Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 лютого 2025 року Справа№200/419/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в якому просить суд:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування при призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 25 серпня 1982 року по 19 вересня 1984 року та з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1991 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 20 вересня 2024 року (з дати призначення пенсії) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 25 серпня 1982 року по 19 вересня 1984 року та з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1991 року.
В обґрунтування позову вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 18 грудня 2024 року №056550006408 позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 вересня 2024 року, виходячи із страхового стажу 38 років 06 місяців 06 днів (кф. стажу -0,38500)
При цьому, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 січня 2025 року №1101-32843/Р-02/8-0500/25, при призначенні пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1982 року, а саме: з 25.08.1982 по 19.09.1984, оскільки у графі 4 трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1982 запису № 3 дата наказу, на підставі якого здійснено цей запис, перевищує тижневий термін, що є порушенням п.2.4. Інструкції №58; з 02.10.1989 по 31.12.1991, оскільки перед записом № 7 відсутнє найменування підприємства, яке зробило цей запис, вказане є порушенням Інструкції №58.
Окреме рішення про відмову у зарахуванні зазначених періодів до страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області не приймалося.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо не зарахування вказаних періодів до страхового стажу при призначені пенсії за віком протиправними, позивач звернулася із цим позовом до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідачів, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, що у силу ч. 6 ст. 162 КАС України розгляду справи не перешкоджає.
ГУ ПФУ в Донецькій області надані письмові пояснення щодо суті справи, де зазначено наступне.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) з 20.09.2024.
06.12.2024 ОСОБА_1 зверталась із заявою № 14655 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
На підставі наданих документів ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Загальний страховий стаж складає 38 років 06 місяців 06 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:
- з 25.08.1982 по 19.09.1984, оскільки в даті звільнення (19.09.1984) та даті наказу про звільнення (20.03.1984) є розбіжність, уточнюючі документи відсутні.
- з 02.10.1989 по 31.12.1991, оскільки при внесенні даних про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, що є порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції № 58, уточнюючих документів позивачем не надано.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог позивачу, на думку третьої особи, відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
06.12.2024 ОСОБА_1 зверталась із заявою № 14655 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058.
Звернення було опрацьовано за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. На підставі наданих документів ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:
- з 25.08.1982 по 19.09.1984, оскільки в даті звільнення (19.09.1984) та даті наказу про звільнення (20.03.1984) є розбіжність, уточнюючі документи відсутні.
- з 02.10.1989 по 31.12.1991, оскільки при внесенні даних про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, що є порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції № 58, уточнюючих документів позивачем не надано.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи, зокрема, громадянами України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі по тексту Порядок № 22-1).
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2.1.розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних
Згідно пункту 4.3. розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Судом встановлено, що спірні періоди трудової діяльності позивача не враховані через недоліки заповнення відомостей трудової книжки, а саме
- з 25.08.1982 по 19.09.1984, оскільки в даті звільнення (19.09.1984) та даті наказу про звільнення (20.03.1984) є розбіжність, уточнюючі документи відсутні.
- з 02.10.1989 по 31.12.1991, оскільки при внесенні даних про прийняття на роботу не зазначено назву підприємства, що є порушенням вимог пункту 2.14 Інструкції № 58, уточнюючих документів позивачем не надано.
Суд не погоджує такий висновок відповідача з огляду на наступне.
Трудова книжка НОМЕР_1 від 30.08.1982 року містить такі записи щодо спірних періодів:
Запис №2,3 з 25.08.1982 по 19.09.1984 працювала в «Костянтиновский горпищеторг».
Запис №7,8 з 02.10.1989 по 31.12.1991 обрана секретарем комсомольської організації міського управління торгівлі.
Діяльність ВЛКСМ була врегульована Статутом, прийнятим XIV з'їздом ВЛКСМ, із змінами, внесеними XV, XVII и XVIII з'їздами ВЛСМ.
Пунктом 11 цього Статуту було встановлено, що одним із керівних принципів організаційної побудови комсомолу є демократичний централізм, що означає, зокрема виборність усіх керівних органів комсомолу знизу доверху.
Пунктами 13, 14 цього Статуту визначено, що вищим керівним органом комсомольської організації є: загальні збори (для первинних організацій), конференція (для районних, міських, окружних, обласних, крайових організацій), з'їзд (для комсомольських організацій союзних республік, для ВЛКСМ). Загальні збори, конференція або з'їзд обирають бюро або комітет, які є їх виконавчим органом та здійснює керівництво усією поточною роботою комсомольської організації.
Пунктом 41 цього Статуту встановлено, що окружний, міський, районний комітет комсомолу обирає бюро.
Таким чином, законодавством передбачено зарахування стажу роботи в партійних і комсомольських організаціях до стажу особам, які працювали на виборних та відповідальних посадах.
Затвердження на вищезгадану посаду, яку позивач займала, здійснювалося за результатами таємного та відкритого голосування - тобто цей період роботи є роботою на виборчій та відповідної посадах.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у справі №530/1812/16-а від 26.09.2019.
Наведене є підставою для висновку, що вищезазначена посада, яку обіймала позивач відноситься до відповідальних посад, оскільки призначення на таку приймалось колегіальним органом (постановою бюро) комсомольської організацій.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п. 2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 № 162.
Суд вважає дані доводи відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу безпідставними, оскільки відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не можуть бути підставою для висновку про відсутність трудового стажу за спірні періоди, а підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання роботодавцем усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Натомість помилки відповідальних осіб за ведення трудових книжок щодо записів не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Також суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
З огляду на вищевказане, суд не бачить підстав для неврахування до страхового стажу позивача спірних періодів.
Разом із тим, суд наголошує, що доказів повідомлення заявника про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії суду не надано, що передбачено пунктом 4.2 Порядку 22-1, вказане позбавило позивача права надати додаткові документи на підтвердження записів трудової книжки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачем не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність своїх дій щодо не зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області (84116, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 при призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періодів роботи з 25 серпня 1982 року по 19 вересня 1984 року та з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1991 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20 вересня 2024 року (з дати призначення пенсії) із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 25 серпня 1982 року по 19 вересня 1984 року та з 02 жовтня 1989 року по 31 грудня 1991 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 11 лютого 2025 року.
Суддя І.В. Буряк