10 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/33987/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 06.09.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та здійснити нарахування та виплатити пенсію зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 5б Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 06.09.2023, на підставі довідки №3182 від 05.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статей 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та 06.09.2023 звернулася до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку. Листом ГУ ПФУ в Житомирській області від 15.09.2023 їй повідомлено про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. При цьому, органами Пенсійного фонду не взято до уваги довідку №3182 від 05.09.2023, видану виконавчим комітетом Коростенської міської ради про періоди її постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 27.03.1987 по 28.01.1988, з 06.12.1989 по 05.09.2023. Вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пільгової пенсії протиправними, а свої права на належний соціальних захист - порушеними, позивач звернулася до суду за їх захистом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 13.12.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області 18.01.2024 надійшло клопотання про залучення в якості другого відповідача ГУ ПФУ в Сумській області, оскільки саме ним за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку та за результатами розгляду цієї заяви прийнято рішення від 13.09.2023 №064250006934 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з непідтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
23.01.2024 від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю не погоджується з доводами позивача. Вказав, що позивачем на обгрунтування своєї позиції подано довідку №3182 від 05.09.2023, видану виконавчим комітетом Коростенської міської ради про періоди її постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 27.03.1987 по 28.01.1988, з 06.12.1989 по 05.09.2023. Проте до вказаного періоду проживання не можуть бути зараховані періоди з 01.09.1987 по 28.01.1988 та з 01.08.1989 по 08.07.1992, оскільки в цей час позивач навчалася в м. Одесі та працювала в м.Ананьєві Одеської області, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 та записом в трудовій книжці. Вказані населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки документально підтверджений період проживання (роботи) позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить 00 років 07місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вважає правомірними дії ГУ ПФУ в Сумській області та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Липи В.А. від 22.02.2024 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ГУ ПФУ в Сумській області.
Від ГУ ПФУ в Сумській області до суду 12.03.2024 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому також просить відмовити у задоволенні позову з підстав, аналогічних до відзиву ГУ ПФУ в Житомирській області.
Відповідно до розпорядження керівника апарату щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 17.07.2024 №133 у зв'язку з призовом з 04.07.2024 судді В. Липи на військову службу, справу №240/33987/23 передано у провадження судді Черновій Г.В.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду Чернової Г.В. від 29.07.2024 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд справи розпочато спочатку.
Дослідивши матеріали справи, а також матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 064250006934, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на день виникнення правовідносин має повних 54 роки, загальний страховий стаж 32 роки 04 місяці 21 день, має посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" серії НОМЕР_2 та проживає у населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивачка 06.09.2023 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про призначення пенсії згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
ГУ ПФУ в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 та за результатами розгляду цієї заяви прийнято рішення від 13.09.2023 №064250006934 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка звернулась до суду із позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом п.3 ч.1 ст.11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
В абзаці восьмому ч.1 п.3 ст.14 Закону №796-ХІІ визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу п'ятого п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.
До позивачки початкова величина не застосовується.
Відповідно до положень ст.44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами п.п.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно довідки №3182 від 05.09.2023, виданої виконавчим комітетом Коростенської міської ради, ОСОБА_1 постійного проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 27.03.1987 по 28.01.1988, з 06.12.1989 по 05.09.2023.
Суд погоджується з доводами відповідачів про те, що вказана вище довідка не підтверджує факт постійного проживання позивачки у зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки, з огляду на наступне.
У спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII необхідна умова - проживання (робота) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, згідно диплому НОМЕР_1 позивач з 01.09.1987 по 30.06.1989 навчалася в Одеському технікумі радянської торгівлі, а згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_3 від 07.08.1989 - працювала у Ананьєвському міськторзі на посаді контролера-касира ІІ категорії універсаму з 01.08.1989 по 04.05.1992.
Вказані населені пункти не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, відповідачі правомірно не взяли до уваги довідку №3182 від 05.09.2023, оскільки інформація про спірний період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, викладена у ній, повністю спростовується матеріалами справи.
Суд наголошує, що основними підставами для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення у визначений період.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
На підставі викладеного, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року справі №572/456/17, виходячи з того, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення, наголосив, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні гарантованого добровільного відселення.
Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв'язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Враховуючи вищевикладене та надавши правову оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку про правомірність рішення ГУ ПФУ у Сумській області 13.09.2023 №064250006934 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки з наданих суду доказів підтверджується, що позивач проживала в зоні гарантованого добровільного відселення 00 років 07місяців 06 днів, що є не достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути прийнято, у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача повністю спростовуються поясненнями та доказами, які надали відповідачі.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, буд. 1, м. Суми, 40030, ЄДРПОУ: 21108013) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
10.02.25