10 лютого 2025 року справа №320/38559/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексікон» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексікон» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Флексікон») з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2023 №№ 0041927/0706, 0041950/0706, 0041960/0706, 0041937/0706, 0041932/0706.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за наслідками проведеної контролюючим органом перевірки позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями було донараховано податок на прибуток, податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції. Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень зазначено наявність у ТОВ «Флексікон» доходу від агентської винагороди, отриманої від АТ «Приватбанк» за залучення клієнтів по агентському договору, та надання позивачем поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам за перевіряємий період 14 разів, оскільки в силу положень Податкового кодексу України платники податку 1-3 групи не можуть здійснювати діяльність у сфері фінансового посередництва.
Позивач стверджує, що надані ним за агентським договором, укладеним з АТ «Приватбанк», послуги не є фінансовими послугами у розумінні положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також не відносяться до інших видів фінансового посередництва у розумінні статті 333 Господарського кодексу України. Стверджує, що означені послуги, що надавались позивачем АТ «Приватбанк», відповідають кодам КВЕД 63.11 «Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність», та 63.99 «Надання інших інформаційних послуг н.в.і.у.».
Позивач зазначає про укладення ним договорів поворотної фінансової допомоги з метою покриття витрат на сплату заробітної плати найманим працівникам, податків, зборів, покриття поточних витрат, оскільки дохід отримав вперше через пів року після початку здійснення господарської діяльності. Метою подальшого укладення договорів поворотної фінансової допомоги було покриття касових розривів, оплати витрат з метою своєчасного виконання зобов'язань перед контрагентами. Означені кошти були повернуті позивачем у повному обсязі.
Позивач зазначив про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги іншим підприємствам за рахунок отриманого від АТ «Приватбанк» доходу. Проте, такі грошові кошти, на думку позивача, не можуть розцінюватись як залучення фінансових активів, оскільки вони є оплатою за надані позивачем послуги, а надання поворотної фінансової допомоги позивачем було безпроцентним та не мало на меті отримання прибутку, доходу тощо.
Позивач наголошує на тому, що ним не надавались кошти, які були б спеціально залучені для такої діяльності, а також він не отримував ніякої винагороди, відсотків за надання поворотної фінансової допомоги, наслідком чого є відсутність підстав вважати таку діяльність ТОВ «Флексікон» фінансовим посередництвом.
На переконання позивача, відповідачем неправильно застосовано положення статті 333 Господарського кодексу України та Класифікатор ДК 009:2010, а також поняття «поворотна фінансова допомога», «позика», «кредит» до господарської діяльності ТОВ «Флексікон».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Флексікон» було встановлено надання означеному підприємству поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Світ цифрових технологій», ТОВ «Системні платіжні рішення» та ТОВ «Платежі онлайн ЮА». Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було надано поворотну фінансову допомогу ряду юридичних осіб: ТОВ «Технічно-інноваційні рішення», ТОВ «Світ цифрових технологій», ТОВ «Системні платіжні рішення», ТОВ «Магнум Рей Україна», ТОВ «Платежі онлайн Україна». Означені дії відповідач кваліфікував як надання позивачем поворотної фінансової допомоги.
Враховуючи означене, на переконання відповідача, позивачем у перевіряємому періоді здійснювалась діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, що є фінансовим посередництвом, а тому ТОВ «Флексікон» не може перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинно перейти на загальну систему оподаткування у разі встановлення факту здійснення цих операцій. Проте, позивач на перейшов на загальну систему оподаткування, наслідком чого є донарахування йому податкових зобов'язань та штрафних санкцій як платнику податків на загальній системі оподаткування спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що акт перевірки не містить жодних посилань на норми матеріального права, які були порушені ТОВ «Флексікон» під час укладення агентських договорів та/або договорів про надання/отримання поворотної фінансової допомоги, та/або використання власних коштів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності за означеними договорами, з порушенням вимог податкового законодавства України. Акт перевірки, на думку позивача, містить припущення щодо вчинення ним порушень вимог податкового законодавства.
Позивач стверджує, що отримання чи надання фінансової допомоги не є фінансовим посередництвом, не підпадає під визначення фінансової послуги, не передбачає отримання дозволу чи ліцензії, а головне - не передбачає отримання будь-якого доходу, оплати, прибутку у розумінні положень підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14ПК України, статті 55, 333 Господарського кодексу України, статей 1048, 1054, 1058 Цивільного кодексу України.
Присутні у судовому засіданні 07.05.2024 представники позивача та відповідача заявили клопотання про закриття підготовчого провадження у справі.
Усною ухвалою суду від 07.05.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті у той самий день.
Після надання пояснень по справі представником позивача подано до суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження, проти якого відповідач не заперечував.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Усною ухвалою суду від 07.05.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексікон» (ідентифікаційний код 42884276, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. «Б») зареєстроване як юридична особа 13.03.2019 та перебуває у стані припинення.
ТОВ «Флексікон» зареєстровано платником єдиного податку третьої групи з 13.09.2019.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 05.05.2023 по 11.05.2023 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Флексікон», за результатами якої складено акт від 19.05.2023 №36674/Ж5/26-15-07-06-01-19/42884276 (далі по тексту - акт перевірки).
У висновку акта перевірки зазначено про встановлення наступних порушень:
- пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 1 136 844 грн, в тому числі за 2019 рік - 491 261 грн, за 2020 рік - 639 895 грн, за 2021 рік - 5 687 грн;
- пункту 181.1 статті 181, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 068 905 грн, в тому числі за листопад 2019 року на суму 287 640 грн, за лютий 2020 року на суму 284 954 грн, за березень 2020 року на суму 172 265 грн, за квітень 2020 року на суму 172 344 грн, за травень 2020 року на суму 139 362 грн, за червень 2021 року на суму 12 340 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 1 068 905 грн, в тому числі за листопад 2019 року на суму 287 640 грн, за лютий 2020 року на суму 284 954 грн, за березень 2020 року на суму 172 265 грн, за квітень 2020 року на суму 172 344 грн, за травень 2020 року на суму 139 362 грн, за червень 2021 року на суму 12 340 грн;
- підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2019, 2020, 2021 роки;
- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2021 року;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпункту 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 171, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176 ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся, за квітень 2021 року у сумі 180,00 грн;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням пункту 54.2 статті 54, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, пункту 87.9 статті 87, підпункту 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 171.1 статті 1741, підпункту «е» пункту 176.1 статті 176, підпункту 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого несвоєчасно перераховано до бюджету утриманий військовий збір в періоді, що перевірявся за жовтень 2019 року, листопад 2019 року, грудень 2019 року, квітень 2021 року, у сумі 528,75 грн.
Висновки, зроблені контролюючим органом в акті перевірки, вмотивовані тим, що перевіркою встановлено, що згідно первинних документів підтверджено отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Світ цифрових технологій» у розмірі 36000,00 грн на підставі договору від 17.05.2019 №5-1/19, від ТОВ «Світ цифрових технологій» у розмірі 20000,00 грн на підставі договору від 20.06.2019 №6-2/19, від ТОВ «Світ цифрових технологій» у розмірі 6000,00 грн на підставі договору від 18.07.2019 №7-2/19, від ТОВ «Системні платіжні рішення» у розмірі 10000,00 грн на підставі договору від 18.07.2019 №1-7, від ТОВ «Системні платіжні рішення» у розмірі 25000,00 грн на підставі договору від 01.08.2019 №2-8, від ТОВ «Платежі онлайн ЮА» у розмірі 220000,00 грн на підставі договору від 09.12.2019 №12.
Крім того, позивачем надано до перевірки договори поворотної фінансової допомоги, що підписані з боку ТОВ «Флексікон» як позикодавцем та ТОВ «Технічно-інноваційні рішення», ТОВ «Світ цифрових технологій», ТОВ «Системні платіжні рішення», ТОВ «Магнум Рей Україна», ТОВ «Платежі онлайн Україна» як позичальниками, а саме: з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 310000,00 грн на згідно договору від 02.09.2019 №19-09-01; з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 21000,00 грн згідно договору від 18.09.2019 №1-9/19; з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 87000,00 грн згідно договору від 18.09.201 №1-9; з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 2000,00 грн згідно договору від 03.10.2019 №2-10/19; з ТОВ «Магнум Рей» на суму 159000,00 грн згідно договору від 21.10.2019 №МР/1-ФД; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 30000,00 грн згідно дог8овору від 10.01.2020 №1-0120; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 112000,000 грн згідно договору від 16.03.2020 №16/03/20; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення на суму 130000,00 грн згідно договору від 03.04.2020 №ФД/ФЛ-1/4/2020; з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 60000,00 грн згідно договору від 30.04.2020 №ФД/1-4-20; з ТОВ «Платежі онлайн Україна» на суму 290000,00 грн згідно договору від 01.06.2020 №9/6-20; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 205000,00 грн згідно договору від 04.06.2020 №04.06.2020; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 140000,00 грн згідно договору від 06.08.2020 №06/08/20; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 105000,00 грн згідно договору від 28.08.2020 №1/08/2020-фд; з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 120000,00 грн згідно договору від 07.10.2019 №9-1019.
Контролюючим органом вказано, що в ході перевірки встановлено та первинними документами підтверджено, що позивач отримував і надавав фінансову поворотну допомогу через свої поточні рахунки іншим суб'єктам господарювання систематично, тобто не один раз, у перевіряємому періоді, що свідчить про здійснення ним діяльності, пов'язаної з отриманням та перерозподілом фінансових коштів. В свою чергу надання фінансової допомоги віднесено до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457. Оскільки позивач є платником єдиного податку 3групи зі ставкою 5%, означений вище КВЕД у нього відсутній.
Відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Флексікон» як платника єдиного податку 3 групи права на здійснення діяльності з фінансового посередництва у відповідності до положень підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України, у зв'язку з чим підприємство мало перейти на загальну систему оподаткування з наступного місяця, тобто з 01.10.2019, оскільки у вересні 2019 року ТОВ «Флексікон» здійснювало систематичну діяльність фінансового посередництва на загальну суму 418000,00 грн, отримуючи та надаючи поворотну фінансову допомогу юридичним особам.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0041960/0706 до позивача за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 2040,00 грн за неподання податкової звітності за листопад 2019 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2021 року.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0041950/0706 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн за порушення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України за неподання декларації за 2019, 2020 та 2021 роки.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0041937/0706 встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму 1 068 905,00 грн, до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 534 450,50 грн з податку на додану вартість.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0041927/0706 за порушення пункту 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, на загальну суму 1 259 659,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1 136 844,00 грн та за штрафними санкціями - 122 815,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №0041932/0706 позивачу за порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 336 131,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 1 068 905,00 грн та за штрафними санкціями - 267 226,00 грн.
Позивачем подано скаргу від 30.06.2023 №3006/23-1 на означені податкові повідомлення-рішення.
Рішенням ДПС України від 24.08.2023 №24631/6/99-00-06-01-01-06 за результатами розгляду скарги ТОВ «Флексікон» на податкові повідомлення-рішення від 16.06.2023 №№ 0041927/0706, 0041950/0706, 0041960/0706, 0041937/0706, 0041932/0706 означені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту також ПК України).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як визначено пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, як, зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За приписами підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.
Згідно з підпунктом шостим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки - у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Судом встановлено, що позивач у період виникнення спірних відносин перебував на спрощеній системі оподаткування (3 група).
Спірним питанням у цій справі є, чи відноситься отримання позивачем від інших суб'єктів та надання ним іншим суб'єктам поворотної фінансової допомоги до діяльності в сфері фінансового посередництва.
Так, позивач стверджує, що кошти, тримані та надані ним за договорами про надання поворотної фінансової допомоги не відносяться до діяльності у сфері фінансового посередництва.
Абзацом восьмим підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
При цьому, Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення поняття «фінансове посередництво».
Відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, частини другої-третьої статті 1049, позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За приписами статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, позикодавець має право, а не обов'язок, на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, поняття «фінансового посередництва» визначено частиною третьою статті 333 Господарського кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин), відповідно до якої фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Отже, фінансове посередництво передбачає дії фінансових посередників (банків, страхових компаній, інвестиційних фондів тощо), які надають різноманітні фінансові послуги, включаючи кредитування, інвестування, зберігання тощо.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі по тексту також - Закон № 2664), який був чинним на час виникнення спірних відносин) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2664 визначено, що ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, капіталу та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2664 учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 300/4074/22 вказав на необхідність дослідження в аналогічному спорі питання щодо наявності у договорі про надання фінансової допомоги пунктів, які регулюють питання іншого виду компенсацій позикодавцю у вигляді плати за користування такими коштами в разі порушення грошового зобов'язання. Необхідним є також дослідження виписок про рух грошових коштів, що містять відомості про надходження коштів на рахунки позивача щодо повернення поворотної фінансової допомоги. Також слід розглянули питання, яке стосується правової природи фінансового посередництва та можливості його ототожнення з поняттям поворотної фінансової допомоги.
Судом встановлено, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства відповідач обґрунтував порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: відповідач у ході податкової перевірки встановив, що позивачем надавалась та отримувалась поворотна фінансова допомога відповідно до договорів поворотної фінансової допомоги.
За твердженням податкового органу, відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є забороненим для здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
На цій підставі відповідач вважав, що першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому відбулося таке порушення, позивач втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування, наслідком чого є обов'язок оподатковувати доходи на загальних умовах.
З цього приводу суд зазначає таке, що відповідно до розділу 3 Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 (надалі - КВЕД-2010) КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.
Розділом 5 КВЕД-2010 «Структура класифікації видів економічної діяльності» передбачено: фінансова та страхова діяльність (секція - К), надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), грошове посередництво (група - 64.1), інші види грошового посередництва (клас - 64.19).
Отже, лише визначене коло суб'єктів господарювання із зареєстрованим відповідним видом діяльності, можуть надавати фінансові послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, серед обраних позивачем видів діяльності, не значились такі види, як надання фінансових послуг чи здійснення інших видів грошового посередництва.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (організація) та АТ «Приватбанк» (банк) укладено агентський договір від 01.05.2019 №3695, за умовами якого організація зобов'язується надавати послуги із залучення партнерів для проведення платежів через банку, збір, облік, обробку та передачу інформації про передані банку партнерами через «Систему Інтернет-платежів» організації розпорядження про проведення переказів на банківській картки одержувачів за дорученням партнерів, а банк зобов'язується виплачувати організації винагороду за надані нею послуги в порядку і на умовах, обумовлених у цьому договорі.
Крім того, між позивачем (агент) та АТ «Приватбанк» (банк) укладено договір про співпрацю від 01.05.2019 №3696, за умовами якого сторони в порядку та на умовах, визначених цим договором, домовилися здійснювати співробітництво в процесі залучення агентом організацій для надання послуг Інтернет-еквайрингу банком. Агент зобов'язується сприяти в залученні організацій, які мають бажання і можливість укладати договори Інтернет-еквайрингу на умовах, визначених банком. Банк, в свою чергу, зобов'язується платити агенту комісійну винагороду за надані послуги в розмірі і в порядку, передбачених цим договором.
На підтвердження виконання умов договору позивачем долучено до матеріалів справи копії актів наданих послуг по залученню клієнтів на обслуговування в банку до договору про співпрацю від 01.05.2019 №3696 від 30.06.2019 №1, від 31.07.2019 №2, до договору від 01.05.219 №3695 - акт від 31.08.2019 №3, до договору від 01.05.2019 №3696 - акт від 31.10.2019 №4, до договору від 01.05.2019 №3695 - акт від 30.11.2019 №5, від 29.02.2020 №1, від 31.03.2020 №2, до договору від 01.05.2019 №3696 - акт від 30.04.2020 №3, від 31.05.2020 №4,
Позивачем також було надано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії договорів поворотної фінансової допомоги, що підписані з боку ТОВ «Флексікон» як позичальником та ТОВ «Світ цифрових технологій», ТОВ «Системні платіжні рішення» та ТОВ «Платежі онлайн ЮА» як позикодавцями, а саме:
- договір від 17.05.2019 №5-1/19, укладений з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 36000,00 грн;
- договір від 20.06.2019 №6-2/19, укладений з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 20000,00 грн;
- договір від 18.07.2019 №7-2/19, укладений з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 6000,00 грн;
- договір від 18.07.2019 №1-7, укладений з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 10000,00 грн;
- договір від 01.08.2019 №2-8, укладений з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 25000,00 грн;
- договір від 09.12.2019 №12, укладений з ТОВ «Платежі онлайн ЮА» на суму 220000,00 грн.
За умовами означених договорів позикодавець зобов'язується надати позичальнику (позивачу) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу позикодавцю в порядку та на умовах, визначених цим договором. Нарахування процентів за даними договорами не передбачається. Метою даних договорів не є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Крім того, позивачем було надано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії договорів поворотної фінансової допомоги, що підписані з боку ТОВ «Флексікон» як позикодавцем та ТОВ «Технічно-інноваційні рішення», ТОВ «Світ цифрових технологій», ТОВ «Системні платіжні рішення», ТОВ «Магнум Рей Україна», ТОВ «Платежі онлайн Україна» як позичальниками, а саме:
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 310000,00 грн на згідно договору від 02.09.2019 №19-09-01;
- з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 21000,00 грн згідно договору від 18.09.2019 №1-9/19;
- з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 87000,00 грн згідно договору від 18.09.201 №1-9;
- з ТОВ «Світ цифрових технологій» на суму 2000,00 грн згідно договору від 03.10.2019 №2-10/19;
- з ТОВ «Магнум Рей» на суму 159000,00 грн згідно договору від 21.10.2019 №МР/1-ФД;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 30000,00 грн згідно договору від 10.01.2020 №1-0120;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 112000,000 грн згідно договору від 16.03.2020 №16/03/20;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення на суму 130000,00 грн згідно договору від 03.04.2020 №ФД/ФЛ-1/4/2020;
- з ТОВ «Системні платіжні рішення» на суму 60000,00 грн згідно договору від 30.04.2020 №ФД/1-4-20;
- з ТОВ «Платежі онлайн Україна» на суму 290000,00 грн згідно договору від 01.06.2020 №9/6-20;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 205000,00 грн згідно договору від 04.06.2020 №04.06.2020;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 140000,00 грн згідно договору від 06.08.2020 №06/08/20;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 105000,00 грн згідно договору від 28.08.2020 №01/08/2020-фд;
- з ТОВ «Технічно-інноваційні рішення» на суму 120000,00 грн згідно договору від 07.10.2019 №9-1019.
За умовами означених договорів позикодавець (позивач) зобов'язується надати позичальникам поворотну фінансову допомогу, а позичальники зобов'язуються повернути поворотну фінансову допомогу позикодавцю в порядку та на умовах, визначених цими договорами. Нарахування процентів за даними договорами не передбачається. Метою даних договорів не є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів сторін.
В означених договорах відсутні пункти, які регулюють питання іншого виду компенсацій позикодавцю у вигляді плати за користування такими коштами.
Тобто, виходячи з умов договорів поворотної фінансової допомоги, грошові кошти надавались і приймались позивачем у позику на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій.
Крім того, з наданих позивачем платіжних доручень та банківських виписок, а також з акта перевірки вбачається, що поворотна фінансова допомога, яка надавалась позивачем, повернута йому у тому ж розмірі, в якому була надана, без нарахування процентів чи інших компенсацій за користування нею. Поворотна фінансова допомога, яка отримувалась позивачем за означеними вище договорами поворотної фінансової допомоги, була повернута ним у тому ж розмірі, в якому була отримана за договорами, без нарахування процентів чи інших компенсацій за користування нею.
