07 лютого 2025 року справа № 580/11155/24
м. Черкаси
Черкаський? ?окружний? ?адміністративний? ?суд? ?у? ?складі? ?головуючого? ?судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач - 2) в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 18.11.2024 за вх.54122/24 просить:
- визнати протиправними і скасувати наказ №580 від 20.10.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , солдата ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом семи днів з дня набрання рішенням суду чинності прийняти відповідною комісією рішення про надання відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на період навчання включно та видати довідку із зазначенням строку відстрочки до 30.06.2027 року включно;
- визнати протиправним і скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 в частині призначення позивача на посаду, зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступлення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків за посадою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.10.2024 позивачем складено заяву та разом з копіями документів про надання відстрочки від призову на військову службу через зарахування його на навчання до Державного навчального закладу «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей», 15.10.2024 надіслав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» листом з описом вкладення. Оскільки, пояснення позивача щодо наявності у нього підстав для відстрочки від мобілізації, що можна перевірити через Єдину державну електронну базу з питань освіти, а також демонстрація в телефоні фото заяви про направлення засобами поштового зв'язку заяви про відстрочку проігноровано, тому 20.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №580, яким призвано та направлено позивача для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що він не повинен був призиватись на військову службу по мобілізації, так як він є студентом у Державному навчальному закладі «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей» та не порушує послідовність здобуття рівня освіти.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачі у визначений судом строк відзив на позов не подали.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Генерального штабу Збройних Сил України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Військової частини НОМЕР_2 співвідповідачем у справі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).
15.10.2024 позивачем складено заяву та разом з копіями документів про надання відстрочки від призову на військову службу через зарахування його на навчання до Державного навчального закладу «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей», яку 15.10.2024 надіслав Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» листом з описом.
18.10.2024 у ході відпрацювання в м. Корсунь-Шевченківський з працівниками СБУ, національної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 перевірено та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Цього ж дня, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслано запит до начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про направлення до СЕДО сканованих копій довідки ВЛК та картки медичного огляду ОСОБА_1 для подальшого призову його по загальній мобілізації до лав Збройних Сил України.
20.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №580, яким призвано та направлено позивача для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . У подальшому 29.10.2024 військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку №10330, згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 20.10.2024.
Вважаючи протиправним призов на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до частин першої та другої статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Згідно із частинами першою-третьою статті 17 Закону № 1932-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Суд зазначає, що позивач у позові зазначає підставу для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2024 №580 про призов на військову службу та направлення позивача для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 - факт зарахування ОСОБА_1 на навчання до Державного навчального закладу «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей», тобто в останнього ніби то наявна відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з пунктами 56, 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.
Пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
За приписами пункту 60 цього Порядку комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22.
Однак, матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів того, що станом на 20.10.2024 дійсно на розгляді комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ) перебувала заява позивача від 15.10.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу або прийнято рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а факт зарахування позивача на навчання до Державного навчального закладу «Корсунь-Шевченківський професійний ліцей» - не свідчить про автоматичну наявність у нього відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Тобто, індивідуально-правовий акт, як результат правозастосування, адресований конкретному суб'єкту, є формально обов'язковими для персоніфікованої (чітко визначеної) особи, містить індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів, розрахований на врегулювання лише конкретної ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Тому такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зпу справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскаржуваний наказ в частині призову по мобілізації позивача є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію після його реалізації, в даному випадку - після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
Так, після реалізації спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2024 №580 виникли вже нові правовідносини з приводу проходження позивачем військової служби саме як військовослужбовцем, а не військовозобов'язаним, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов, оскільки цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби, не відновить початковий стан і не призведе до жаданого позивачем результату, який він переслідує у цьому позовному провадженні.
Суд зазначає, що після видачі оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.10.2024 №580 про призов на військову службу та направлення для проходження військової служби під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , солдата ОСОБА_1 - командир військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу цієї військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу, тому позов у цій частині позовних вимог не підлягає до задоволення.
Згідно абзацу 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, зареєстровано ним в Міністерстві юстиції України 12.06.2022 за № 611/25388, зарахування до списків військової частини прибулого особового складу є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
У розумінні пунктів 97-98 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2021 за №100, формування зазначених команд і їх списків покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, командування військової частини НОМЕР_1 не могло відмовити в зарахуванні ОСОБА_1 до особового складу цієї військової частини.
Крім того, суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 в частині призначення позивача на посаду, зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і приступлення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків за посадою.
Суд звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Частина третя статті 24 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення № 1153/2008.
Згідно з абзацу 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Серед таких підстав відсутнє скасування наказу щодо проходження військової служби.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених пункті 2 частині четвертій статті 26 Закону № 2232-ХІІ, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався.
Також не підлягає задоволенню і позовна вимога, у якій позивач просить суд зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу військової частини, з огляду на наступне.
Частиною четвертою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено вичерпний перелік підстав, коли військовослужбовці, що проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану звільняються з військової служби. Підстави, які б надавали позивачу можливість звільнення з військової служби в зазначеному переліку наразі відсутні.
Також, слід звернути увагу, що військово-адміністративні процедури проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентовано декількома нормативними документами:
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2018 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153); Інструкцією про організацію виконання Положення № 1153, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170); Інструкцією з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра Оборони України від 26.05.2014 № 333 (далі - Інструкція № 333)
Водночас, такий вид військової адміністративної процедури як виключення зі списків особового складу військової частини можливий лише у окремих випадках, а саме: направлення військовослужбовця для проходження військової служби до інших військових формувань у тому числі за кордон (п. 10 Положення № 1153, абз.8 пп. 1 п.1.5 розділу І Інструкції № 170, абз. 2 п. 2.9. розділу 2 Інструкції № 333); звільнення з військової служби (п.34-37 Положення № 1153, п. 14.10 Інструкції № 170, абз.2 п.2.9 Інструкції № 333); на підставі вироку суду у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання (п.77 Положення № 1153, абз,2 п. 3.22 Інструкції № 170, абз.7,8 п.2.9 Інструкції № 333); зарахування військовослужбовця на навчання до військового навчального закладу (абз.6 п. 144 Положення № 1153, абз.9 п. 4.8 Інструкції № 170, абз.5 п.2.9 Інструкції № 333); смерті (загибелі) військовослужбовця або визнання безвісти відсутнім на підставі рішення суду про таке визнання (п.230, 247 Положення № 1153, абз.10,11 п. 2.9 Інструкції № 333).
Зазначені вище випадки застосування процедури виключення зі списків особового складу вказують на те, що виключити військовослужбовця зі списків військової частини можливо здійснити на підставі рішення суду лише:
- про визнання безвісти відсутнім;
- визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення та засудження до позбавлення / обмеження волі та/або позбавлення військового звання.
Інших підстав, де б рішення суду було підставою для виключення зі списків військової частини законодавство у сфері регулювання правовідносин проходження військової служби не містить.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, а судові витрати - не підлягають розподілу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