Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 лютого 2025 року Справа№200/7264/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, в сумі 85927,84 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення - 4463,15 грн в місяць, за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року включно у загальній сумі 353020,77 грн, згідно з нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 03.05.2006 року по 03.10.2024 року і відповідно до наказу від 03.10.2024 року № 1157-ОС був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення як звільнений з військової служби у зв'язку зі звільненням з полону.
Зазначає, що під час проходження військової служби нарахування і виплата індексації грошового забезпечення здійснювались відповідачем не у повному обсязі.
Так, у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, як вказується позивачем, індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, а за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року йому була виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалася внаслідок перевищення порогу для проведення індексації у 103%.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача у даній справі протиправною, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
Так, відповідач у відзиві на позовну заяву, серед іншого, зазначає про те, що у період з 01.12.2015 року по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач, відбулась у минулому - до 01.12.2015 року, а тому підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення ("базового місяця") на січень 2008 року відсутні.
При цьому, як вказує відповідач, згідно з довідкою-розрахунком індексації грошового забезпечення позивачу було нараховано та виплачено кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації - травень 2015 року, березень 2018 року, грудень 2023 року, отже, нараховану суму індексації відповідачем виплачено позивачу в повному обсязі.
З приводу нарахування позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року відповідач, посилаючись на викладені у відзиві на позов розрахунки, зазначає про те, що у березні 2018 року грошове забезпечення позивача склало 8446,10 грн (у порівнянні з 5292,50 грн у лютому 2018 року), тобто відбулося підвищення грошового забезпечення позивача на загальну суму 3153,60 грн, що спростовує твердження позивача про відсутність такого підвищення грошового забезпечення.
Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було зупинено дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" на 2023 рік, внаслідок чого у 2023 році він був звільнений від обов'язку здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.
Серед іншого, відповідач також вказує, що обов'язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, покладається безпосередньо на роботодавця, тобто у даному разі ці питання віднесені до дискреційних повноважень відповідача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період військової служби з 19.07.2022 року по 03.10.2024 року та поновлено цей строк, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7264/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 05.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач у цій справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 (дата видачі - 11.07.2024 року, дійсний до 11.07.2034 року), РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 .
Як видно зі змісту посвідчення серії НОМЕР_4 від 01.07.2024 року, позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У період з 03.05.2006 року по 03.10.2024 року позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_5 від 24.05.2005 року, витягом із послужного списку позивача, а також довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2024 року № 5127.
Згідно з наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.10.2024 року № 1157-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.10.2024 року як звільненого з військової служби на підставі підпункту "д" (у зв'язку зі звільненням із полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач вказує, що у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась, а у період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року відповідачем виплачена лише поточна індексація, грошового забезпечення, без урахування вимог абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.10.2024 року, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення, але відповіді на цю заяву на момент звернення до суду з цим позовом не отримав.
В подальшому, як вказує позивач у додатково поданій суду заяві від 05.11.2024 року, відповідачем було надано відповідь на заяву від 09.10.2024 року (разом із документами щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення).
Як видно з наданих сторонами до суду особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей, у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивача із застосуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін відповідачем не здійснювалась, а у період, починаючи з 01.03.2018 року, відповідачем виплачувалась позивачу лише поточна індексація, тобто без урахування вимог абзаців 4 та 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Наведені обставини також підтверджуються довідкою-розрахунком відповідача № 907 від 30.10.2024 року та не заперечуються останнім у відзиві на позов.
Відповідно до наведених у позові розрахунків позивача сума індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті йому відповідачем, становить:
- за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (базовий місяць) - 85927,84 грн;
- за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року (індексація-різниця) - 353020,77 грн.
У поданій до суду заяві від 05.11.2024 року позивач, з урахуванням додатково наданих відповідачем документів, повідомив про те, що за його розрахунками сума індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року складає 350566,39 грн.
Вказана вище сума індексації за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (базовий місяць) відповідачем у наданому суду відзиві на позов не оспорюється.
З приводу індексації-різниці відповідач у наданому до суду відзиві на позов зазначає про невірні висновки позивача стосовно відсутності підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року (в порівнянні з лютим 2018 року).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, передбачені законом.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) установлено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково чи повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII установлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення прожиткового мінімуму.
За частинами 1, 6 статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа того місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - тобто місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, що зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078, у редакції від 24.11.2016 року, передбачалося, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, посадових осіб митної служби.
28.02.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" редакція зазначеного абзацу пункту 2 Порядку № 1078 була змінена і до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації, були включені поліцейські.
03.11.2021 року постановою Кабінету Міністрів України № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" також внесено зміни до цього абзацу пункту 2 Порядку № 1078 та виключено слова "посадових осіб митної служби".
У решті редакція абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 на сьогодні змін не зазнала.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно з абзацами 2 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацами 1 та 4 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10-2 Порядку № 1078, у редакції від 15.12.2015 року, було визначено, що для тих працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за тією посадою, яку займає працівник.
У подальшому положення пункту 10-2 Порядку № 1078 зазнавали певних змін.
Зокрема, за постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" пункт 10-2 Порядку № 1078 було викладено у такій редакції: "Для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби".
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 року № 1141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" зі змісту пункту 10-2 Порядку № 1078 було виключено слова ", посадових осіб митної служби" і ", посадова особа митної служби", а також замінено слова "для новоприйнятих працівників" словами ", для новоприйнятих працівників".
В усьому іншому редакція пункту 10-2 Порядку № 1078 змін на сьогодні не зазнала.
Аналіз указаних положень свідчить про те, що з 01.12.2015 року, внаслідок внесених до Порядку № 1078 законодавчих змін, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для усіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття або переведення чи виходу на роботу. При цьому виплата індексації грошового забезпечення має здійснюватися за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Верховний Суд на тлі цього зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України.
При виникненні спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року № 1294.
Дана постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з 01.01.2008 року і діяла до 01.03.2018 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова КМУ № 704).
Від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися та змінилися лише у березні 2018 року на підставі Постанови КМУ № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
Отже, після прийняття Постанови КМУ № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 року, місяцем підвищення доходу (тобто базовим місяцем) для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став саме березень 2018 року.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5 та 10-2 Порядку № 1078, місяцем підвищення доходу (базовим місяцем), за яким необхідно обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року є січень 2008 року, а після 01.03.2018 року - березень 2018 року.
Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, наведеним у постановах від 26.01.2022 року у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 року у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 та інших.
При цьому, як було вказано Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21, повноваження щодо визначення січня 2008 року в якості місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року до 28.02.2018 року, не є дискреційними повноваженнями військової частини.
Аналогічні висновки є застосовними і щодо визначення березня 2018 року як місяця підвищення доходу військовослужбовця (базового місяця), за яким слід обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення після 01.03.2018 року.
Таким чином, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, що має застосовуватись при нарахуванні суми індексації грошового забезпечення позивача за період військової служби, починаючи з 01.12.2015 року і по 28.02.2018 року включно, а починаючи з 01.03.2018 року таким місяцем є березень 2018 року.
Як було встановлено судом, у період 01.12.2015 року по 28.02.2018 року відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення.
Судом не приймаються до уваги викладені у відзиві на позов доводи відповідача щодо визначення травня 2015 року як місяця підвищення доходу (базового місяця) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення через невірно визначений місяць підвищення доходу військовослужбовців.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 з приводу офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено про те, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій стосовно оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
У постанові від 23.09.2020 року у справі № 620/3282/18 Верховний Суд, серед іншого, зазначив про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що відсутність бюджетного фінансування відповідача не позбавляє позивача права на отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов'язку ці суми виплачувати.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не може впливати на право позивача на отримання суми індексації грошового забезпечення у належному розмірі.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які були викладені у постанові від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17.
За наданими позивачем суду розрахунками, сума індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року (з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін) складає 85927,84 грн.
Наданий позивачем арифметичний розрахунок перевірено судом, будь-яких заперечень чи контррозрахунків щодо цієї суми індексації відповідачем суду не надано.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в загальній сумі 85927,84 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог про нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці суд зазначає про таке.
Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів та виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано положеннями пункту 5 Порядку № 1078, абзацом 1 якого передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Як вже було вказано, згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.
Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Як зазначав Верховний Суд у постановах від 23.04.2020 року у справі № 816/1728/16, від 28.09.2022 року у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 року у справі № 560/3965/21, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, відповідно до положень абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не тільки тарифних ставок (окладів).
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
На тлі цього Верховний Суд зазначив про те, що посадові оклади військовослужбовців дотепер визначалися постановами Кабінету Міністрів України (маються на увазі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та від 30.08.2017 року № 704, про які вже було вказано вище у цьому рішенні).
Також у вказаній постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зауважив на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 року був встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
У даному випадку мова йде, зокрема, про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення саме у так званій "фіксованій" величині або сумі.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що Закон № 1282-ХІІ та Порядок № 1078 не містить такого поняття як "фіксована" сума індексації. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 року № 526, де були вказані приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, але постановою Уряду від 09.12.2015 року № 1013 Додаток 4 був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 року у цьому Додатку, як і у цілому в Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Починаючи з 01.12.2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, по суті, йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки у тому разі, коли у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3 та 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, у разі наявності яких у місяці підвищення доходу індексація нараховується або не нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
При цьому, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається у випадках, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Водночас, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила і умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Судом установлено, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась на користь позивача індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року.
З огляду на зміст положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і, якщо зазначена умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд звернув увагу, зокрема, на те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- сума можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або менший за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Обчислюючи розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, суд виходить із наступного.
Як видно зі змісту наданих до суду архівних відомостей, у лютому 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 760,00 грн;
- оклад за військовим званням - 65,00 грн;
- надбавка за вислугу років - 206,25 грн;
- премія разова - 800,00 грн;
- преміювання - 3116,00 грн;
- винагорода ПКМУ № 889 - 3175,50 грн;
- винагорода АТО/ООС - 3048,39 грн;
- надбавка за ВОВЗ - 1031,25 грн;
- надбавка за ОУС - ризик для життя - 114,00 грн.
У березні 2018 року позивачу були нараховані, зокрема:
- посадовий оклад - 3170,00 грн;
- оклад за військовим званням - 1020,00 грн;
- надбавка за вислугу років - 1466,50 грн;
- премія разова - 3000,00 грн;
- преміювання - 2789,60 грн;
- винагорода ПКМУ № 889 - 52,93 грн;
- винагорода АТО/ООС - 4500,00 грн.
Судом враховується, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, про що у своїх постановах неодноразово висловлювався і Верховний Суд (постанови від 16.05.2019 року у справі № 826/11679/17, від 29.11.2019 року у справі № 822/112/18 та інші).
Водночас, суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889 втратила чинність з 01.03.2018 року.
При цьому згідно з пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року № 73 , яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
Отже, нарахована відповідачем до виплати позивачу в лютому 2018 року щомісячна додаткова винагорода у розмірі 3175,50 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року, тоді як нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова винагорода у розмірі 52,93 грн, у свою чергу, входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року.
Крім того, суд зазначає, що винагорода за участь в АТО/ООС є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. Виплата вказаної винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у цей період поранень (контузії, травми, каліцтва). Зазначена винагорода не має постійного і систематичного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Аналогічна за змістом правова позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 року у справі № 240/6857/20.
Отже, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року склав 5345,43 грн (із врахуванням додаткової винагороди у розмірі 52,93 грн (яка була нарахована позивачу в березні 2018 року за лютий 2018 року) та без урахування разової премії у розмірі 800,00 грн і винагороди за участь в АТО/ООС у розмірі 3048,39 грн).
Розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 року склав 8446,10 грн (без урахування додаткової винагороди у розмірі 52,93 грн (яка входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року), разової премії у розмірі 3000,00 грн, винагороди за участь в АТО/ООС у розмірі 4500,00 грн).
Таким чином, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) склав:
8446,10 грн - 5345,43 грн = 3100,67 грн.
Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала:
1762,00 грн х 253,30% = 4463,15 грн.
Аналогічні висновки щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року, виходячи з положень абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, були викладені Верховним Судом у постанові від 22.06.2023 року у справі № 520/6243/22.
Відтак, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному випадку є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Таким чином, на підставі абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці складає:
4463,15 грн - 3100,67 грн = 1362,48 грн.
З урахуванням викладеного, позивач має право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у фіксованій величині, а саме - у розмірі 1362,48 грн на місяць.
Щодо заявленого періоду нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у фіксованій величині з 01.03.2018 року по 03.10.2024 року суд зазначає про таке.
Судом установлено, що позивач має право на нарахування і виплату індексації-різниці у розмірі 1362,48 грн на місяць, починаючи з 01.03.2018 року.
Разом із цим, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, у тому числі військовослужбовців, не здійснювалося, з огляду на імперативні приписи Закону України від 03.11.2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік", якими було повністю зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ.
Згідно зі статтею 39 Законом України від 09.11.2023 року № 3460-IX "Про Державний бюджет України на 2024 рік" обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Таким чином, з 01.01.2024 року, з огляду на відсутність приписів щодо зупинення дії Закону № 1282-ХІІ або Порядку № 1078, вказані нормативно-правові акти діють.
Враховуючи наведене вище, у даному разі правомірним буде нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексації-різниці) у розмірі 1362,48 грн на місяць за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року, тоді як за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року вказана індексація нарахуванню та виплаті не підлягає.
За наслідками арифметичного підрахунку період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року налічує 4 роки 10 місяців або 58 місяців.
Відтак, індексація-різниця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року становить:
1362,48 грн х 58 місяців = 79023,84 грн.
Період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року, за наслідками арифметичного підрахунку, налічує 9 місяців 3 дні.
Отже, індексація-різниця за період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року становить:
- з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року - 1362,48 грн х 9 місяців = 12262,32 грн;
- з 01.10.2024 року по 03.10.2024 року - (1362,48 грн / 31 день) х 3 дні = 131,85 грн.
Тобто загальна сума індексації-різниці за період з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року становить 12394,17 грн (12262,32 грн + 131,85 грн).
Виходячи з викладених розрахунків, сума індексації-різниці, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем на користь позивача за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року і з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року, складає 91418,01 грн (79023,84 грн + 12394,17 грн).
Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.
Керуючись положеннями Конституції України, Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про індексацію грошових доходів населення", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", "Про Державний бюджет України на 2024 рік", постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, - січень 2008 року, в сумі 85927 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 84 копійки.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; поштова адреса: АДРЕСА_2 ) індексацію-різницю грошового забезпечення - 1362,48 грн на місяць, за періоди 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 03.10.2024 року включно у загальній сумі 91418 (дев'яносто одна тисяча чотириста вісімнадцять) гривень 01 копійка згідно з нормами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Повне судове рішення складене 05 лютого 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч