4 лютого 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020150100000082, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року відносно
ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, зареєстрована та мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачена - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 року ОСОБА_5 визнановинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та їй призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.
Ухвалено, на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.
Ухвалено, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 на період іспитового строку обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Ухвалено, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, додатково покласти на ОСОБА_5 на період іспитового строку обов'язок - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження через невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_6 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважає, що вирок є незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що злочин виявлено 22.01.2020 р., проте з незрозумілих причин до органів поліції ОСОБА_8 вирішила звернутися тільки через 11 днів, тобто 01.02.2020 р., що надало можливість органу досудовою розслідування обвинувачувати ОСОБА_5 у викраденні значно більшої кількості товару, ніж нестача якого, була виявлена 22.01.2020 р.
Вказує, що в ході судового розгляду судом не було з'ясовано, яку юридичну особу представляла ОСОБА_8 01.02.2020 р., та на підставі якого документу, оскільки відповідну довіреність на вчинення певних дій ТОВ «РУШ» надало ОСОБА_9 тільки 03.02.2020 р.
Апелянт відзначає, що протоколом огляду предмету від 05.02.2020 р., встановлено, що оглядався диск для лазерних систем зчитування. Також у
матеріалах справи міститься заява ОСОБА_9 від 03.02.2020 р. про добровільне надання слідчому відеозапису з камер відеоспостереження за 22.01.2020 р., сама ОСОБА_9 у суді пояснила, що участь при огляді місця події не приймала. За її показами, для участі у слідчих діях зазвичай приїжджають співробітники служби безпеки ТОВ «РУШ», проте 01.02.2020 р. вони були відсутні в магазині. За такого виникає сумнів, що взагалі така слідча дія проводилась, тому захисник вважає, що вказаний документ є недопустимим доказом, у зв'язку із чим, суд не мав права посилатися на вказаний доказ у вироку, оскільки встановлені ним обставини, об'єктивно не були з'ясовані та вказаний доказ отриманий з порушенням закону.
Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_9 від 03.02.2020 р. про добровільне надання слідчому відеозапису з камер відеоспостереження за 22.01.2020 р., без зазначення даних носія відеозапису. Натомість, в суді ОСОБА_9 пояснила, що надавала співробітникам поліції відеозапис з систем відеоспостереження магазину «EVA», на іншому електронному носії, а саме на флешці.
Захисник зауважує, що дані протоколу огляду предмету від 05.02.2020 р. не узгоджуються із відтвореним у судовому засіданні записом систем відеоспостереження магазину, оскільки запис має розрив в часі, а обставин, де жінка щось кладе собі в карман або в рукав куртки, відеозапис не містить, у зв'язку із чим, у поза розумний сумнів не встановлено, що предмети, які брала до рук ОСОБА_5 , являються саме тими предметами, що зазначені серед відсутніх у складських довідках, складених у період з 22.01.2020 р. по 29.01.2020 р.
Крім того додає, що витяг з акту інвентаризації за фактом крадіжки містить інформацію про вчинення крадіжки 01.02.2020 р., що суперечить іншим доказам та обставинам, встановленим обвинувальним актом, а подальша заява ОСОБА_10 незрозумілого змісту (який претензій до ТОВ «РУШ» не має) від 31.01.2020 р. та факт відшкодування ним збитків не являється доказом причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину.
Захисник зазначає, що 14.02.2020 р. орган досудового розслідування подав до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області клопотання про проведення обшуку, відомості якого не відповідали обставинам справи та в ньому були наведені викривлені (недостовірні) дані.
Наголошує на тому, що ОСОБА_9 01.02.2020 р. звернулась до правоохоронного органу із заявою про вчинений злочин, як фізична особа, оскільки на 01.02.2020 р. вона не була представником ТОВ «РУШ», відповідна довіреність видана тільки через три дні після подання ОСОБА_9 заяви, а саме 03.02.2020 р. і стосувалася ця довіреність повноважень на вчинення юридичних дій за цивільним позовом у кримінальному провадженні, який так і не був поданий, у зв'язку із чим, ОСОБА_9 , подаючи заяву про вчинений злочин, не могла набути прав та обов'язків потерпілого у кримінальному провадженні, тому не з'ясовано, чи набуло ТОВ «РУШ» статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
Відзначає, що орган досудового розслідування, в порушення п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, не встановив вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та не призначив товарознавчу експертизу, яка б могла встановити вартість тестерів, які є предметом злочину та які не підлягають матеріальній оцінці, оскільки є предметом, забороненими до реалізації.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
22.01.2020 р. в період часу з 12.50 год. по 13.10 год., ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з іншою особою, перебуваючи в приміщенні магазину «EVA № 1016», що розташований м. Очаків Миколаївської області, вул. Будівельників, 27, маючи прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, здійснили крадіжку товару, а саме: «Мейбелін помада-олівець СУПЕРСТЕЙН ІНК КРАЙОН 30» вартістю 193,32 грн.; «Ламель Проф ТЕСТЕР помада для губ зволожуюча Серум ягідний вибух 06» вартістю 100 грн., «Ламель проф. ТЕСТЕР блиск для губ Шилінг Глосс 406» вартістю 100 грн., та інших товарів на загальну суму 1 693,32 грн., та в подальшому розмістивши вказані предмети в кишенях та елементах власного одягу, вказаним майном ОСОБА_5 та інша особа розпорядилися на власний розсуд, тим самим виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, чим заподіяли ТОВ «РУШ» майнової шкоди у розмірі 1 693,32 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 65-67 КК України, врахував, що вона вчинила нетяжкий злочини, її особу, а саме те, що вона раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Заслухавши доповідь судді, обвинувачену та її захисника, які просили вирок скасувати та закрити кримінальне провадження, прокурора, який не заперечував проти закриття кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., ст. 51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого чужого майна, в тому числі шляхом шахрайства, на момент вчинення правопорушення для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2020 року становить 2102 грн., тобто неоподаткований мінімум доходів громадян становить 1051 грн. на 2020 рік, а 2 неоподаткованих мінімумів (ч. 2 ст. 51 КУпАП) становить 2102 грн.
Тобто, з 09.08.2024 р. сума викраденого майна, яка не перевищує 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, є дрібною крадіжкою та особа повинна нести відповідальність за відповідною частиною ст. 51 КУпАП.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою, вартістю 1 693,32 грн.
Таким чином, внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Оскільки Законом України № 3886-ІХ збільшилася сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності, вказані обставини у даному випадку є підставою для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст. 284, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 квітня 2024 рокувідносно ОСОБА_5 , - скасувати.
На підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, - закрити, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3