11 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/9060/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »», відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень» в частині застосування до інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.08.2024 №1159 о/с в частині звільнення інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
3) поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 16.08.2024;
4) стягнути з Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.08.2024 по день ухвалення рішення суду про поновлення на службі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу поліцейського взводу №3 роти №3 батальйону №2 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №185 від 01.08.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилося в невиконанні наказу командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ДПОП ОШБ Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.08.2024 №1159 о/с в зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби позивача звільнено із служби в поліції з 15.08.2024.
Позивач вказані накази ДПОП «ОШБ НП України «Лють» вважає протиправними, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, що свідчить про безпідставність застосованого до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції. Зауважує, що відповідно до статті 60 Конституції України, ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, яким на його думку, є наказ командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ДПОП ОШБ Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
ОСОБА_1 вказав, що не мав можливості виконувати наказ від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» через незадовільний стан здоров'я з 01.07.2024 (ГРВІ, правобічна нижньочасткова пневмонія, Сovid-19).
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представник відповідача в поданому відзиві на позовну заяву заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити в їх задоволенні.
Свою позицію обґрунтовує тим, що на підставі бойових розпоряджень Головнокомандуючого Збройних Сил України від 12.06.2024 №9092, Генерального штабу Збройних Сил України від 12.06.2024 №9169, командувача оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 13.06.2024 №313/1908/4809т, командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 26.06.2024 №3736/оту/48/953дск, командира 95 одшбр від 26.06.2024 №362 дск, від 09.07.2024 №440 дск, ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.06.2024 №452/01/59/03-2024БР, від 09.07.2024 №469т/01/59/03-2024БР, та наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.07.2024 №215 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» керівництву батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» доручено виконання бойового завдання на території населеного пункту Торецьк, Бахмутського району Донецької області.
На виконання наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 11.07.2024 №215 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» командир батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» полковник поліції ОСОБА_2 залучив до виконання бойового (спеціального) завдання, серед інших осіб, ОСОБА_1 .
05.07.2024 ОСОБА_2 у присутності психолога відділу кадрового забезпечення УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» майора поліції ОСОБА_3 та керівника госпітальної групи зведеного загону Національної гвардії України капітана медичної служби ОСОБА_4 зачитав вголос вищевказаним поліцейським вимоги наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» та оголосив суть та зміст бойового завдання.
Після цього кожному поліцейському, залученому до виконання бойового (спеціального) завдання, ставилось запитання про готовність виконувати вимоги наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень». При цьому, ОСОБА_1 та інші особи, відмовились виконувати вимоги зазначеного наказу та бойове (спеціальне) завдання. Зазначені поліцейські мотивували відмову виконувати вимоги наказу і бойове (спеціальне) завдання поганим станом здоров'я та морально-психологічним станом.
У подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також почергово підходили до поліцейських та стверджували, що у них відсутні медичні та психологічні протипоказання щодо виконання бойового (спеціального) завдання.
Тобто, ОСОБА_1 у порушення вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини четвертої статті 24 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Закону України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», відмовились від виконання наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень».
Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 надав пояснення, що 05.07.2024 повідомив про неготовність до виконання бойового (спеціального) завдання у зв'язку із погіршенням стану здоров'я і морально-психологічного стану. Лікар Національної гвардії та психолог підрозділу повідомили, що він не має протипоказань до виконання бойового (спеціального) завдання. 05.07.2024 на лікарняному він не перебував, звільнення від фізичних навантажень не мав. Про погіршення стану здоров'я та морально-психологічного стану керівництво у встановленому порядку не інформував.
Представник відповідача зазначив, що позивачем не надано рапорту або інших документів, що були б доказами, причин невиконання наказу керівництва та де б містились повідомлення про вжиті заходи стосовно подолання перешкод у виконанні наказу.
Вважає, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, тому застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді інспектора взводу №3 роти №3 батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до п. 2 наказу від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень», виданого відповідачем, на підставі висновку службового розслідування, керуючись нормами статей 4, 11-14, 19, 20, 22, 26 та 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Переліком посад керівників Національної поліції України та їх повноважень щодо застосування заохочень і дисциплінарних стягнень, затвердженим наказом Національної поліції України від 04.10.2018 № 929 (у редакції наказу Національної поліції України від 29.12.2022 №938), наказано за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини четвертої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, підпункту 4 пункту 3 розділу II Посадової інструкції інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої т. в. о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.04.2023, що виразилося в невиконанні наказу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойових розпоряджень», застосувати до інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №1159 о/с від 14.08.2024 відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0143114) інспектора взводу №3 роти №3 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », із 15.08.2024.
Вважаючи спірні накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон України №580-VIII), Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут), та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно із частиною 1-3 статті 14 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини першої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Пунктом четвертим Розділу V Порядку №893 встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно пункту сьомого Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Згідно із пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові та усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні; службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Відповідно до посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », основними завданнями інспектора взводу є:
1) вжиття заходів, що спрямовані на забезпечення ефективної організації роботи, якісного та оперативного виконання покладених на підрозділ завдань і функцій;
2) участь у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України, в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, зокрема шляхом виконання бойових розпоряджень, які надані уповноваженими посадовими особами та бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), спеціальних та технічних засобів відповідно до законодавства України;
3) участь у заходах із забезпечення публічного (громадського) порядку та безпеки громадян, зокрема під час здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану. Ужиття заходів для забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях;
4) попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень, у тому числі вчинених учасниками організованих груп і злочинних організацій як у мирний час, так і під час дії правового режиму воєнного стану;
5) виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії, проведення штурмових, контрдиверсійних та пошуково-фільтраційних заходів.
Інспектор взводу зобов'язаний:
1) запобігати вчиненню правопорушень;
2) знати та неухильно дотримуватися положень Конституції та законів Україн інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірним Присязі працівника поліції, мужньо і вправно служити нараду України;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази прямих керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та невідкладно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні і обов'язки, а також таких, що підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї, боєприпасів та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
15) поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
16) контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям виливати на прийняття рішень та службову поведінку;
17) мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
18) дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
19) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
20) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді;
21) неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України: обмежень, та заборон, вимог, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України «Про запобігання корупції»;
22) постійно працювати над підвищенням свого освітнього та професійного рівня, бути дисциплінованим, чітко виконувати доручення, проявляти ініціативу та мотивувати себе на виконання поставлених завдань.
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » затвердженого наказом Національної поліції України від 31.01.2023 №66 (в редакції наказу НПУ від 16.04.2024 № 403) основним завданням Департаменту є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.
Згідно приписів абзаців 1, 2, 20 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на даний момент.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-Х11 визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону №580 поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону №580 визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580 ).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина 1 статті 17 Закону №580 ). У свою чергу позивач приймав Присягу працівника поліції.
Як передбачено частиною першою статті 64 Закону №580, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено Законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції га унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
У свою чергу службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
При цьому, кореспондуючись з частиною другою статті 18 Закону №580 інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 вищевказаного Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 22 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень» командир батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » полковник поліції ОСОБА_2 залучив до виконання бойового (спеціального) завдання, серед інших осіб, також ОСОБА_1 .
Згідно з відомістю ознайомлення із наказом УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень», ОСОБА_1 був ознайомлений з вказаним наказом, про що свідчить його підпис у відомості.
05.07.2024 до відділу моніторингу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» надійшов рапорт командира батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» полковника поліції ОСОБА_2 про те, що 05.07.2024 окремі поліцейські батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють», у кількості 7 (сім) осіб, відмовились виконувати бойове завдання, серед яких ОСОБА_1 .
Наказом УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 09.07.2024 №325 призначено службове розслідування за фактом: 05.07.2024 окремі поліцейські батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» відмовились виконувати вимоги наказу цього ж управління від 05.07.2024 №205 дск ВС «Про виконання бойових розпоряджень».
Опитаний в ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 05.07.2024 повідомив про неготовність до виконання бойового (спеціального) завдання у зв'язку із погіршенням стану здоров'я і морально-психологічного стану.
Також з матеріалів службового розслідування вбачається, що психолог відділу кадрового забезпечення УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» майор поліції ОСОБА_3 та керівник госпітальної групи зведеного загону Національної гвардії України капітан медичної служби ОСОБА_4 почергово підходили до кожного поліцейського залученого до виконання бойового (спеціального) завдання та стверджували, що у них відсутні медичні та психологічні протипоказання щодо виконання бойового (спеціального) завдання.
