(про відмову у забезпеченні позову)
11 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/25034/24
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство "Інфоресурс", в якій позивач просить суд:
- визнати дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №261253 від 03.09.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності навчання, протиправною;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"" відображатиметься значення "Так, не порушує".
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
27 січня 2025 року через підсистему "Електронний суд" представник позивача подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії пов'язані з мобілізацією стосовно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі 240/25034/24 за позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає про те, що ОСОБА_1 здобуває освіту в порядку, визначеному, зокрема, ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" та має право на відстрочку. Проте в ЄДЕБО містяться некоректні дані щодо порушення ОСОБА_1 послідовності освіти, передбаченої ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим позивач не може реалізувати своє право на відстрочку та може бути призваний на військову службу до прийняття рішення у справі. Тобто, поки оскаржувана довідка ОСОБА_1 містить інформацію, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч.2 ст. 10 ЗУ «Про освіту» (згідно даних ЄДЕБО), позивач не може скористатись законним правом на відстрочку згідно п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та може бути мобілізованим. У такому разі він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на розгляд заяви про надання відстрочки щодо призову на військову службу. Вважає обґрунтованою вимогу щодо забезпечення позову шляхом заборони іншим особам ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вчиняти дії, що стосуються предмета спору, оскільки обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.
З 27 січня 2025 року по 09 лютого 2025 року включно суддя Чернова Г.В. перебувала у щорічній відпустці.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану заяву, судом встановлено наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен переконатися, що спірне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Так, у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що на момент розгляду заяви позивача про забезпечення позову у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправності дій Міністерства освіти і науки України. Доводи, які представник позивача наводить в обґрунтування заявлених вимог щодо вжиття ініційованих заходів забезпечення позову, базуються на припущеннях щодо ймовірності здійснення представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки мобілізаційних заходів щодо позивача.
Суд звертає увагу, що ці аргументи ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними доказами.
Безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження в поданому позові є дії Міністерства освіти і науки України в частині відмови у внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 не порушує послідовність, визначені ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту".
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів із забезпечення позову заявник вказує, що допоки в довідці ОСОБА_1 міститься інформація про порушення послідовності поточним здобуттям освіти, яка визначена ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту», він може бути мобілізованим.
Однак, сама лише наявність інформації, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту», ще не свідчить про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Будь-яких доказів на підтвердження здійснення ІНФОРМАЦІЯ_1 активних мобілізаційних заходів по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та доказів того, що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації, позивачем не надано.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України встановлено заборону вжиття заходів забезпечення адміністративного позову встановленням заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі.
Аналіз доводів у заяві про забезпечення позову дає підстави вважати, що твердження заявника ґрунтуються виключно на не згоді з оскаржуваним діями відповідача та прогнозованих небажаних для позивача наслідків у вигляді ймовірного призову на військову службу.
За наслідками аналізу поданої заяви про забезпечення позову на предмет ймовірності спричинення невідворотних наслідків та порушення прав та інтересів заявника суд дійшов висновку, що застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях щодо вчинення уповноваженими органами дій щодо можливого призову позивача на військову службу (мобілізацію).
Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Г.В. Чернова