Відповідно до наданих позивачем виписок про рух грошових коштів вбачається, що вони містять відомості про надходження на рахунок позивача як позичальника коштів за договорами поворотної фінансової допомоги у розмірах, визначених умовами таких договорів, а також відомості про перерахування коштів позивачем як позикодавцем на виконання умом договорів поворотної фінансової допомоги.
Платіжними дорученнями, копії яких позивач долучив до матеріалів справи, підтверджується повернення ним коштів за договорами поворотної фінансової допомоги у розмірах отриманих за такими договорами коштів, без нарахування відсотків та інших компенсацій позикодавцям.
Враховуючи означене, у суду є підстави вважати, що укладення таких договорів не мало на меті отримання позивачем доходу та, виходячи з наведених вище положень чинного законодавства, не може розцінюватись як надання чи отримання ним фінансових послуг, що, в свою чергу, свідчить про відсутність в означених операціях ознак фінансового посередництва.
Крім того, в межах проведеної відповідачем перевірки досліджувалось питання повернення позивачу як позикодавцю та позивачем як позичальником коштів за означеними вище договорами поворотної фінансової допомоги, та за результатами перевірки бухгалтерського обліку було встановлено, що позивачем на рахунки підприємств-позикодавців було перераховано суму наданої йому поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків чи інших компенсацій. Також за результатами перевірки бухгалтерського обліку було встановлено, що позивачу, як позикодавцю, підприємствами-позичальниками повернуто надані ним суми поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків чи інших компенсацій.
Враховуючи означені обставини, на переконання суду, надання та отримання позивачем поворотної фінансової допомоги не передбачало отримання доходу, а його підприємницька діяльність не пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів.
Отже, надання та отримання позивачем безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг в цілому.
Виходячи з положень пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2664 можна виокремити наступні ознаки, за наявності яких та чи інша послуга буде вважатися фінансовою:
- метою послуги є отримання прибутку, який і забезпечують відсотки чи інші подібні винагороди;
- діяльність з надання таких послуг регулюється Національним банком України;
- надання таких послуг здійснюється фінансовими установами, як то банки, небанківські фінансові установи;
- здійснення діяльності з надання фінансових послуг вимагає отримання ліцензії.
Водночас, як вже зазначалося судом, з наявних у справі доказів слідує, що отримання та надання позивачем фінансової допомоги не було спрямоване на отримання прибутку, адже за умовами договорів поворотної фінансової допомоги, така допомога надавалась та отримувалась безвідсотково та була поворотною.
Судом відхиляються посилання відповідача на лист ДФС України від 05.02.2016 №2503/6/99-95-42-03-15, яким було роз'яснено, що: «...юридична особа - платник єдиного податку третьої групи може надавати поворотну фінансову допомогу іншій юридичній особі (фізичній особі - підприємцю). Сума фінансової допомоги, що була надана юридичною особою - платником єдиного податку третьої групи на поворотній основі, при її поверненні не включається до складу доходу такого платника. Водночас, діяльність юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи з надання поворотної фінансової допомоги іншим юридичним особам (фізичним особам - підприємцям) на постійній основі може розглядатися як фінансове посередництво..», оскільки такий лист носить виключно рекомендаційний/ інформаційний характер, та не є обов'язковим для виконання / застосування як такий, що не містить ознак нормативно-правового акту.
Окрім того, вчинені позивачем правочини не є фінансовим посередництвом із огляду на правову природу останнього.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, надаючи та отримуючи поворотну фінансову допомогу, не здійснював діяльність у сфері фінансового посередництва, оскільки надання та отримання поворотної фінансової допомоги не є фінансовим посередництвом.
Відтак, зазначені в акті перевірки та відзиві обставини не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, позивач, надаючи та отримуючи поворотну фінансову допомогу не втратив права на перебування на спрощеній системі оподаткування.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 26840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №8315-6554-0559-8816 від 25.09.2023.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 26840,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.06.2023 №№ 0041927/0706, 0041950/0706, 0041960/0706, 0041937/0706, 0041932/0706.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексікон» (ідентифікаційний номер 42884276, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 літ. «Б») судовий збір у розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.