іменем України
11 лютого 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/6018/24
Головуючий у першій інстанції - Циганко М. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/345/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати,-
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агрікор Холдинг» про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати - повернуто позивачу.
Роз'яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що його неодноразові звернення до Держпраці залишилися без відповіді, тому порушені терміни звернення до суду.
Заявник указує, що його вимогами є донарахування заробітної плати за виконану роботу, покладену на заступника директора з охорони праці та за інші роботи, які він виконував по вказівці керівника підприємства (збільшення обсягу робіт, які не входять в обов'язки керівника служби охорони праці), сплатити податки для перерахунку пенсії, після чого звільнити з підприємства.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Агрікор Холдинг» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу районного суду - без змін, посилаючись на дотримання судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач указує, що позивач не заявляв суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, не розглядав справу по суті та не ухвалював рішення, а тому вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про ухвалення нового рішення не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.
Стверджує, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 21.10.2024, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України стало підставою для повернення позовної заяви позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість, постановлення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що позивачем 04.11.2024 на адресу суду надіслано клопотання, в якому він не навів обставин наявності істотних перешкод та труднощів, які б були підтверджені належними доказами та свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрікор Холдинг», в якому просив:
- провести з ним остаточний розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, у тому числі виплатити йому згідно із статтею 44 КЗпП України вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку, нарахувати та виплатити всю суму належної йому індексації, а також провести коригування заробітної плати, відповідно до нарахованої індексації за несвоєчасну виплату;
- останнім днем роботи вважати день, коли будуть виплачені всі належні йому до виплати суми за час роботи на підприємстві.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агрікор Холдинг» про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати - залишено без руху.
Роз'яснено позивачу, що якщо відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги визначені ст. 175 ЦПК України, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Підставами для залишення позовної заяви без руху, із посиланням на невідповідність її вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив:
- позивач звернувся до суду 16.10.2023, тобто поза межами визначеного КЗпП України строку звернення до суду, при цьому клопотання про поновлення строку звернення до суду ним не заявлено;
- суд дослідивши позовну заяву не зміг з'ясувати чи перебуває позивач на даний час у трудових відносинах із відповідачем.
04.11.2024 ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому зазначав, що його позов залишено без руху по терміну звернення до суду без урахування військового стану, відсутності наказу про звільнення, розрахункового листа, невиконання припису Держпраці, а також відсутності відповіді на його запити. Зазначав, що він не має наказу про звільнення, не може самостійно визначити суму позову, дане питання мають право і компетенцію вирішити працівники Державної служби України з питань праці.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач, зокрема у поданому ним 04.11.2024 клопотанні, в зазначений в ухвалі десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху не усунув вказані недоліки, а тому відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Проте з такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 175 ЦПК України визначені вимоги, які пред'являються до форми і змісту позовної заяви, а статтею 177 ЦПК України встановлено документи, що додаються до позовної заяви.
За вимогами частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з частиною п'ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною першою статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Предметом спору у цій справі є вимоги, що виникли з трудових правовідносин.
Мотиви, за яких судом позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а саме необхідність надати клопотання про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку (за наявності) та докази, що підтверджують ці обставини, а також докази перебування (не перебування) в трудових відносинах з відповідачем, не можуть бути визнані законними, оскільки подання таких доказів при пред'явленні позову ні за ст. 175, 177, ні іншими нормами ЦПК України чи КЗпП України не вимагається.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Колегія суддів вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів у встановленому порядку.
Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судових захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.
Це узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №148/2383/19 (провадження № 61-11438ск20).
Верховний Суд у своїх постановах, зокрема від 06 грудня 2023 року у справі №337/804/23 (провадження № 61-12848св23) та від 25 січня 2021 року у справі №308/13063/19 (провадження № 61-7912св20) звертав увагу, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред'явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного не урахував, внаслідок чого виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права особи на судовий захист.
З огляду на викладене, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви не можна вважати такою, що відповідає завданням цивільного судочинства.
Відмова позивачу у прийнятті позовної заяви є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушенням статті 6 Конвенції, оскільки вказана категорія спорів стосується поновлення, наскільки це можливо, прав людини на оплату праці, яке є одне із важливих конституційних соціально-економічних прав людини і громадянина, а тому і враховує необхідність надання більшої можливості на реалізацію права на судовий захист порівняно з іншими категоріями справ.
Відтак, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві, з наведених в ухвалі підстав, є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, проте такі вимоги апеляційної скарги в силу приписів ч. 6 ст. 367 ЦПК України, не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції справа по суті не розглядалась, судове рішення стосовно позовних вимог ОСОБА_1 не ухвалювалось.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала районного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 листопада 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення недонарахованої та невиплаченої заробітної плати - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді О.І. Онищенко
Н.В.Шитченко