11 лютого 2025 рокуСправа №160/16574/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування пунктів наказу щодо накладених дисциплінарних стягнень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточнень та виправлень описки щодо номеру Військової частини, просить:
- визнати незаконними та скасувати
п. 36 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 року №453 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 «ДОГАНА»;
п. 40 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 року № 453 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 «СУВОРА ДОГАНА».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника медичного пункту танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 . 25.05.2024 їй усно було повідомлено про те, що згідно з наказом №453 від 25.05.2024 на неї були накладені дисциплінарні стягнення, а саме: сувора догана згідно з рапортом командира танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.05.2024, а також догана згідно з рапортом начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024. Позивач категорично не погоджується з оскаржуваним наказом в частині притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оскільки жодних підстав для оголошення догани та суворої догани не було, службові розслідування не проводилися, пояснення не запитувались. Крім того, не було доведено, які порушення дисципліни допущено, які фактичні обставини порушень стали підставою для накладення дисциплінарних стягнень. Поряд з цим, статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеню вини. Лише якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Службові розслідування, які би передували винесенню оскаржуваного наказу щодо позивача не проводилися, як і не було встановлено обставин нібито вчинених порушень. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позову.
Представником позивача адвокатом Мицик О.В. подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, а також долучено скан-копію паспорта позивача, довідки про реєстрацію місця проживання, рнокпп, квитанцію про сплату судового збору та докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду позовну заяву (уточнену) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/16574/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Вказана ухвала суду надіслана сторонам, відповідачу засобами поштового зв'язку, однак конверт з вмістом вказаного поштового відправлення, адресованого відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою пошти - «адрес за вказаною адресою відсутній».
Представником позивача адвокатом Мицик О.В. подано заяву, в якій повідомив, що при складанні позовної заяви допущено описку щодо номеру військової частини.
З урахуванням наведених доводів представника позивача, виходячи з предмету спору, а також враховуючи, що в позовній заяві зазначено найменування відповідача - Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), водночас за кодом ЄДРПОУ НОМЕР_3 значиться Військова частина НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що при написанні позовної заяви дійсно було допущено описку щодо номеру військової частини, яка має відповідати за позовом, тому вірним найменуванням відповідача у справі є Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Ухвалою суду витребувано у Міністерства оборони України інформацію щодо засобів зв'язку з Військовою частиною НОМЕР_1 (e-mail, телефон, поштову адресу, тощо).
На електронну пошту суду надійшов лист від Військової частини НОМЕР_1 із зазначенням своєї поштової адреси та електронної пошти.
10.09.2024 судом здійснено відправлення на вказану відповідачем адресу електронної пошти та поштову адресу копії позовної заяви ОСОБА_1 та ухвали про відкриття провадження у справі, які вручені Військовій частині НОМЕР_1 - 16.09.2024, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 03.10.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття: п.36 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 за №453 (рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 №6946, матеріли службового розслідування, оскаржуваний наказ від 25.05.2024 за №453); докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття п.40 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2024 за №453 (рапорт командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.05.2024 №6844, матеріли службового розслідування, оскаржуваний наказ від 25.05.2024 за №453).
Для надання вказаних доказів відповідачу надано строк протягом 5 робочих днів з дня отримання цієї ухвали суду у зручний спосіб в порядку, передбаченому чинним законодавством, на офіційну електронну адресу суду «inbox@adm.dp.court.gov.ua» або через підсистему «Електронний суд».
Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу засобами електронного зв'язку на вказану ним електронну пошту, а також засобами поштового зв'язку.
Станом на 24.10.2024 відповідачем не надано витребуваних ухвалою суду від 03.10.2024 доказів.
Обґрунтувань причин не подання витребуваних доказів у вказаний судом строк відповідачем не зазначено.
Ухвалою суду від 24.10.2024 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття: п.36 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 за №453 (рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 №6946, матеріли службового розслідування, оскаржуваний наказ від 25.05.2024 за №453); докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття п.40 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2024 за №453 (рапорт командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.05.2024 №6844, матеріали службового розслідування, оскаржуваний наказ від 25.05.2024 за №453).
З метою забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства України в умовах воєнного стану копію ухвали суду від 24.10.2024 надіслано Міністерству оборони України з метою вручення Військовій частині НОМЕР_1 .
28.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду надані наступні докази: копія рапорту, зареєстрованого за вх.№6844 від 21.05.2024; копія рапорту, зареєстрованого за вх.№6946 від 22.05.2024; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.05.2024 №453; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.05.2024 №372, а також повідомлено, що за даними фактами у Військовій частині НОМЕР_1 службових розслідувань не проводилось.
11.02.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до частини п'ятої статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов, копію якого разом з доданими до нього документами надіслати позивачу та докази надіслання відзиву надати суду згідно до вимог ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію цієї ухвали разом із позовними матеріалами отримано відповідачем 16.09.2024, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи, отже граничний строк на подання відзиву - 02.10.2024.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В порушення викладеного, відповідачем не обґрунтовано поважних причин не подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про поновлення процесуального строку на подання відзиву не надано.
За таких обставин, суд не бере до уваги поданий 11.02.2025 відзив на позов.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_4 , виданого 31.10.2018, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; на час виникнення спірних правовідносин, проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника медичної роти танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
20.05.2025 командиром танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 подано рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , яким повідомлено, що 20.05.2024 у відповідності до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за порушення вимог, передбачених ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 2 ст. 11, ст. 16, абз.1 ст.130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальнику медичної роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «СУВОРА ДОГАНА».
Вказаний рапорт зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 за вх.№6844 від 21.05.2024.
22.05.2024 начальником медичної служби Військової частини НОМЕР_1 майором м/с ОСОБА_3 подано рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 , яким повідомлено, що 20.05.2024 у відповідності до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за низьку виконавчу дисципліну згідно вимог, передбачених ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 1, 4. ст. 11, ст. 16, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме: невиконання затвердженого командиром частини плану проведення тактико-спеціального заняття з медичним пунктом батальйону, на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА».
Вказаний рапорт зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 за вх.№6946 від 22.05.2024.
25.05.2024 Командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 прийнято наказ №453 від 25.05.2024 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».
Згідно з пунктом 36 наказу №453 від 25.05.2024 за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало в невиконанні затвердженого командиром частини плану проведення тактико-спеціального заняття з медичним пунктом батальйону, на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».
Підстава - рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 вх. №6946.
Згідно з пунктом 40 наказу №453 від 25.05.2024 за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало в недотриманні військової дисципліни, на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Підстава: рапорт командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.05.2024 вх. №6844.
Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулась до суду із цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про збройні Сили України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження військової служби здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону №2232-XII).
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ у редакції на час спірних відносин), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту ЗСУ застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ у редакції на час спірних відносин).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (стаття 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ).
Пунктом 110-2 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що начальник медичної служби батальйону (дивізіону, окремої роти) - фельдшер відповідає за організацію медичного забезпечення батальйону, проведення профілактичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у батальйоні, своєчасне виявлення та надання необхідної медичної допомоги хворим (пораненим, травмованим, отруєним). Начальник медичної служби батальйону - фельдшер підпорядковується командирові батальйону і є прямим начальником особового складу медичної служби батальйону.
На доповнення вимог, зазначених у статтях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби батальйону - фельдшер зобов'язаний: надавати медичну допомогу військовослужбовцям у разі хвороби (поранення, травмування, отруєння) під час проведення занять, ремонтних та господарських робіт; дотримуватися правил деонтології і лікарської етики та вимагати цього від підлеглих; володіти прийомами надання екстреної медичної допомоги та стабілізації стану хворого, що проводяться терміново у разі гострого захворювання (поранення, травми, отруєння); здійснювати постійний контроль за станом здоров'я та фізичного розвитку військовослужбовців батальйону; брати участь у проведенні медичних оглядів особового складу підрозділів батальйону; контролювати своєчасне і повне доведення до кожного військовослужбовця встановлених норм забезпечення; здійснювати медичний контроль за якістю приготування їжі, а також за станом джерел водопостачання в районі розташування батальйону та забезпеченням водою особового складу; організовувати виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у батальйоні; вимагати від військовослужбовців батальйону дотримання правил особистої та колективної гігієни, здорового способу життя; отримувати медичне майно і лікарські засоби для комплектування сумок санітарів, санітарних інструкторів та аптечок індивідуальних, видавати індивідуальні засоби медичного захисту, домедичної допомоги та профілактики інструкторам з тактичної медицини рот; періодично контролювати укомплектованість сумок та аптечок; проводити регулярні інструкторсько-методичні заняття з інструкторами з тактичної медицини рот, санітарами взводів та стрільцями-санітарами відділень з організації навчання військовослужбовців прийомам надання домедичної допомоги в порядку само- і взаємодопомоги, а також заходам щодо попередження інфекційних захворювань; організовувати загартовування військовослужбовців батальйону з використанням водних, сонячних та повітряних процедур у поєднанні із заняттями з фізичної підготовки і спорту; надавати пропозиції командирові батальйону щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці під час проведення занять, ремонтних та господарських робіт.
За статтею 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, визначено статтями 83 - 84 Дисциплінарного статуту, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно із статтею 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Відповідно до статей 97, 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналіз наведених правових норма дає підстави для висновку, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби регламентовано Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ «Підстави призначення та предмет службового розслідування» Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Таким чином, положення як Дисциплінарного статуту, так і Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України передбачено можливість, а не обов'язок командира призначити службове розслідування перед накладенням на підлеглого дисциплінарного стягнення.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 21.09.2023 у справі №460/1061/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , на час спірних відносин - на посаді начальника медичного пункту танкового батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
25.05.2024 Командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №453 від 25.05.2024 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення в виді «ДОГАНА» (п.36 наказу) та дисциплінарне стягнення в виді «СУВОРА ДОГАНА» (п.40 наказу).
За вказаними пунктами наказу підставою для застосування до позивачки дисциплінарних стягнень слугував висновок відповідача про порушення нею статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало в невиконанні затвердженого командиром частини плану проведення тактико-спеціального заняття з медичним пунктом батальйону, а також недотриманні військової дисципліни відповідно.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.
Для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Відповідачем на неодноразові ухвали суду про витребування додаткових доказів зазначено, що за даними фактами притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності службове розслідування не проводилось.
Частиною другою розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Однак, надані до суду матеріали, які полягли в основу оскаржуваних пунктів наказу, не свідчать про з'ясування всіх фактичних обставин вчинення правопорушень, з них не вбачається, що причини та умови, що сприяли вчиненню відповідного правопорушення, встановлені та не потребували додаткового встановлення (уточнення), що доведено вину позивачки у спірних правовідносинах та встановлено ступінь її вини.
Так, зі змісту наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 від 25.05.2024 №453 вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді «ДОГАНА» став рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 вх. №6946, відповідно до якого останнью повідомлено, що за невиконання затвердженого командиром частини плану проведення тактико-спеціального заняття з медичним пунктом батальйону на начальника медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «ДОГАНА», тобто цим рапортом повідомлено про факт невиконання плану проведення тактико-спеціального заняття з медичним пунктом батальйону та притягнення позивача до відповідальності.
Суд зазначає, що з метою з'ясування обставин та встановлення ознак наявності чи відсутності складу правопорушення, перш за все слід дослідити питання, які обов'язки покладені на позивачку у взаємозв'язку з виявленими порушеннями дисципліни.
Однак, з рапорту начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 вх. №6946 таких обставин неможливо встановити.
Неможливо встановити і фактичні обставини подій, що полягли в основу висновку відповідача про недотримання позивачкою військової дисципліни, про яке йдеться у пункті 40 наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 від 25.05.2024 №453.
Рапорт від 21.05.2024 вх. №6844, який став підставою для застосування до позивачки дисциплінарного стягнення в виді «СУВОРОЇ ДОГАНИ», не містить жодних відомостей, в чому саме полягає недотримання начальником медичного пункту танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном медичної служби ОСОБА_1 військової дисципліни, які ж фактичні обставини стали підставою для констатації командиром танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 факту порушення позивачкою вимог ст.4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, абз. 2 ст. 11, ст. 16, абз.1 ст.130 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, та притягнення її до відповідальності.
Суд зазначає, що обставини подій, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Однак, будь яких інших доказів, окрім рапортів начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 майора медичної служби ОСОБА_3 від 22.05.2024 вх. №6946 та командира танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 від 21.05.2024 вх.№6844, щодо вчинення позивачем дисциплінарних правопорушень, про які йдеться в оскаржуваних пунктах наказу командира від 25.05.2024 №453, відповідачем не подано.
Наведене дає підстави для висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки у спірному випадку взагалі не встановлювались обставини скоєння правопорушення, його наслідки, ступінь вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
За таких обставин, висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, викладений у пунктах 36 та 40 наказу командира Військової частини № НОМЕР_1 від 25.05.2024 №453, не відповідає критерію обґрунтованості, повноти та всебічного вирішення і встановлення обставин, що підлягали дослідженню.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В межах цієї адміністративної справи судом встановлені суттєві процедурні порушення прийняття відповідачем рішень про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а відтак їх невідповідності критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, тому пункт 36 наказу №453 від 25.05.2024 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у виді «ДОГАНА» та пункт 40 наказу №453 від 25.05.2024 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у виді «СУВОРА ДОГАНА» є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання незаконними та скасування пунктів наказу щодо накладених дисциплінарних стягнень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 36 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 №453 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «ДОГАНА».
Визнати протиправним та скасувати пункт 40 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.05.2024 №453 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді «СУВОРА ДОГАНА».
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень 92 копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова