м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/17454/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2024 № 025750011742 про відмову в призначені пенсії по втраті годувальника.
Відтак, з метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу для призначення пенсії по втраті годувальника періоди роботи з 02.08.1993 по 28.12.2000, з 01.02.2004 по 31.03.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2009 по 31.01.2009, 01.03.2009 по 30.04.2009, 01.06.2009 по 31.08.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009 та призначити ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника з 30.07.2024, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 06.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач-1 подав 16.01.2025 відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону №1058, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, зокрема, від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
До страхового стажу не враховано період роботи померлого годувальника ОСОБА_3 згідно з вкладишом в трудову книгу колгоспника від 02.08.1993 НОМЕР_1 з 02.08.1993 по 28.12.2000, оскільки відсутня інформація щодо трудової книжки, до якої він надавався.
Страховий стаж померлого годувальника складає 6 років 8 місяців 22 дні.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 06.12.2024 про відмову заявнику в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу померлого годувальника - 11 років.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач-2 подав 17.01.2025 відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Наведені відповідачем на обґрунтування його позиції доводи загалом відтворюють мотиви відзиву Головного управління ПФУ у Вінницькій області щодо відсутності правових підстав для скасування спірного рішення. Відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення останній діяв виключно у спосіб та в межах своїх повноважень.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою від 02.12.2024 про призначення пенсії по втраті годувальника.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та 06.12.2024 прийнято рішення № 025750011742 про відмову у призначенні пенсії.
Відмова пенсійного органу у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обґрунтована відсутністю необхідного страхового стажу померлого годувальника.
До страхового стажу не враховано період роботи померлого годувальника ОСОБА_3 згідно з вкладишем в трудову книгу колгоспника від 02.08.1993 НОМЕР_1 з 02.08.1993 по 28.12.2000, оскільки відсутня інформація щодо трудової книжки, до якої він надавався. Страховий стаж померлого годувальника складає 6 років 8 місяців 22 дні.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, тому звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 36 Закону України № 2262-XII.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частиною 4 ст. 37 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Згідно ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно із ст. 46 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком. Пенсії в разі втрати годувальника призначаються: а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання); б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З матеріалів справи суд установив, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 02.07.2008.
Відтак, після смерті ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виникло право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, для призначення якої через свого законного представника (матір) було подано відповідну заяву 02.12.2024.
Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу у померлого годувальника. До страхового стажу не враховано період роботи померлого годувальника ОСОБА_3 згідно вкладишу в трудову книгу колгоспника від 02.08.1993 НОМЕР_1 з 02.08.1993 по 28.12.2000, оскільки відсутня інформація щодо трудової книжки, до якої він надавався.
Оцінюючи такі доводи, суд зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Згідно із п. п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.75 р. № 310 "Про трудові книжки колгоспників" трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 постанови № 310).
Щодо спірного питання з приводу того, що для призначення пенсії позивачем надавалась трудова книжка (вкладиш) № НОМЕР_3 .
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу зарахувати до трудового стажу ОСОБА_3 записи у вкладиші в трудову книжку, оскільки відсутня інформація щодо трудової книжки, до якої він надавався.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Із цієї норми суд робить висновок, що вкладиш видається в разі заповнення всіх сторінок трудової книжки та є доповненням відомостей до неї. Водночас, вкладиш, як складова трудової книжки вшивається в основний документ та створює єдине ціле, що обумовлено наведеною нормою.
Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність ОСОБА_3 , у вкладиші до трудової книжки заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.93 та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 "Про трудові книжки працівників".
Так, вкладиш до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 містить дату заповнення, відомості про прийом на роботу, дату та номер наказу про прийом на роботу, відомості про звільнення з роботи із зазначенням причини звільнення, дату та номер наказу про звільнення, які засвідчені печаткою відповідної установи та підписом відповідальної особи, а, відтак, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу ОСОБА_3 .
Оглянувши вкладиш до трудової книжки колгоспника ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 , заповненого 02.08.1993, суд встановив, що у період з 02.08.1993 по 28.12.2000 він працював в колективному с/г підприємстві "Прогрес" (а.с. 13).
Тому, посилання відповідача на відсутність інформації щодо трудової книжки, суд вважає безпідставним, оскільки ведення трудової книжки, її заповнення, оформлення та зберігання покладається не на працівника, а на адміністрацію підприємства.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі № 490/123 92/16-а.
Враховуючи вище викладене, відповідачем 2 протиправно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3 періоду роботи з 02.08.1993 по 28.12.2000.
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2024 № 025750011742, та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу померлого годувальника період роботи з 02.08.1993 по 28.12.2000, та призначити з 30.07.2024 (з дня, що настає за днем смерті годувальника) позивачу пенсію по втраті годувальника.
Щодо вимоги про зарахування до страхового стажу померлого годувальника періодів роботи з 01.02.2004 по 31.03.2004, з 01.12.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2009 по 31.01.2009, з 01.03.2009 по 30.04.2009, з 01.06.2009 по 31.08.2009, з 01.11.2009 по 31.12.2009, то суд зазначає, що у рішенні від 06.12.2024 № 025750011742 вказується про незарахування лише періоду роботи з 02.08.1993 по 28.12.2000, а відтак вказані періоди не є спірними у даному рішенні, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, питання щодо присудження його на користь заявника не вирішується
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.12.2024 № 025750011742 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника неповнолітньому ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника з 30.07.2024, зарахувавши до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3 періоду роботи з 02.08.1993 по 28.12.2000.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ); неповнолітній ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна