Єдиний унікальний номер справи: 766/5954/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/221/25 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
11 лютого 2025 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження № 22023230000000420 від 08 вересня 2023 року за апеляційною скаргою з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження на ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2024 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон, громадянина України, відомості про працевлаштування та одруження відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 18 січня 2025 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023230000000420 від 08.09.2023 року відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.11.2024 року, задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 18.01.2025 року.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду обвинувачений ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою та визначити розмір застави.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність оскаржуваної ухвали, ухвалення її з істотним порушенням вимог КПК України.
Зокрема, апелянт вказує на те, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак зміст ухвали суду базується виключно на припущеннях сторони обвинувачення, що є недостатнім для прийняття рішення про продовження строку запобіжного заходу та зазначена ухвала не відповідає вимогам ст.196 КПК України.
Також, апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження з огляду на те, що 20.11.2024 року було проголошено тільки вступну та резолютивну частину тексту оскаржуваної ухвали, що позбавило його можливості подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, дату і час проголошення повного тексту ухвали він не почув, через низьку якість зв'язку під час відеоконференції.
Крім того, головуючий суддя відклав розгляд клопотання до 12.12.2024 але й в цьому судовому засіданні повний текст оскаржуваної ухвали вручений йому не був, тому він не мав змоги подати вчасно апеляційну скаргу, оскільки не знає в чому полягає його неналежна правова поведінка, яка свідчить про існування ризиків передбачених ст.177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника на підтримання доводів клопотання та апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишились на попередніх позиціях, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З наданих апеляційному суду матеріалів, в тому числі і апеляційної скарги обвинуваченого вбачається, що останній приймав участь в судовому засіданні суду першої інстанції 20.11.2024 року під час розгляду клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою, за результатами розгляду клопотання була оголошена вступна та резолютивна частина ухваленого рішення, роз'яснена його суть, порядок та строк його оскарження та час і дата оголошення його повного тесту.
Разом з тим, апеляційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20.11.2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до суду апеляційної інстанції обвинувачений подав лише 07.01.2025 року, тобто з порушенням встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Також, надані суду апеляційної інстанції матеріали не містять даних про факт саме вручення обвинуваченому ОСОБА_8 повного тексту оскаржуваної ухвали.
Вищевказані обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, в даному конкретному випадку, колегія суддів визнає поважними та такими, що дають підстави для його поновлення.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у сукупності
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на що, суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за вчинення якого, передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю з конфіскацією майна чи без такої. Відомості про працевлаштування та одруження, в наданих до апеляційної скарги матеріалах та матеріалах кримінального провадження наданого судом першої інстанції відсутні, що в свою чергу вказує на відсутність осіб, які б мали на нього визначальний вплив з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення та кримінальних проступків, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене, в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого, свідчить про існування ризику його переховування від суду.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення пов'язаного з добровільною співпрацею з окупаційною владою та спілкування з її представниками, що в свою чергу вказує на можливість подальшої співпраці із зазначеними особами, та наявність існування ризику можливого вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду клопотання прокурора в суді не зменшилися та не перестали існувати.
Відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_8 у сукупності з іншими обставинами, що підлягають врахуванню відповідно до положень ст. 178 КПК України доводять, що на даній стадії кримінального провадження більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, як про те просить обвинувачений, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання його під вартою та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Щодо посилання обвинуваченого про можливість застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу з визначенням застави, колегія суддів зазначає про наступне.
Так, приймаючи до уваги наявність вищевказаних ризиків, враховуючи положення ч. 6 ст. 176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не є можливим. Будь-які рішення щодо визнання зазначеної норми такою, що не відповідає Конституції України, відсутні, що вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині.
Інші обставини, на які посилається обвинувачений у апеляційній скарзі були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень вимог КПК України при розгляді клопотання, колегія судді не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити.
Поновити обвинуваченому ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2024 року, якою йому продовжено строк тримання під вартою.
Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 листопада 2024 року, якою відносно нього, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 18 січня 2025 року, включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4