Крім того, станом на 05.07.2024 ОСОБА_1 на лікарняному не перебував, звільнення від фізичних навантажень не мав. Про погіршення стану здоров'я та морально-психологічного стану керівництво у встановленому порядку не інформував.
Опитана у ході проведення службового розслідування психолог відділу кадрового забезпечення УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» майор поліції ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 відмовився від виконання бойового (спеціального) завдання зокрема і у зв'язку із незадовільним морально-психологічним станом. На момент доведення наказу, за результатами спостереження, ознак гострих стресових реакцій, які б завадили виконанню бойового завдання у поліцейських батальйону №2 полку не виявлено. ОСОБА_1 особисто до неї за психологічною допомогою не звертався, протипоказань щодо виконання бойових завдань за результатом його психологічних вивчень не виявлено. Перед відрядженням на територію Донецької області кожен з поліцейських, які 05.07.2024 залучались до виконання бойового завдання, у тому числі ОСОБА_1 , проходили вивчення на психологічну готовність щодо виконання бойових завдань. За результатом вивчення, за психологічними показниками, вказані поліцейські були допущені до виконання бойових завдань.
Особовий склад, а також керівники взводів, рот та батальйону №2 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» мають номер її мобільного телефону і можливість у робочий час звернутись до неї за психологічною допомогою.
Опитаний у ході проведення службового розслідування керівник госпітальної групи зведеного загону Національної гвардії України капітан медичної служби ОСОБА_4 повідомив, що за результатом проведеного візуального огляду та вивчення медичної документації ним з'ясовано, що ОСОБА_1 будь-яких протипоказань до виконання бойових (спеціальних) завдань за станом здоров'я не мав.
Суд зазначає, що вказані вище обставини, які встановлені комісією під час службового розслідування, знайшли своє підтвердження у висновку від 17.07.2024 та слугували підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Також Дисциплінарною комісією при накладені дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції враховано, що відповідно до службової характеристики на ОСОБА_1 , що підготовлена командиром батальйону № НОМЕР_1 полку УПОП №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту полковником поліції ОСОБА_5 , при дослідженні всіх обставин справи в рамках даного службового розслідування: «Старший лейтенант поліції ОСОБА_6 за час служби в Національній поліції України зарекомендував себе посереднього боку. Недостатньо докладає зусиль для загального результату роботи. Зі співробітниками та громадянами конфліктний. За характером імпульсивний. Матеріальну частину табельної вогнепальної зброї та правові підстави її застосування знає та володіє. Державною мовою володіє на середньому рівні».
Комісією взято до уваги також те, що дисциплінарний поступок скоєний ним в умовах воєнного стану.
Обставин щодо вчинення дисциплінарного поступку у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, що пом'якшують відповідальність позивача, в ході службового розслідування не встановлено.
Досліджуючи, чи прийнято відповідачем оскаржуваний наказ №185 від 01.08.2024, яким за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини четвертої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, підпункту 4 пункту 3 розділу II Посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », затвердженої т. в. о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.06.2023, що виразилося в невиконанні наказу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойових розпоряджень», застосувати до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції, у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановленим Конституцією та законами України, суд зазначає, що у спірних правовідносинах службове розслідування призначене за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції, в тому числі і ОСОБА_1 .
Суд, звертаючись до практики Верховного Суду вказує, що згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.12.2021 у справі №120/278/20-а з подібними правовідносинами, повноваження стосовно оцінки обставин, встановлених службовим розслідуванням, надання оцінки критеріям, які враховуються при обранні виду стягнення, тяжкості проступку та заподіяній шкоді, ставленню порушника до службових обов'язків, визнанню особою своєї вини в ході службового розслідування, рівень її кваліфікації тощо, є виключними дискреційними повноваженнями відповідної посадової особи, у даному випадку начальника ДПОП «ОШБ «Лють», оскільки результатом реалізації таких повноважень є обрання одного з восьми можливих видів дисциплінарних стягнень.
Так, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, прийнято із використанням, зокрема, відомостей, наявних в матеріалах службового розслідування та ґрунтується на самостійних правових підставах.
Аналогічного змісту підхід викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та від 02.10.2018 у справі №9901/454/18.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази медичного обстеження та висновки ВЛК, рапорти, адресовані керівництву щодо неможливості виконати наказ.
При цьому, інших належних доказів, які б спростовували окреслені висновки службового розслідування, позивачем до суду не надано.
Згідно усталеної практики Верховного Суду щодо застосування означених норм права, викладено у постановах від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 та від 29.02.2024 у справі №260/5566/22, від 14.03.2024 у справі №120/210/23, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут доповнено новим розділом V такого змісту: «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».
Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Тут, насамперед, варто мати на увазі, що обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного зауваження до найсуворішого звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплірнарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Відтак, суд критично ставиться до твердження позивача щодо безпідставності застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, оскільки вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Застосування дисциплінарного стягнення здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Крім того, як уже зазначалось судом, позивач прийняв присягу працівника поліції та добровільно взяв на себе підвищені вимоги, які пред'являються до працівників поліції при проходженні служби і які він повинен дотримуватися.
Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі №815/4478/16 визначено, що порушення присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Отже, звільнення за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Згідно правових висновків відображених в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі №819/736/18 “в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень».
Підставою для застосування стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим особою діянням.
При цьому, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Суб'єкт владних повноважень, у свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому, саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
У даному випадку, під час службового розслідування відповідачем надавалась оцінка діям позивача в контексті дотримання ним присяги поліцейського, виходячи з порушення службової дисципліни та належної організації роботи поліцейського, а також вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред'являються до поліцейського та призвели до приниження авторитету Національної поліції України, тобто скоєнні проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам.
Суд звертає увагу, що в силу покладених на поліцейського службових обов'язків, він не повинен був допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять протиправний характер.
Суд вважає аргументованою правову позицію відповідача щодо того, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством, має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Таким чином, вчинені позивачем дії свідчать про відсутність високої свідомості, недотримання законодавства та призводить до приниження авторитету поліції. Такі дії не можна вважати гідними посади поліцейського та особисті дані не можна вважати такими, що сприяють посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.
На думку суду, дії позивача, які стали предметом дослідження під час проведення службового розслідування, свідчать про порушення ним присяги поліцейського, а відтак грубого порушенням службової дисципліни.
Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 №120/8381/20-а, від 25.06.2020 у справі №2240/2329/18, від 29.10.2018 у справі №826/17433/16, від 03.04.2019 у справі №816/1218/16, від 20.03.2019 у справі №804/676/18, від 07.08.2019 у справі №540/2057/18, від 16.08.2019 у справі №804/2146/18, від 22.11.2019 у справі №826/6107/18, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, від 25.06.2020 у справі №2240/2329/18.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що призначення та проведення службового розслідування відбувалось відповідачем на підставі Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», а оскаржуваний наказ відповідача від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень» прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
З огляду на те, що суд визнав правомірним оскаржуваний наказ відповідача від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень», тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу від 14.08.2024 №1159 о/с «По особовому складу» про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону 580-VIII, під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України».
За таких обставин, суд погоджується з висновком службового розслідування, що позивачем допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту, щодо не виконання наказу Управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 05.07.2024 №205ДСК/ВС «Про виконання бойових розпоряджень».
При цьому, жодних належних доказів, які б спростовували окреслені висновки службового розслідування, позивачем до суду не надано.
Аналіз наведених обставин дає підстави суду дійти висновку, що своєю бездіяльністю, яка відображена у висновку службового розслідування від 17.07.2024 та знайшла своє підтвердження під час розгляду даної справи в суді позивачем допущено порушення, за яке на нього у відповідності до встановленого законодавством порядку накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Суд звертає увагу позивача на те, що Дисциплінарним статутом НПУ не передбачено будь-яких критеріїв тяжкості проступку, за який поліцейський несе дисциплінарну відповідальність і відповідно до якого необхідно застосовувати той чи інший вид дисциплінарного стягнення.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, діяв у межах своєї компетенції і керувався нормами, які регулюють проходження служби в поліції.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Суд також враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Також, п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваних наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування наказів від 01.08.2024 №185 «Про застосування дисциплінарних стягнень», від 14.08.2024 №1159 о/с «По особовому складу», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, а відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, від мови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер