10 лютого 2025 року справа № 826/675/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до Служби безпеки України, третя особа Державна прикордонна служба України, про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
11 січня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », до Служби безпеки України, третя особа Державна прикордонна служба України, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України від 06.07.2017 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 ; cкасувати рішення заступника начальника 2-го відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 19.07.2017 відносно громадянина ОСОБА_1 про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю.
Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 26.08.2024 адміністративну справу №826/675/18 передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду (адреса: 18002, місто Черкаси, бульвар Шевченка, 117)..
24.09.2024 шляхом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Янківській В.П..
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач у встановленому законом порядку приїхав до України, маючи Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (серія АА №014216, який дійсний до 20.04.2018). Проте, з невідомих йому причин позивачу було заборонено в'їзд в Україну та прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону України, при цьому як вважає позивач жодної із визначених статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для цього не має. На запит позивача 12.12.2017 Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надана відповідь, що виконується доручення Служби Безпеки України від 07.07.2017 № 30/1/2-4978 про заборону в'їзду в Україну. Одночасно Департаментом контрозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки надано інформацію від 06.12.2017 про рішення СБУ щодо заборони в'їзду позивачу терміном на 5 років у зв'язку із вчиненням ним дій, що суперечать інтересам забезпечення безпеки України. Позивач вважає, що спірне рішення є незаконним та позбавляє його можливості виконувати свої обов'язки за місцем роботи і відповідно може призвести до втрати робочого місця, що суттєво вплине на матеріальний стан його сім'ї.
У відзиві від 28.02.2018 на позовну заяву СБУ як відповідач-2 вважає позовні вимоги необрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Даним органом встановлено, що позивач як громадянин Республіки Білорусь організовував через заступника директора Департаменту інфраструктурних проєктів міністерства зв'язку та масових комунікацій російської федерації (далі - рф) ОСОБА_3 постачання комунікаційного обладнання на тимчасово непідконтрольній державній владі України території Донецької та Луганської областей для подальшого встановлення їх на мережі незаконно створених операторів мобільного зв'язку «Фенікс» та «Лугаком». При цьому, позивач, обіймаючи посаду директора департаменту по роботі NOKIA з ВФ Україна, Білорусією та країнами Центральної Азії безпосередньо підпорядковується громадянину рф В. Ульянову, у зв'язку з чим постійно відвідує територію рф та передає останньому інформацію, отриману в українському офісі об'єднаної компанії NOKIA. Вказане призводить до гальмування процесів із впровадженні новітніх проєктів на базі рішень NOKIA, насамперед тих, які здійснюються в інтересах забезпечення національної безпеки України. Відповідно до пунктів 3 та 6 Інструкції про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом СБУ від 01.06.2009 № 344 та зареєстрованої в Мінюсті 20.08.2009 за № 785/16800, у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом ЦУ готується довідка, яка є підставою для винесення постанови про заборону в'їзду. Серед документальних матеріалів, якими підтверджується правомірність дій СБУ є такі, що мають гриф обмеження доступу Таємно та для службового користування.
У відзиві від 15.05.2018 відповідачем-1 зазначено, що згідно з п. 17 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою КМУ від 17.04.2013 № 280, виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України. Так, 19.07.2017 під час здійснення прикордонного контролю відносно позивача, на моніторі АРМ «Інспектор» програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю «Гарт -1/П» системи «Гарт-1» відобразилося повідомлення про збіг інформації щодо позивача, з інформацією, що зберігалася в оперативних базах даних систем «Гарт-1» про наявність доручення правоохоронного органу з індексом «Д» (заборона в'їзду в Україну). Персонал ОКПП «Київ» виконав алгоритм дій, передбачених визначеним Порядком, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено в перетинанні державного кордону України в порядку визначеному ст. 14 ЗУ «Про прикордонний контроль».
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, також матеріали з грифом Таємно, які зберігаються в режимно-секретному приміщенні суду, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд висновує про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач як громадянин Республіки Білорусь, ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства № 55307 до 20.04.2018 на посаді керівника департаменту ТОВ «НОКІА СОЛЮШНЗ ЕНД НЕТВОРКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 34832181).
За інформацією СБУ позивач організовував через заступника директора Департаменту інфраструктурних проєктів міністерства зв'язку та масових комунікацій російської федерації (далі - рф) ОСОБА_3 постачання комунікаційного обладнання на тимчасово непідконтрольній державній владі України території Донецької та Луганської областей для подальшого встановлення їх на мережі незаконно створених операторів мобільного звязку «Фенікс» та «Лугаком». При цьому, позивач, обіймаючи посаду директора департаменту по роботі NOKIA з ВФ Україна, Білорусією та країнами Центральної Азії безпосередньо підпорядковувався громадянину рф В. Ульянову, у зв'язку з чим постійно відвідував територію рф та передавав останньому інформацію, отриману в українському офісі об'єднаної компанії NOKIA. Вказане призводило до гальмування процесів із впровадження новітніх проєктів на базі рішень NOKIA, насамперед тих, які здійснюються в інтересах забезпечення національної безпеки України. Відповідно до пунктів 3 та 6 Інструкції про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом СБУ від 01.06.2009 № 344 та зареєстрованої в Мінюсті 20.08.2009 за № 785/16800, у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом ЦУ готується довідка, яка є підставою для винесення постанови про заборону в'їзду. Серед документальних матеріалів, якими підтверджується правомірність дій СБУ є такі, що мають гриф обмеження доступу Таємно та для службового користування.
На підставі такої Довідки відповідачем-1 19.07.2017 під час здійснення прикордонного контролю відносно позивача, на моніторі АРМ «Інспектор» програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю «Гарт-1/П» системи «Гарт-1» відобразилося повідомлення про збіг інформації щодо позивача, з інформацією, що зберігалася в оперативних базах даних систем «Гарт-1» про наявність доручення правоохоронного органу з індексом «Д» (заборона в'їзду в Україну). Персонал ОКПП «Київ» виконав алгоритм дій, передбачених визначеним Порядком, у звязку з чим позивачу було відмовлено в перетинанні державного кордону України в порядку визначеному ст. 14 ЗУ «Про прикордонний контроль».
Фактичні обставини справи обумовили спірні правовідносини, які виникли у зв'язку із прийняттям СБУ рішення про заборону в'їзду в Україну позивачу терміном на 5 п'ять років з 06.07.2017 по 06.07.2022, у зв'язку із вчиненням дій позивачем, що суперечать інтересам забезпечення безпеки України.
Термін дії постанови СБУ від 06.07.2017 (з грифом Таємно) про заборону позивачу в'їзду в Україну закінчився 06.07.2022, відповідно на час ухвалення даного рішення заборона припинила дію, не є чинною, вичерпала функцію, тобто предмет спору наразі відсутній.
Натомість, суд не погоджується із мотивами клопотання відповідачів про закриття провадження у справі з посиланням на позицію ВС, сформульовані у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, за відсутності предмету спору, з таких підстав.
Так, Верховний Суд в даній постанові зазначив, що Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Натомість, Право на звернення до суду та способи судового захисту визначені у статті 5 КАС України, частиною першою якої визначено, що захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, вчинення чи невчинення тих чи інших дій та перевірити їх відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, як це закріплено у статті 2 та статті 5 КАС України.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України. Подібні положення містяться й у статтях 2, 5 нині діючого КАС України.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність ( постанова ВС, справа №826/6664/17 від 22.07.2022).
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулювали спірні правовідносини на час винесення спірного рішення і вчинення дій уповноваженими особами прикордонної служби, суд дійшов висновку про правомірність дій суб'єктів владних повноважень щодо заборони в'їзду в Україну громадянину республіки Білорусь ОСОБА_1 , та відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про державну таємницю», суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА