10 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/16099/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 254150026454 від 27.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому НОМЕР_1 від 29.11.1989 за період з 01.09.1986 по 22.11.1989 (3 роки 2 місяці 21 день).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з не зарахуванням періоду навчання до страхового стажу, оскільки основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка, яка містить всі необхідні записи. Водночас, дії відповідача свідчать про надмірний формалізм органу державної влади, оскільки підтверджуючого доказу позивач не має реальної можливості надати пенсійному органу, зважаючи на знаходження закладу освіти на окупованій територій.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено про те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки за відсутності підтверджуючих документів про пільговий стаж роботи, зарахувати такий у територіального органу Пенсійного фонду відсутні законні підстави.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі №620/16937/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу періоди проходження строкової військової служби та роботи, відповідно до військового квитка НОМЕР_2 , довідок № 10/476 від 09.09.2021 року та № 21/66 від 29.07.2021 року, трудової книжки НОМЕР_3 від 17.02.1992 року за періоди:
- з 24.11.1989 року по 27.11.1991 року (2 роки 0 місяців 4 дні);
- з 16.12.1991 року по 14.02.1992 року (0 років 1 місяць 30 днів);
- з 20.02.1992 року по 17.10.1993 року (1 рік 7 місяців 28 днів).
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі № 620/16937/23 відповідач повторно розглянув заяву від 04.08.2023 й відмовив у призначенні пенсії.
Так, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 254150026454 від 27.05.2024 зазначено: до страхового стажу зараховано періоди проходження строкової військової служби з 24.11.1989 по 27.11.1991, до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 16.12.1991 по 14.02.1992, з 20.02.1992 по 17.10.1993. Страховий стаж, з урахуванням пільгового стажу роботи становить 27 років 5 місяців 17 днів, в тому числі пільговий стаж: роботи підземні, професії за постановою № 202 - 5 років 15 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 5 років.
Крім того, до страхового стажу не зараховано період навчання в середньому ПТУ № 106 Совєтського району, м. Макіївки, Донецької області згідно диплома НОМЕР_1 від 29.11.1989, оскільки відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку.
Позивач не погоджується із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд зазначає, що згідно із пунктом «а» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Пункт перший частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має аналогічну норму, а саме на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Окрім того, згідно із частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Із оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не заперечує щодо загального страхового стажу позивача 27 років 5 місяців 17 днів, а вік заявника на час звернення до пенсійного органу становив 52 повних роки. Отже, у правовідносинах, що склалися між сторонами, спірним є наявність пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , який відповідач враховує в сумі 5 років 15 днів.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в оскаржуваному рішенні вказує на незарахований період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому НОМЕР_1 від 29.11.1989 за період з 01.09.1986 по 22.11.1989 (3 роки 2 місяці 21 день).
Вирішуючи питання наявного пільгового стажу у позивача, суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 07.07.2014) (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідка повинна містити три підписи: керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера (додаток № 5 Порядку № 637).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Подібна правова позиція зазначена Верховним Судом у постановах від 04.02.2021 у справі № 439/905/17, від 09.06.2021 у справі № 488/3973/13-а.
Таким чином, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
З огляду на перелік поданих позивачем документів для призначення пенсії, останнім було надано диплом НОМЕР_1 від 29.11.1989 про закінчення навчання в середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області, відповідно до якого позивач у період з 01.09.1986 по 22.11.1989 навчався у вказаному вище навчальному закладі й отримав професію електрослюсаря підземного з умінням виконувати роботи машиніста ГВМ третього розряду (а.с. 11).
Відомості про навчання позивача містить й трудова книжка особи, запис №1 із покликанням на відповідний диплом. Разом із тим, згідно із записом № 2 трудової книжки позивача, 24.11.1989 по 27.11.1991 останній призваний до лав Радянської армії, після чого 16.12.1991 прийнятий на посаду електрослюсаря підземного до «Шахтоуправління ім. С.М. Кірова» виробничого об'єднання «Макіївуголь» (а.с. 23).
Своєю чергою, згідно зі статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до Порядку замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 02 квітня 2015 року № 387 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 15 грудня 2021 року № 1380), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2015 року за № 426/26871, дублікати документа про професійну (професійно-технічну) освіту та додаток до нього виготовляються та видаються за письмовою заявою особи, на ім'я якої було видано документ про професійну (професійно-технічну) освіту, що подається нею особисто або через уповноваженого представника до закладу освіти, що видав документ. Якщо заклад вищої освіти, що видав документ, реорганізовано шляхом приєднання, злиття чи ліквідації, заява подається його правонаступнику.
Відповідно до п.2 розділу IV Порядку замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України 02 квітня 2015 року № 387 у разі відсутності правонаступника закладу освіти, що припинився, а також якщо заклад освіти не проводить освітню діяльність (анульовано ліцензію на здійснення освітньої діяльності, заклад освіти не переміщено з населеного пункту, визначеного Переліком населених пунктів, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, де неможливо забезпечити виконання стандартів освіти України та/або стабільний освітній процес, наведеним у додатку 1 до Порядку прийому для здобуття вищої, фахової передвищої та професійної (професійно- технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, тимчасово окупованій території окремих районів Донецької та Луганської областей, території населених пунктів на лінії зіткнення», затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 березня 2021 року № 271, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року № 505/36127, заява подається Органу управління освітою, який визначає заклад освіти, що створює в ЄДЕБО замовлення, виготовляє та видає особі Документ (дублікат Документа) відповідно до цього Порядку.
Отримати інформацію стосовно документа про освіту, що міститься в Реєстрі документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у разі здобуття освіти після 2000 року, можна в Державному підприємстві «Інфоресурс».
Порядок замовлення, виготовлення, видачі та обліку документів про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка визначає механізм виготовлення та видачі документів про освіту державного зразка та додатків до них випускникам навчальних закладів у 2014 році, розташованих на тимчасово окупованій території України, незалежно від їх підпорядкування та форми власності або дублікатів документів про вищу освіту державного зразка та додатків до них випускникам вищих навчальних закладів до 2014 року, розташованих на тимчасово окупованій території України, незалежно від їх підпорядкування та форми власності.
Місцезнаходження юридичної особи - Макіївське вище професійне училище (правонаступник Середнього професійно-технічного училища № 106 Совєтського району м. Макіївки Донецької області) є м.Макіївка, вулиця Кірова, будинок 1А, що є тимчасово окупованою територією з 2014 року.
Відповідно до законодавства України документи про освіту та додатки до них видаються закладами освіти. Інформація про видані з 2000 року документи про професійну (професійно- технічну) освіту вноситься закладами освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» законодавство України про професійну (професійно-технічну) освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно- правових актів.
Відповідно до ч. З ст. 40 Закону України «Про освіту», інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
З огляду на зазначене, підтвердити факт навчання та видачі документа про професійну (професійно-технічну) освіту, здобуту до 2000 року, може лише заклад освіти, який його видав.
Місто Макіївка розташоване на тимчасово окупованій території непідконтрольній українській владі відповідно до Указу Президента України № 32/2019 від 07.02,2019 року «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях».
09.07.2024 до Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації направлено запит щодо видачі архівної довідки з відомостями про навчання заявника в період з 01.09.1986 по 22.11.1989 в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макіївки Донецької області.
Згідно з відповіддю Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації від 19.07.2024 за № 1441/0/161-24/01-27 розпорядником інформації про навчання є заклад професійної (професійно-технічної) освіти або Єдина державна електронна база з питань освіти.
Враховуючи те, що закінчення навчання відбулось у 1989 році, інформація про навчання в ЄДЕБО відсутня. Розпорядником інформації про навчання є заклад професійної (професійно-технічної) освіти.
У період з 1986 по 2024 рік мережа закладів професійної (професійно-технічної) освіти підлягала значній реорганізації (припинення, приєднання, ліквідація тощо). Вищезазначений заклад професійної (професійно-технічної) освіти реорганізовано і відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 18.08.2003 № 557 «Про реорганізацію професійно- технічних навчальних закладів Донецької області» має назву Макіївське вище професійне училище.
Вищезазначений заклад професійної (професійно-технічної) освіти знаходиться на тимчасово окупованій території (Указ Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях»), не перемістився на територію, підконтрольну державі Україна, архіви не евакуйовані, правонаступники відсутні.
Вказані вище обставини дають підстави для висновку про неможливість отримання уточнюючих довідок позивачем для підтвердження навчання останнього й вчинення ним усіх залежних від позивача дій задля отримання необхідних доказів.
Водночас, суд зважає на те, що наданих позивачем документів було в повній мірі достатньо для встановлення обставин навчання останнього, а враховуючи те, що він розпочав роботу за отриманою спеціальністю в тримісячний строк після закінчення навчання та проходження військової служби, то наявні підстави для зарахування періоду його навчання до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги.
Таким чином, можна дійти висновку, що відповідачем під час дослідження наданих документів для призначення пенсії на пільгових умовах не надано належної, повної та об'єктивної оцінки всім доказам, що були долучені до заяви.
Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права щодо зарахування періодів трудової діяльності зі шкідливими умовами праці, підтверджених належними та допустимими доказами й подальше призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж до окупації території Донецької області й більш того до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, враховуючи стаж, який вона заробила на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором та неможливістю надати запит до установи, що видала певний доказ щодо підтвердження достовірності викладеної в ньому інформації.
Крім того, суд зауважує, що в даному випадку відповідач не має зауважень щодо трудової книжки позивача та наявних в ній записів.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що « перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку із окупацією частини території України, а також повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави місцезнаходження підприємства, що розташоване на окупованій території, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що суб'єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що обрані адміністративним органом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують норм Конституції України та не містять висновку за результатами дослідження всіх поданих особою документів в сукупності й надають мотиви по кожному документу, розглянутому окремо від інших. Така оцінка доказів не відображає змісту правовідносин вцілому.
За таких обставин, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 22.11.1989, слід зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки цей період повною мірою підтверджується наявними доказами.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача з призначити пенсію за віком на пільгових умовах, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Водночас, щодо дати призначення пенсії слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З огляду на позовну заяву та додані документи, за призначенням пенсії позивач звернувся 04.08.2023 й отримав відмову, яку оскаржив до суду і у подальшому при виконанні судового рішення відповідач вдруге відмовив позивачеві в призначенні пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що пенсія ОСОБА_1 має бути призначена з 04.08.2023.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 254150026454 від 27.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 з 04.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах, зарахувавши до страхового стажу період навчання в Середньому професійно-технічному училищі № 106 Совєтського району м. Макїївки Донецької області відповідно до диплому НОМЕР_1 від 29.11.1989 за період з 01.09.1986 по 22.11.1989 (3 роки 2 місяці 21 день).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н, 08500, код ЄДРПОУ 22933548.
Дата складення повного рішення суду - 10.02.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб