03 лютого 2025 рокуСправа №160/30845/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) №047050021629 від 20.08.2024 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу, та щодо не зарахуванні йому до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання за фахом в СПТУ №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1981р.-12.07.1984р. в обсязі 2 роки 10 місяців 12 днів, а також періоду строкової служби в армії з 13.05.1985р. по 14.05.1987р. в обсязі 2 роки 00 місяців 2 дні, періодів роботи помічником вальцювальника стану гарячого прокату, вальцювальником стану гарячого прокату, що передбачені Списком №1, з 08.08.1984р. по 29.04.1985р., з 02.07.1987р. по 25.04.1988р., з 26.04.1988р. по 31.12.1988р., що сумарно складають 7 років 00 місяці 10 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) та Головне управління Пенсійного фонду України Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 ці періоди з моменту виникнення у ОСОБА_1 права на пенсію за віком на пільгових умовах на визначених у довідках посадах, та призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дострокову пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до поданої ним 13.08.2024р. заяви про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058). За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 № 047050021629 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, вважає його протиправним та такими, що порушує право позивача на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
20.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 згідно пільгової довідки від 15.03.2023 № 023-282 зараховано періоди роботи з 08.08.1984 по 29.04.1985, з 02.07.1987 по 25.04.1988, з 26.04.1988 по 06.12.1988. Період роботи з 07.12.1988 по 31.12.1988 не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки в пільговій довідці є дані про відволікання на інші роботи протягом 25 днів.
Зарахований пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає 02 роки 01 місяць 28 днів.
Відповідно до статті 38 Закону України від 10.02.1998 № 3025-ХІ «Про професійнотехнічну освіту» (далі - Закон № 3025) час навчання у професійнотехнічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
При цьому час навчання, який зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного пільгового стажу роботи. До пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 зараховано період навчання за фахом 02 роки 01 місяць 28 днів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011- ХІІ час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійнотехнічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому час проходження військової служби, який зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного пільгового стажу роботи. Пільговий стаж роботи позивача за Списком № 1 склав 04 роки 03 місяці 26 днів.
З огляду на вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 20.08.2024 № 047250021629 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
13.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону № 1058.
За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 року № 047050021629 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу.
В спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 року № 047050021629, зокрема, зазначено:
« 13.08.2024 року до управління звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та надав заяву щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).
Вік заявника 58 років 10 місяців
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону № 1058 - на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу, не менше 24 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 31 рік 00 місяців 04 дні, пільговий стаж за списком №і становить 04 роки 03 місяці 26 днів (в тому числі прирівняна діяльність навчання за фахом 2 роки 01 місяць 28 днів), що є недостатнім для призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у заявника необхідного пільгового стажу."
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не було зарахування до пільгового стажу позивача період навчання в середньому професійно-технічному училищі № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1981 року по 12.07.1984 року.
Судом з матеріалів справи встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 на сторінці 3 міститься запис за номером 1:
Навчався у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1981р. по 12.07.1984р. Диплом НОМЕР_4 від 12.07.1984р.
Також, в трудовій книжці на сторінці 3 міститься запис за номером 2, датований 08.08.1984:
м.Дніпродзержинськ Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського. Прийнятий до Залізопрокатного цеху підручним вальцівника стану гарячого прокату по 4 розряду.
В матеріалах справи міститься копія Диплому Д №262266 від 12.07.1984 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 01.09.1981 вступив до середнього професійно-технічного училища № 22 м. Дніпродзержинська і 12 липня 1984 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією вальцювальник стану горячої прокатки.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (зі змінами та доповненнями) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Оскільки з трудової книжки вбачається, що позивач закінчив навчання в СПТУ № 22 12.07.1984 року, а до роботи за отриманою спеціальністю приступив 08.08.1984 року, період навчання СПТУ № 22 зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.
Отже, відповідач протиправно не зарахував період навчання в СПТУ № 22 з 01.09.1981 по 12.07.1984 до пільгового стажу роботи позивача за Списком 1.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-2 не зараховано до пільгового стажу період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 13.05.1985р. по 14.05.1987р.
З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 встановлено, що позивача 29.04.1985 року звільнено з Дніпровського металургійного комбінату імені Ф.Е. Дзержинського у зв'язку з призовом до Радянської Армії.
Позивач у період з 13.05.1985 року по 14.05.1987 року проходив службу в лавах Радянської Армії.
Згідно військового квитка НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на дійсну військову службу та направлений в військову частину 13 травня 1985 року та 14 травня 1987 року мобілізований у запас.
Отже, позивач у період з 13.05.1985 року по 14.05.1987 року проходив військову службу в лавах Радянської Армії.
Відповідно до п.п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України, щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З аналізу вимог статті 8 вищезазначеного Закону встановлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.
На період проходження позивачем військової служби діяло "Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій", затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення).
Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_3 , позивач після проходження військової служби працевлаштувався 25.07.1987 року в Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського в залізопрокатний цех підручним вальцувальника гарячого прокату по 4 розряду.
Згідно розрахунку стажу встановлено, що період роботи з 25.07.1987 року по 31.12.1988 року враховано до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже період служби позивача в Радянській армії з 13.05.1985 року по 14.05.1987 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач-2 протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 03.07.1985 року по 16.05.1987 року.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування періодів роботи помічником вальцювальника стану гарячого прокату, вальцювальником стану гарячого прокату, що передбачені Списком №1, з 08.08.1984р. по 29.04.1985р., з 02.07.1987р. по 25.04.1988р., з 26.04.1988р. по 31.12.1988р., суд зазначає наступне.
Так, згідно запису № 2 трудової книжки НОМЕР_3 від 13.08.1984 року позивач 08.08.1984 року був прийнятий на посаду підручного вальцювальника в залізопрокатний цех ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат. 29.04.1985 року позивача було звільнено в зв'язку з призивом до лав Радянської Армії. З 13.05.1985 по 14.05.1987 період проходження військової служби в лавах Радянської Армії. 02.07.1987 року прозивача було прийнятий на посаду підручного вальцювальника в залізопрокатний цех ПАТ Дніпропетровський металургійний комбінат. Крім того, як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 023-282 від 15.03.2023р року, позивач працював повний робочий день за період: з 08.08.1984р. по 29.04.1985р., з 02.07.1987р. по 25.04.1988р., з 26.04.1988р. по 31.12.1988р. на посаді помічника вальцювальника стану гарячого прокату: вальцювальником стану гарячого прокату що передбачено Списком № 1, розділ 111, підрозділ: 3а, код КП: -, Підстава: Постанова Ради Міністрів СРСР№ 1173 від 22.08.1956р., а відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вказаного вище періоду роботу позивача до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що наведений у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047050021629 від 20.08.2024р. розрахунок пільгового стажу є помилковим, у зв'язку з чим рішення прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії, отже, спірне рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний орган призначення пенсії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13.08.2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
Стосовно підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 13.08.2024 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Відтак, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов'язок щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як визначений суб'єкт призначення.
Позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладене та задоволення адміністративного позову в основній частині вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) №047050021629 від 20.08.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період навчання за фахом в СПТУ №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1981р. по 12.07.1984р., період строкової служби в армії з 13.05.1985р. по 14.05.1987р., періоди роботи помічником вальцювальника стану гарячого прокату, вальцювальником стану гарячого прокату, що передбачені Списком №1, з 08.08.1984р. по 29.04.1985р., з 02.07.1987р. по 25.04.1988р., з 26.04.1988р. по 31.12.1988р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 13.08.2024 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник