м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/12534/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту від 05.08.2024 про направлення на обстеження до військово-лікарняної експертної комісії для встановлення рівня придатності (або лікування) до військової служби.
Тому, з метою зобов'язання відповідача розглянути вказаний рапорт та надати направлення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 30.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позову відповідач вказав, що на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходив рапорт позивача від 05.08.2024 року про термінове направлення його на обстеження ВЛК, а твердження позивача є недостовірними. Також позивач не звертався з даним рапортом за підпорядкованістю (до безпосереднього командира (начальника).
Рішення командира військової частини НОМЕР_1 про надання позивачу направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби, враховуючи той факт, що позивач не проходив обстеження у лікарів та не лікувався, було б передчасним та порушувало б вимоги Положення № 402.
Окремо відповідач звертає увагу, що 14.08.2024 молодший сержант ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 (вх.№2136 від 14.08.2024 року), в якому просив надати йому дозвіл на проходження медичного огляду в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України міста Київ.
Відповідно до пункту 3.1. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2024 року №174, молодший сержант ОСОБА_1 вибув до Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України міста Київ, з метою проходження медичного огляду з 15 серпня 2024 року.
Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2024 року №180, молодший сержант ОСОБА_1 , який проходив медичний огляд у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України міста Київ вважати госпіталізованим до комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області з 16 серпня 2024 року.
Відповідно до телеграми КНП «ВОКПЛ ім. О. І. Ющенка» Вінницької обласної ради (вх. №2922 від 25.09.2024), молодший сержант ОСОБА_1 госпіталізований з 24.09.2024 року і проходить лікування в КНП «ВОКПЛ ім. О. І. Ющенка» Вінницької обласної ради по теперішній час.
За таких обставин позовні вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 05 серпня 2024 року та зобов'язання надати направлення позивачу на обстеження до військово-лікарняної експертної комісії для встановлення рівня придатності до військової служби є безпідставними та необґрунтованими.
Третя особа 02.12.2024 подала письмові пояснення у яких заперечує задоволення позовних вимог. Вказала, що командири військових частин мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я, та лише у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
Натомість, у разі, якщо військовослужбовець перебуває на лікуванні, як вказується у позовних вимогах, направлення на медичний огляд для встановлення ступеня придатності здійснюється не командиром військової частини, а керівником закладу охорони здоров'я, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив такі обставини.
Позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи (а.с. 4,5).
Позивач в порядку п. 37 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" та ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернувся з письмовим рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 (до стройової служби), Начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , з питанням стану його здоров'я. У рапорті позивач просив зареєструвати його, надати направлення на ВЛК комісію згідно з вимогами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 для обстеження та встановлення його придатності до служби, або призначення лікування (АЕС. 6).
За змістом рапорту, він був поданий як усно, так і заказним листом з повідомленням на адресу військової частини, а також на адресу Міністерства оборони України, в тому числі електронну, для реєстрації та направлення до військової частини НОМЕР_1 . Крім того, в рапорті вказано, що він надісланий через комунікаційний зв'язок всім командирам в/ч НОМЕР_1 (а.с. 6, зворотній бік). Також у рапорті вказано, що він був продубльований до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Досудовою вимогою (рапорт 2) від 13.08.2024 позивач повідомив про не розгляд його рапорту від 05.08.2024 та про самостійне звернення до лікувального закладу і оскарження бездіяльності військової частини в судовому порядку (а.с. 7).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з вимогами зобов'язати першого розглянути його рапорт та надати направлення на обстеження до ВЛК для встановлення рівня його придатності (лікування).
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служб визначаються Законом України Про військовий обов'язок і військову службу (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах регулює Статут внутрішньої служби Збройних сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до п. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (п. 14 Статуту).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з не розглядом поданого позивачем рапорту від 05.08.2024 про направлення його на ВЛК комісію за станом здоров'я.
Відповідач заперечує надходження рапорту позивача від 05 серпня 2024 року, оскільки долучений фіскальний чек підтверджує, що поштове відправлення здійснене в м. Дніпро. Проте, юридичною адресою військової частини НОМЕР_1 є Київська область, тому всі поштові відправлення направляються за цією адресою.
Суд відхиляє такі доводи, оскільки військовослужбовцем подається рапорт не за юридичною адресою, а безпосередньо до його начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач на момент подання рапорту перебував не за місцем постійної дислокації військової частини, а в зоні відрядження для виконання покладених завдань.
Відповідно до електронного додатку «Укрпошта» за відстеженням з трекінговим номером 4900000007906 із рапортом позивача від 05 серпня 2024 року був відправлений з відділення АТ «Укрпошта» з поштовим індексом 49000 м. Дніпро 07.08.2024 року та доставлено до відділення Укрпошти з поштовим індексом 49006 м. Дніпро 16.08.2024 року.
Суд зазначає, що для вручення поштового відправлення рекомендованого листа працівниками "Укрпошти" здійснюється перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення.
Так, Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.
Відповідно до цих Правил, вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.
За умовами зазначених Правил, у разі відмови адресата (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) одержати рекомендований лист працівник поштового зв'язку робить позначку "Адресат відмовився" із проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Матеріали справи підтверджують, що це поштове відправлення як рекомендований лист вручене особисто, а не повернуте, як таке, що направлене не тому адресату (а.с. 6).
За змістом рапорту, він був поданий як усно, так і заказним листом з повідомленням на адресу військової частини, а також на адресу Міністерства оборони України, в тому числі електронну, для реєстрації та направлення до військової частини НОМЕР_1 . Крім того, в рапорті вказано, що він надісланий через комунікаційний зв'язок всім командирам в/ч НОМЕР_1 (а.с. 6, зворотній бік). Також у рапорті вказано, що він був продубльований до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Згідно з п. 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказ Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, у Збройних Силах України створюються такі види документів (далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.
Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм суд зазначає, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністра оборони України від 06.08.2024 №531 затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024.
Тому, оскільки рапорт від 05.08.2024 доставлений до відділення Укрпошти з поштовим індексом 49006 м. Дніпро 16.08.2024 року, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №531.
Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №531 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме:
- найменування посади, військове звання, ім'я та прізвище командира, який погоджує рапорт;
- рішення щодо непогодження рапорту із зазначенням правової підстави та обґрунтування, дата прийняття рішення та підпис.
Як слідує з матеріалів справи, 05.08.2024 позивач звернувся до відповідача із рапортом з питань обстеження та встановлення придатності його до служби, або призначення лікування (а.с. 6).
Проте, відповідач не розглянув рапорт позивача із долученими до нього документів, та не надав останньому рішення про його задоволення або мотивовану відмову, щоби вказувало на результати розгляду звернення ОСОБА_1 .
Відтак, суд погоджується з доводами позивача, та наголошує, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, оскільки Порядком №531 обумовлено надання командиром відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 з питань обстеження його та встановлення придатності до служби, або призначення лікування.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення частини вимоги щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 надати направлення позивачу на обстеження до військово-лікарняної експертної комісії для встановлення рівня його придатності (або лікування) до військової служби, з огляду на таке.
Відповідно до матеріалів справи, позивач на підставі пункту 3.1. наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2024 року №174, молодший сержант ОСОБА_1 вибув до Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України міста Київ, з метою проходження медичного огляду з 15 серпня 2024 року.
Відповідно до пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.08.2024 року №180, молодший сержант ОСОБА_1 , який проходив медичний огляд у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України міста Київ вважати госпіталізованим до комунального підприємства «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради Вінницької області з 16 серпня 2024 року.
Відповідно до телеграми КНП «ВОКПЛ ім. О. І. Ющенка» Вінницької обласної ради (вх. №2922 від 25.09.2024), молодший сержант ОСОБА_1 госпіталізований з 24.09.2024 року і проходить лікування в КНП «ВОКПЛ ім. О. І. Ющенка» Вінницької обласної ради по теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, суд, обираючи спосіб захисту, доходить висновку, що слід зобов'язати відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.08.2024 та надати йому відповідь по суті порушених в ньому питань.
За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати на користь позивача не присуджуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 05.08.2024 з питань обстеження та встановлення його придатності до служби або призначення лікування.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.08.2024 та надати відповідь по суті порушених в ньому питань.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
Третя особа: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ - 00034022, пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна