Справа № 454/1699/23 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-з/811/324/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
28 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Н.П. Крайник
суддів Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М.Чиж
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням та стягнення моральної шкоди, судових витрат,-
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2024 року позов задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими будівлями і спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , шляхом зобов"язання ОСОБА_4 не чинити їй та іншим особам, які її представляють, перешкод у такому користуванні цим майном та передати ОСОБА_1 чи особам, які представляють її інтереси, ключі від вхідних дверей житлового будинку, господарських будівель і споруд, хвіртки та брами.
Стягнуто частково з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп.
В інших позовних вимогах відмовлено.
Рішення суду оскаржили представники ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 січня 2024 року в частині відмови у стягненні моральної шкоди скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою в цій частині позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди.
В решті рішення суду залишено без змін.
15.11.2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі.
Зазначає, що витрати позивача у цій справі при її розгляді апеляційним судом становить фіксовану суму - 5000 грн. Вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю цієї справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), часу, витраченого на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих послуг та виконаних робіт.
В заяві просить стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти заяви про ухвалення додаткової постанови заперечив. Представник позивача - ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Колегія суддів враховує, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано: договір про надання правничої (правової) допомоги від 03.04.2023р.(а.с.106); ордер (а.с.105); рахунок №24/11/11-1 від 11.11.2024р. (а.с.173), опис виконаних робіт від 11.11.2024р. (а.с.174).
Враховуючи наведеніпредставником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 доводи на обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, складність справи, час, затрачений адвокатом, обсяг наданих ним послуг, часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 слід задоволити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч.1. ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до суду першої інстанції сплачено судовий збір у розмірі 5000 грн. та 7500 грн за подання апеляційної скарги, проте враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 2 %, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача, становить 350 грн (100 грн за подачу позову до суду + 150 грн. за подачу апеляційної скарги = 350 грн).
Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 350 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді Я.А. Левик
М.М. Шандра