4 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Софіївка Первомайського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152110000056.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
підозрюваний - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 20.03.2025 р. включно, із забороною залишати житло з 21.00 год. до 06.00 год. ранку наступного дня, за адресою АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання або роботи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, на строк до 20.03.2025 р.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі прокурор не погоджуюсь з рішенням слідчого судді, зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто злочині проти авторитету державної влади, об'єктом якого є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, що несе в собі глибокий суспільний резонанс. Вказані обставини, на думку прокурора, є достатніми для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор вважає, що слідчий суддя не прийняв до уваги того, що того ж дня - 19.01.2025 р. ОСОБА_6 вчинено інше кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 350 КК України, а саме спричинено тілесні ушкодження службовим особам при виконанні службових обов'язків.
На переконання апелянта, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не попередять ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділенням Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025152110000056, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно наказу начальника ГУНП в Миколаївській області від 25.01.2021 р. № 42 о/с ОСОБА_8 призначено на посаду оперуповноваженого СКП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області та має спеціальне звання - старший лейтенант поліції.
19.01.2025 р. ОСОБА_8 у зв'язку з виконанням службових обов'язків перебував у приміщенні будівлі КП «МПО» Мигіївської ОТГ по пров. Аптечний, 15а в с. Софіївка Первомайського району Миколаївської області, як оперуповноважений слідчо-оперативної групи поліції, згідно графіку несення служби особовим складом Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, затвердженого начальником Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області.
У зазначений день, близько 21.00 год., оперуповноважений СКП Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 , під час виконання службових обов'язків, перебуваючи за вказаною адресою, здійснював опитування учасників події. В ході опитування між ОСОБА_6 та пожежником КП «Місцева Пожежна охорона» Мигіївської сільської ради» ОСОБА_9 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 наніс декілька ударів ОСОБА_9 , після чого, в ході штовханини, ОСОБА_6 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що поряд з ним знаходиться працівник правоохоронного органу, у форменому одязі, під час виконання останнім своїх службових обов'язків, перебуваючи поряд з ОСОБА_8 , умисно наніс удар кулаком правої руки в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Нанесення ОСОБА_6 ударів ОСОБА_8 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з тими наслідками, що настали.
19.01.2025 р. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 20.01.2025 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , тяжкістю кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що відносно підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення підозрюваного та його захисника, які вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
За змістом вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, відповідно яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
За положеннями ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжних заходів і повинен застосовуватись лише тоді, коли прокурор доведе, що інший запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Встановлена слідчим суддею обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, підтверджується долученими до клопотання матеріалами, зокрема даними протоколів допиту потерпілого ОСОБА_8 , допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , висновком експерта № 15 від 20.01.2025 р. та іншими матеріалами.
Обґрунтовуючи правові підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий у клопотанні зазначив, що такий запобіжний захід необхідний з метою запобігання переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення. Аналогічні доводи наведені й в апеляційній скарзі прокурора.
З огляду на положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики. Тобто, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення підозрюваним відповідних дій.
Отже, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що ризики можливого переховування ОСОБА_6 від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення дійсно мають місце, з огляду на тяжкість та обставини інкримінованого останньому кримінального правопорушення, обізнаність підозрюваного про свідків та потерпілого у справі.
Разом з тим, зважаючи на дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем мешкання, має міцні соціальні зв'язки, одружений, утримує двох неповнолітніх дітей та одну малолітню дитину, апеляційний суд вважає, що встановлені ризики є незначними, а відтак з урахуванням належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 під час досудового розслідування, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що відносно останнього доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що запобіжить можливим ризикам та буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Будь-яких інших обставин, які б підтвердили доводи клопотання, або виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прокурором не зазначено.
Крім наведеного, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що подане слідчим та погоджене прокурором клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - непередбачене вимогами закону, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за яке законом передбачено найсуворіше покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, тобто, в даному випадку, при прийнятті рішення стосовно можливого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід керуватись вимогами п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України.
Разом з тим, ані погоджене прокурором клопотання, ані апеляційна скарга прокурора не містять передбачених законом обов'язкових умов для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема не наведено та не доведено того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_6 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість поданого слідчим та погодженого прокурором клопотання про обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею всебічно, повно та об'єктивно розглянуто клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, враховані всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, а тому апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, і, підстав для скасування ухвали слідчого судді не має.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _______________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3