як за вимогу майнового характеру, що узгоджується з правовою позицією, викладено в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.
Як вже було встановлено судом, належного документа, який свідчив би про сплату судового збору в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України “Про судовий збір» позивачем не надано.
Наведені обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам ч.3 ст.161 цього Кодексу, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі, визначеному з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимоги, які стосуються середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у розмірі 1211,20 грн за вимоги, які стосуються стягнення моральної шкоди.
Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом визначення ціни позову та надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору з розрахунку 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вимоги, які стосуються середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у розмірі 1211,20 грн за вимоги, які стосуються стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.Відповідно до ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст.294 КАС України оскарженню не підлягає.
Суддя Л.О. Житняк