Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
10 лютого 2025 року Справа №200/333/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства «Документ», в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» та його відокремленого підрозділу - філії у Словацька Республіка, місто Братислава, щодо відмови позивачу у передачі, доставці та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , дата видачі: 23 лютого 2024 року, дійсний до: 23 лютого 2034 року, орган, що видав: 2114), який оформлений на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державне підприємство «Документ» здійснити доставку оформленого на ім'я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1 , дата видачі: 23 лютого 2024 року, дійсний до: 23 лютого 2034 року, орган, що видав: 2114) та разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до його відокремленого підрозділу - філії в Словацька Республіка, місто Братислава;
- зобов'язати Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії в Словацька Республіка, місто Братислава видати позивачу оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія СН753919, дата видачі: 23 лютого 2024 року, дійсний до 23 лютого 2034 року, орган, що видав; 2114), в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 27 січня 2024 року, тобто без пред'явлення будь-яких військово-облікових документів.
Згідно з ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст.160,161,172 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року позовна заява залишена без руху. Позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду: належним чином засвідчену копію паспорта позивача, виготовлену в якісній та доступній для дослідження формі, з повним та чітким відображенням змісту документа, а саме: яким органом зареєстроване місце проживання і місто проживання позивача; уточненої позовної заяви з визначенням належного відповідача (відповідачів) та викладенням позовних вимог до належного відповідача (відповідачів); заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
3 лютого 2025 року від позивача надійшло клопотання про відкриття провадження у справі та клопотання про поновлення строку звернення до суду обґрунтовуючи тим, що тільки у жовтні місяці 2024 року він отримав відповідь про необхідність надати військово-облікові документи для отримання паспорту та водійського посвідчення, після чого остаточно усвідомив про порушення його прав.
Проте, позивач не подав до суду позовну заяву, яка була би приведена у відповідність до вимог ст. 160 КАС України та ухвали суду від 20 січня 2025 року, в якій були би зазначені відомості, на які було слід звернути увагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Отже, участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Отже, публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475 зазначається, що головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
У постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року у справі №6-2554цс16 суд вказав, що аналіз ст. 15 ЦПК України та ст. 17 КАС України (в редакції, які діяли до 15.12.2017 року) дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.
Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Окрім того, вирішальну роль у віднесенні спору до однієї з правових юрисдикцій відіграє підстава його виникнення та те, за захистом яких саме прав особа звернулась до суду.
Суд вже зазначав, що Державне підприємство «Документ» не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не є органом державної влади, не виконує жодних владних функцій та повноважень, не є розпорядником бюджетних коштів та не утримується за рахунок відповідних державного чи місцевого бюджетів.
При цьому, спірні правовідносини виникли з приводу невидачу ДП «Документ» паспорту громадянина України та зобов'язання видати такий паспорт позивачу.
Однак, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на майно, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Суд наголошує, що ДП «Документ» не належить до юридичних осіб публічного права, не є суб'єктом владних повноважень або особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому оскарження його рішень, дій чи бездіяльності не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (п. 6, 7 ч. 5 цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
В позовній заяві позивач зазначив місце своєї реєстрації: АДРЕСА_1 . Також ця адреса відображується в конвертах, які надходили до суду та клопотаннях від 3 лютого 2025 року.
При цьому, з копії паспорта серії НОМЕР_3 від 25 квітня 2006 року, наданим позивачем до матеріалів адміністративного позову вбачається, що він зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Суд зазначає, що КАС України саме на позивача покладає обов'язок оформлення позовної заяви відповідно до вимог, які визначені його положеннями, а саме: статтями 160, 161 КАС України.
Зазначення відомостей в позовній заяві, передбачених п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України, є процесуальним обов'язком позивача (постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23).
Відтак, суд доходить до висновку, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 20 січня 2025 року.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на невиконання заявником вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне повернути позивачу позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова