про відмову у залишенні позову без розгляду
05 лютого 2025 року №320/26805/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Литвиненка М.В., представника відповідача - Кирика В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №0907088-2411-1008 від 26.09.2022;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області №0009857-2411-1008 від 06.02.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено судове засідання.
У подальшому, до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування вказаного клопотання останній зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення протягом 2022-2023 років направлялися на адресу позивача рекомендованими повідомленнями, відповідно до вимог статті 42 ПК України, проте отримані ним не були. Податкове повідомлення-рішення №0907088-2411-1008 від 26.09.2022 повернуто на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 19.11.2022, а податкове повідомлення-рішення №0009857-2411-1008 від 06.02.2023, з тією ж відміткою - 19.05.2023.
Відповідач вказав, що згідно з пунктом 2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), а тому позивачем порушено шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України на звернення до суду.
Надалі, від представника позивача до суду надійшло пояснення щодо пропущеного строку звернення. 26.12.1997 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений Голуб Л.А. приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за №8195. У зв'язку з продажем квартири ОСОБА_1 неодноразово зверталася до податкового органу із заявою про зміну адреси на іншу.
Представник позивача стверджував, що контролюючим органом проігноровано звернення ОСОБА_1 із заявою про зміну адреси, у зв'язку з чим Головне управління ДПС у Київській області свідомо продовжило надсилати поштову кореспонденцію на адресу позивача, за якою остання не проживає вже 28 років.
Таким чином позивач звертає увагу, що основною причиною поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду є те, що нею не отримано оскаржувані податкові-повідомлення рішення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДПС у Київській області про надання інформації щодо відсутності податкових зобов'язань. 24.10.2023 контролюючим органом надано інформацію про податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно та вручено позивачеві вищевказані податкові повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з такими рішеннями ГУ ДПС у Київській області, 03.11.2023 позивачем подано скаргу на податкові повідомлення-рішення №0907088-2411-1008 від 26.09.2022 та 0009857-2411-1008 від 06.02.2023 до ДПС України. Державною податковою службою України винесено рішення №35047/6/99-00-06-01-03-06 від 24.11.2023 про залишення скарги без розгляду. З даним рішенням ОСОБА_1 ознайомилась 12.12.2023, що підтверджується копією поштового відправлення наявного в матеріалах справи.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, 07.02.2024 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, КАС України встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як зазначалось вище, частина 1 статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Статтею 56 ПК України визначений порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлений спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.
Водночас, пункт 56.19 статті 56 ПК України визначає що, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлений скорочений строк звернення до суду.
Так, згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Варто звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24.10.2013 №657-VII (далі - Закон №657) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов'язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.
Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону №657 дає підстави для висновку про те, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань.
Установлена законом необхідність застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах, зумовлена легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб'єктів владних повноважень контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов'язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв'язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов'язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.
Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Цей висновок Конституційного Суду України суд вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.
Суд враховує доводи позивача, викладенні у поясненні та бере до уваги те, що останній не заперечує факт пропуску строку звернення і надав відповідні докази, що свідчать про зміну адреси проживання ОСОБА_1 у зв'язку з продажем квартири. Водночас, вагомим фактором пропущення строку звернення є бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області, що виражається у відсутності будь-яких дій, спрямованих на зміну адреси позивача для подальшого направлення поштової кореспонденції та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 16.08.2018.
Відтак, вказане обґрунтування свідчить про те, що строк на звернення до адміністративного суду з даним позовом пропущено ним з поважних причин, у зв'язку з чим позивач просить суд поновити такий строк.
Крім того, відповідач не надав вагомих доказів на підтвердження того, що підстави, вказані позивачем у поясненні, є неповажними чи необґрунтованими.
Отже, заява представника Головного управління ДПС у Київській області про залишення позову без розгляду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №640/26805/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано суддею - 10.02.2025.