про відмову в забезпеченні позову
10 лютого 2025 року м. Київ 320/6477/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., ознайомившись із заявою позивача про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доМіністерства економіки України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
06 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економіки України, в якому просить суд:
- визнати протиправною дію Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) - видачу попередження про наступне звільнення, з яким 22.01.2025 Відповідач ознайомив Позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати протиправним та скасувати Попередження Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) про наступне звільнення директора департаменту праці та зайнятості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з яким 22.01.2025 Відповідач ознайомив Позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Поряд з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- зупинити дію Попередження про наступне звільнення за підписом державного секретаря Міністерства економіки України Віталія Петрука, з яким Відповідач ознайомив Позивача 22.01.2025 до вирішення судом по суті адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596);
- заборонити Відповідачеві Міністерству економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) здійснювати будь-які юридичні дії, пов'язані з Попередженням про наступне звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки України, з яким Відповідач ознайомив Позивача 22.01.2025, у тому числі заборонити видання будь-яких наказів, протоколів, актів, інших розпорядчих документів, наміром і метою яких може бути звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту праці та зайнятості Міністерства економіки України до вирішення судом по суті адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.02.2025 заяву передано на розгляд судді Жуковій Є.О.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що при ознайомленні з попередженням про наступне звільнення відповідач знехтував вимогами частини 1 статті 42 КЗпП та проігнорував наявність у позивача переважного права на залишення на роботі, як працівника з високою кваліфікацією і продуктивністю праці, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо перевірки кваліфікації і продуктивності праці працівників для виявлення осіб, які мають переваги на залишення на роботі при вивільненні працівників, та без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення про попередження про наступне звільнення позивача, діючи упереджено, без необхідної розсудливості та за відсутністю необхідних підстав попередив позивача про наступне звільнення без пропозиції іншої рівнозначної посади державної служби або, як винятку, нижчої посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей (з врахуванням переважного права на залишенні на роботі, передбаченого законодавством про працю).
Заявник зазначає, у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь позивача, останньому необхідно буде докласти значних зусиль для повернення результатів його діяльності в рамках здійснення ним повноважень державної служби, які мають місце до моменту звільнення позивача з державної служби, що виражатиметься в необхідності повторного звернення до суду, і непоновлюваним пропущенням строку перебування на спеціальній перевірці НАЗК, на якій позивач перебуває після того, як відповідач листом від 21.03.2024 № 2201-16/21065-03 направив запит про перевірку відомостей щодо ОСОБА_1 до НАЗК відповідно до пункту 4 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 разом із заявою (згідно додатку №5) на призначення ОСОБА_1 на посаду директора департаменту праці Міністерства економіки України від 13.03.2024 № 37, яка була погоджена відповідачем. Тобто, час вже здійснених заходів виконання спеціальної перевірки НАЗК буде втрачений. Без застосування заходів забезпечення позову права позивача будуть негайно та непоправно порушені шляхом звільнення позивача 21.02.2025 (дата спливу Попередження від 22.01.2025 про наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889 у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців, але не раніше ніж через 30 календарних днів з дня попередження), що потребує негайного втручання суду. Законодавчо визначена строковість процесу звільнення державного службовця після його попередження про наступне звільнення є обґрунтованим підтвердженням невідкладної нагальності необхідності забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Щодо "очевидності" ознак протиправності спірного рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Отже, застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку
Суддя Жукова Є.О.