10 лютого 2025 року Справа № 280/779/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
03 лютого 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1. визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення (в тому числі індексації) за період з 19.07.2022 по 27.09.2024.
2. поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
3. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з липня 2022 року по 02.02.2025.
4. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з липня 2022 року по 02.02.2025.
5. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з липня 2022 року по 02.02.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
6. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з липня 2022 року по 02.02.2025, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
7. витребувати у Військової частини НОМЕР_1 Картку особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 з відповідною інформацією про нарахування та утримання за весь період його перебування на службі в Збройних Силах України.
8. звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, судом установлено, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом розгляду даної справи є бездіяльність ввідповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення у повному обсязі з липня 2022 року.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем не зазначено про день, коли останній дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Однак, у позовній заяві стверджується, що у період з липня 2022 року по вересень 2024 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (при цьому позовні вимоги заявлені до військової частини НОМЕР_1 за період по 02.02.2025).
У пункті 44 постанови Верховного Суду від 07.09.2023 року у справі № 620/1201/23 суд вказав, що наказом командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 03 листопада 2022 року № 256 позивача з 03 листопада 2022 року виключено з списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік, строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання підлягає обчисленню з цієї дати, тобто у даній справі Верховний Суд виснував, що тримісячний строк на звернення до суду з вимогою про стягнення належного грошового забезпечення розпочинається із дати звільнення зі служби. Тобто, сам по собі факт виключення із списків особового складу військової частини є початком відліку строку на звернення до суду.
Витягу з наказу про виключення позивача із списку особового складу військової частини НОМЕР_1 та усіх видів забезпечення до позовної заяви не додано.
Водночас, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 02.02.2025 (через підсистему Електронний суд), тобто з пропуском строку звернення до суду.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати поважними причини пропуску тримісячного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення (в тому числі індексації) за період з 19.07.2022 по 27.09.2024 та поновити пропущений процесуальний строк, прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення зазначено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією Посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.01.2024 та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований з квітня 2022 року та станом на теперішній час проходить військову службу у складі відповідача, із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави. Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин, що, з урахуванням наведеного правового висновку та обставин, є підставою для поновлення судом строку звернення до адміністративного суду.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Суд зазначає, що наведені представником позивача пояснення щодо причин пропуску строку звернення не є обґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження наведених обставин суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно звернутися до суду.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Також, обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку встановленого законом та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Частинами 1, 4 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, в обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач у період з липня 2022 року по вересень 2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Проте, матеріалами справи наведені обставини не підтверджуються.
Надані Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 18.12.2024 містять лише інформацію про доходи позивача, які підлягають оподаткуванню та не підтверджують статус позивача як військовослужбовця, факт та термін проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п.п.6, 7 ч.5 ст.44 КАС України).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами ст.169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду, із доказами поважності причин його пропуску; належних доказів на підтвердження проходження позивачем військової служби у спірний період.
Копію ухвали надіслати позивачу позивача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ж.М. Чернова